Рішення № 32978874, 25.07.2013, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 2-4635/11

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

25 липня 2013 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - одноособово судді Матяш Т.Л.,

при секретарі - Колєвій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Білгород-Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог, вона зазначає наступне.

28 липня 2008 року водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки ВАЗ - 21043 д/н НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3, грубо порушив Правила дорожнього руху і здійснив наїзд на ОСОБА_5, який доводився чоловіком позивачки, в наслідок чого заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до його смерті.

У зв'язку зі смертю чоловіка, позивачка понесла матеріальні витрати на придбання продуктів харчування, поминальних атрибутів, церковні послуги та послуги з поховання, виготовлення пам'ятника, які в цілому складають 14 116,5 грн.

В результаті смерті чоловіка, як зазначає позивачка, у неї на утриманні залишилась малолітня дитина, якій на день смерті батька, який утримував її та дитину, було всього лише 26 днів від народження. Тому, позивачка вважає, що має право на відшкодування шкоди не тільки на утримання дитини до досягнення нею 18-ти річного віку, а і на відшкодування шкоди у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею 14-ти річного віку.

Також, ОСОБА_1 зазначає, що у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи стосовно ОСОБА_4, по якій вона була визнана потерпілою, у неї виникла необхідність в правовій допомозі, тому вона була змушена звернутися до адвоката і оплатити його послуги які складають 4 500 гривень.

Оскільки, ОСОБА_3 застрахував свою цвільноправову відповідальність як власника транспортного засобу в ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжачи», позивачка, на підставі ст..1200 ЦК України вважає, що має право на відшкодування шкоди до досягнення дитини 14-річного віку в розмірі 175 гривень в місяць, що в цілому складає загальну суму 29 225 гривень.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернулась до суду з наступними вимогами:

- стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на її користь матеріальну шкоду в сумі 3 240 гривень і моральну шкоду в сумі 2 550 гривень, а всього 5 790 гривень;

- стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 солідарно в повному обсязі на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 52 206,5 гривень, з них однарозово з 01.08.2008 року по 01.01.2011 року суму в 10 150 гривень;

- стягнути з ОСОБА_4 в повному обсязі на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 120 000 гривень.

Позивач у судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав.

Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги стосовно ОСОБА_4 визнав частково, а саме в частині стягнення з нього на користь позивачки шкоди на утримання дитини, а у задоволенні позовних вимогах відносно ОСОБА_3 просив суд відмовити.

Представник ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся, представив до суду заперечення з визнанням позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 3 240 гривень та з проханням розглянути справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, з'ясувавши всі суттєві обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28 липня 2008 року водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки ВАЗ - 21043 д/н НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3, грубо порушив Правила дорожнього руху і здійснив наїзд на ОСОБА_5, який доводився чоловіком позивачки, в наслідок чого заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до його смерті (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4, актовий запис 520). Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.12.2010 року який набрав законної сили на підставі Ухвали Апеляційного суду Одеської області від 07.04.2011 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатація транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Цивільний позов ОСОБА_1 в кримінальному провадженні був задоволений частково, однак Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07.04.2011 року вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду в частині цивільного позову був скасований та направлено до суду першої інстанції для нового розгляду в порядку цивільного провадження.

При таких обставинах суд приходить до висновку про обґрунтованість визначених позивачкою ОСОБА_1 підстав для звернення до суду із вищеназваним позовом.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», страховий поліс № ВВ/4161923

Згідно з п.1, 5 ст. 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходились на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. У зв'язку з смертю потерпілого відшкодовуються витрати на поховання, які мають бути обґрунтованими та підтвердженими відповідними документами.

З договору-замовлення від 29.07.2008 року та квитанції до прибуткового касового ордеру № 38 від 29.07.2008 року вбачається, що витрати позивача на ритуальні послуги ОСОБА_5 становили 1240, 00 гривень.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року, витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з товарного чеку № 46 від 07.12.2009 року виданий на ім'я ОСОБА_1, витрати на встановлення надмогильного пам'ятника складають 4700 гривень.

Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть, та беручи до уваги вимоги ст.. 1201 ЦК України, суд вважає за доцільним розподілити витрати, понесені позивачкою на поховання між відповідачами, а саме між ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_4

Виходячи з положень ст. 1201 ЦК України та керуючись ч.4 ст.174 ЦПК суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 відносно ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у частині стягнення на її користь суми витрат пов'язаних із похованням чоловіка у розмірі 3 240 гривень (1 240 + 2 000 = 3 240), оскільки вони є доведеними та позивачкою до суду надано докази на підтвердження факту понесення нею даних витрат.

