Рішення № 32980011, 01.08.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/983/13- ц

Провадження №2/761/2814/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 серпня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Івченко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед", треті особи: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інтер-Плюс" про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з зазначеним позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_2, в якому просив стягнути 50 000,00 грн. страхового відшкодування.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 11.09.2012 року в місті Києві по вул. Краснодарській, 8, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням позивача, автомобіля «ГАЗ» державний номерний знак НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2. Постановою суду у вказаній дорожньо-транспортній пригоді був визнаний винним ОСОБА_2. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Дніпроінмед» за страховим полісом № АВ/5223139. Позивач 30.09.2012 року звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, однак, станом на день подання позову відповідач не виплатив страхового відшкодування. Отже, відповідач не виконує свої зобов'язання перед позивачем, а тому ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 50000,00 грн.

Під час розгляду справи, судом залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інтер-Плюс».

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги, з мотивів викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти позову, зазначав, що 20.07.2011 року між відповідачем та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інтер-Плюс» було укладено договір доручення, відповідно до якого, Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Інтер-Плюс» було доручено оформляти страхові поліси та одержувати страхові платежі. У листі від 02.03.2012 року ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-Плюс» повідомило відповідача, що 224 поліси було втрачено у зв'язку зі злочинними діями певних осіб. У переліку втрачених полісів значиться і поліс, який був укладений із ОСОБА_2. Крім того, представник відповідача зазначав, що ОСОБА_2 не надано суду доказів, що ним було сплачено страховий платіж, а отже і не набрав чинності договір страхування відповідно до положень ст. 983 ЦК України. Приймаючи до уваги те, що поліс було втрачено та на рахунок відповідача не надійшов страховий платіж, представник відповідача вважає, що позов є безпідставним і у його задоволенні слід відмовити.

ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позов та зазначив, що при оформленні полісу ним було сплачено страховий платіж у повному обсязі.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інтер-Плюс» у судове засідання не з'явилося, повідомлене належним чином про розгляд справи.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, третю особу, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

11.08.2012 року по вул. Краснодарській, 8 у місті Києві, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля автомобіля «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням позивача, автомобіля «ГАЗ» державний номерний знак НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.09.2012 року, винними у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 (а. с. 8).

Згідно п. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Як визначено ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно полісу № АВ/5223139 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, у розмірі 50 000,00 грн. за шкоду заподіяну майну, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Дніпроінмед»(а. с. 9-10).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, шкода, завдана ОСОБА_1 з вини ОСОБА_2, підлягає відшкодуванню за рахунок Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед».

Згідно звіту № 35/09/12 Про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ), завданого власнику легкового автомобіля «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок пошкодження останнього при ДТП, становить 78 497,29 грн.(а. с. 11).

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» вартість матеріального збитку не оспорювало.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» із заявою про виплату страхового відшкодування, проте, станом на день подачі позову не отримував від відповідача ні страхового відшкодування, ні повідомлення про відмову у виплаті страхового відшкодування, ні повідомлення про майбутню виплату страхового відшкодування, дані факти не заперечуються відповідачем.

Згідно п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно положень п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження виплати страхового відшкодування позивачеві відповідач не надав.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 50000,00 грн. грн. підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, що страхувальником не було сплачено страхового платежу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 981 ЦК України договір страхування укладається у письмовій формі та може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Згідно статті 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 998 ЦК України договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом. Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Відповідно до п.3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день розгляду справи поліс № АВ/5223139 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не був визнаний недійсним.

З наданої суду ксерокопії полісу № АВ/5223139 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що поліс за своїм змістом і формою відповідає вимогам закону, на ньому міститься штамп та печатка ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед».

Тобто між ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» було укладено страховий договір, який оформлено у вигляді страхового полісу № АВ/5223139, з якого вбачається, що він є документом суворої звітності, який має відповідний номер, печатку відповідача та переданий для реалізації, а також він підписаний сторонами договору, в ньому безпосередньо зазначено, що ОСОБА_2 сплачено страховий платіж.

Виходячи з положень статей 203, 215, 981 Цивільного кодексу України, страховий поліс № АВ/5223139 від 05.03.2012 року набрав чинності 06.03.2012 року, оскільки страхувальником було сплачено страховий платіж, а отже відповідальність ОСОБА_2, який керував транспортним засобом за даним полісом була застрахована.

Щодо доводів відповідача, що поліс було втрачено, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.07.2011 року між відповідачем та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інтер-Плюс» було укладено договір доручення, відповідно до якого, Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Інтер-Плюс» було доручено оформляти страхові поліси та одержувати страхові платежі.

Передаючи для реалізації Поліси обов'язкового страхування своїм агентам, страховик автоматично бере на себе всю відповідальність за наслідки даної діяльності.

За таких обставин, відмова страховика здійснити виплату страхового відшкодування з підстав втрати страхового Полісу, не дає права страховику, не виконувати свої зобов'язання перед страхувальником та потерпілою особою.

У відповідності до положень ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачені випадки, які дають право страховику не відшкодовувати шкоду. Вищевикладене до вказаних випадків не відноситься.

За правилами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» не надано доказів про визнання Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності автовласників Серія АВ №5223139 на момент ДТП недійсним, як і не надано доказів в правомірності відмови у виплаті страхового відшкодування позивачу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 1) виключено; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЦПК України у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Згідно з ст. 47 ЦПК України учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

Згідно ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Отже, Цивільним процесуальним кодексом України визначені особи, які беруть участь у справі, якими є: сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб, та учасники цивільного процесу, якими є: секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу. Отже, представник сторони та особа, яка надає правову допомогу є дві різні процесуальні особи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до суду для того, щоб допустити ОСОБА_4, в якості особи, яка надає правову допомогу, і суд з цього приводу не виносив ухвали, як це передбачено у ст. 56 ЦПК України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні ОСОБА_4 представляв інтереси позивача на підставі довіреності, а отже, виступав в якості його представника .

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить висновку, зазначені вимоги позивача не можуть бути віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, а саме: витрати на правову допомогу.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед"(код 21870998) на користь ОСОБА_1(і.н. НОМЕР_4) грошові кошти у розмірі 50000(п'ятдесят тисяч)грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед"(код 21870998) на користь ОСОБА_1(і.н. НОМЕР_4) судовий збір у розмірі 500(п'ятсот)грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя: