Ухвала суду № 32979422, 15.08.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/2851/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/2987/2013

Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д.

Доповідач Карнаух П. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді: Карнауха П.М.

Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.

при секретарі: Ткаченко Т.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 липня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнауха П.М., -

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року позивач звернувся до місцевого суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 27189,28 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 22.09.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № PL0XRХ30220213 про надання споживчого кредиту у розмірі 3534 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних з кінцевим терміном повернення 10.09.2009 року. Відповідно до умов договору, боржник зобов'язувався щомісячно здійснювати погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотками, комісії та інших витрат. Кредит відповідачем не повертався, відсотки не сплачувались, а тому, станом на 11 березня 2013 року утворилась заборгованість на загальну суму 27189,28 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 липня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № PL0XRХ30220213 від 22.09.2007 року в розмірі 19570,66 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, застосувавши трирічний строк позовної даності. Посилається на те, що при ухваленні рішення судом дана неправильна оцінка встановленим обставинам справи, порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду про відсутність підстав для застосування строку позовної давності є невірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.

У відповідності до ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Як убачається з матеріалів справи та вірно було встановлено судом першої інстанції, 22.09.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено договір № PL0XRХ30220213 про надання споживчого кредиту у розмірі 3534 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,0 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 24 місяці з кінцевим терміном повернення 10.09.2009 року.

Договір складається з Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту, які викладені в письмовій формі, погоджені та підписані сторонами (а.с.4, 16-19).

Відповідно до розділів 4 та 5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) визначено порядок розрахунків та відповідальність сторін.

Термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (п.5.5. Умов).

Внаслідок невиконання умов договору ОСОБА_1, утворилась заборгованість в сумі 27189,28 грн., яка складається з: 3116,53 грн. - заборгованість за кредитом; 9785,46 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1781,22 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 10735,15 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до пункту 5.3. Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1270,92 грн. - штраф (процентна складова). Відповідні розрахунки проведені Банком та містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів вважає, що задовольняючи частково позовні вимоги, зменшивши суму пені, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції вірно провів аналіз норм чинного законодавства, що регулює вирішення даного спору та врахував всі обставини справи.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Наявність в умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» (Стандарт) пункту 5.5 «Терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років», не суперечить нормам чинного законодавства.

При розгляді даної справи було достовірно встановлено, що при укладенні договору про надання споживчого кредиту сторонами було збільшено строк позовної давності, що знайшло своє закріплення в п. 5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Статтею 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У заяві на отримання кредиту вказано, що боржник ознайомився та згодний із умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» (Стандарт), які були надані йому у письмовій формі, своїм підписом підтвердив факт про надану йому повну інформацію про умови кредитування. Згідно п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту, терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років. З даним пунктом умов боржник погодився, про що свідчить його підпис на заяві та вказаний пункт недійсним не визнано.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Тлумачення норм цивільного законодавства здійснено апелянтами поверхового без повного та системного аналізу. Доводи апеляційної скарги повністю спростовуються встановленими місцевим судом фактичними обставинами, які підтверджені наявними в справі доказами.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню.

Оцінка наданих сторонами доказів під час розгляду справи місцевим судом проведена з дотриманням норм, закріплених статтею 212 ЦК України. Рішення суду повинно ґрунтуватись на доказах, які були досліджені в судовому засіданні, а не на припущеннях, які нібито спростовують досліджені докази. Розгляд справи проведений місцевим судом з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності.

Висновки суду повністю узгоджуються з нормами чинного законодавства, з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом України та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ при перегляді цивільних справ даної категорії, роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для їх задоволення немає.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Карнаух П.М.

Судді: Дряниця Ю.В.

Чумак О.В.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Карнаух П.М.