Зазначивши страхову виплату в розмірі 51 000 гривень, позивач просить суд стягнути на її користь з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» також моральну шкоду в розмірі 2 550 гривень, яка складає 5% страхової виплати.

Суд критично ставиться до цієї вимоги позивача та вважає її недоцільною, оскільки згідно з ст..26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Тобто, такий вид та порядок відшкодування моральної шкоди передбачений для осіб, які безпосередньо отримали ушкодження здоров'я в наслідок ДТП.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

ОСОБА_4 в момент скоєння ДТП та наїзду на ОСОБА_6, в результаті якого останній загинув, керував автомобілем на підставі запису про право керування в свідоцтві про реєстрацію даного автомобілю, тобто правомірно володів транспортним засобом і керував ним.

Відповідно до п.6 Постанови № 4 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»: Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий її власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа, буде нести відповідальність за завдання шкоди (п.2.2 Правил дорожнього руху).

Виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 матеріальної чи моральної шкоди на користь позивача у зв'язку з втратою годувальника, оскільки, законодавством чітко встановлено особу, яка повинна нести такі відшкодування - власник транспортного засобу, або титулований користувач, ким є ОСОБА_4.

Після смерті ОСОБА_5 на утриманні позивачки залишилась малолітня дитина - ОСОБА_7 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5, актовий запис № 65), якому на день смерті батька було всього лише 26 днів від народження. На сьогоднішній день малолітній ОСОБА_5 знаходиться на повному утриманні матері - ОСОБА_1.

Згідно з ч.1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Частина 1 ст.1202 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення позовної вимоги в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 шкоди на утримання малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення останнім повноліття.

Тому, беручи до уваги ч.4 ст. 174 ЦПК України (у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову) суд вважає, що підлягає задоволенню та стягненню з ОСОБА_4 матеріальна шкода пов'язана з втратою годувальника у розмірі 175 гривень щомісячно починаючи з 01.08.2008року до повноліття ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Також, суд вважає, що частковому задоволенню підлягають і позовні вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_4 суми моральної шкоди у розмірі 120 000 гривень, виходячи з наступних підстав.

Так, судом було встановлено, що дійсно позивачці по справі ОСОБА_1 та її малолітньому сину, який був позбавлений батьківської турботи, протиправними діями ОСОБА_4 пов'язаними із порушенням останнім встановлених законодавством Правил дорожнього руху, яке спричинило загибель чоловіка ОСОБА_1 та батька малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, спричинено моральні страждання, які пов'язанні із порушенням основного з гарантованих Конституцією України прав громадян - право на життя, зазначені події повністю та назавжди змінили звичайний склад життя позивачки та малолітньої особи ОСОБА_7, а саме порушення душевного спокою, загальний пригнічений стан, страх та відчай, що в свою чергу вимагало та вимагатиме у майбутньому від позивачки суттєвих додаткових зусиль для подальшої організації свого життя. В свою чергу, малолітній син залишився без батьківського піклування.

Відповідно до роз'яснень наданих у п. 9 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» за № 4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат.

Отже, виходячи з положень ч. 3 ст. 23 ЦК України приймаючи до уваги характер, тривалість та обсяг страждань, яких зазнала позивачка та її малолітній син у зв'язку із вищеназваними подіями, а також характер немайнових витрат які були понесені позивачкою, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди спричиненої позивачу у справі у розмірі 20 000 гривень, що в свою чергу відповідає вимогам виваженості, розумності та справедливості.

Керуючись ст. 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постанови № 4 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року, ст..ст.11, 16, 22, 23, 1166 - 1168, 1177, 1187, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 208, 213-215, 218 ЦПК, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з страхової компанії ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (ідент.код 24175269) на користь ОСОБА_1 (ідент.номер НОМЕР_2) матеріальну шкоду у розмірі 3 240 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідент.код НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ідент.номер НОМЕР_2) матеріальну шкоду пов'язану з похованням у розмірі 5340 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідент.код НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) щомісячно матеріальну шкоду пов'язану з втратою годувальника на користь ОСОБА_1 (ідент.номер НОМЕР_2) на утримання неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 175 гривень починаючи з 01.08.2008 року та до повноліття ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідент.код НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ідент.номер НОМЕР_2) моральну шкоду у розмірі 20000 гривень.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: