Рішення № 32978122, 12.08.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

Справа №:121/2486/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Кулєшова О.І.№ провадження:22-ц/190/4345/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Курська А. Г. ___________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Курської А.Г. суддів:Синельщікової О.В. Чистякової Т.І. при секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 травня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

21 березня 2013 року представник Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму» - Мотва Алла Сергіївна звернулась до Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надання послуг з водопостачання та водовідведення в розмірі 3826,69 гривень.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач є споживачем послуг з постачання води та водовідведення. КРП «ВПВКГПБК» фактично надало відповідачу житлово-комунальні послуги, а відповідач використав дані послуги для задоволення власних потреб та не відмовлявся від них. Скарг, з приводу ненадання чи неналежного надання послуг позивачем від відповідача не надходило. Для урахування кількості та вартості наданих послуг, а також грошей, що надійшли від споживача, за надані послуги, на ім'я відповідача за його заявою та наданих документів було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1. Відповідно до акту від 07 липня 2011 року відповідач має земельну ділянку на якій розташовані будови, водопостачання планується з підвалу будинку № АДРЕСА_2. Відповідно до акту від 21 липня 2011 року встановлено, що водопостачання підключено самовільно до внутрішньо будинкових мереж, витрати води ураховуються загально будинковим засобом обліку № 0268088, марки «Сенсус», показання 20129 м.куб.. Відповідно до рішення комісії від 11 серпня 2011 року за самовільне підключення відповідачу зроблені нарахування по загальнобудинковому засобу обліку з дати встановлення, а саме з 12 лютого 2008 року. Розрахунок заборгованості за спожиті послуги здійснювався з квітня 2009 року по вересень 2010 року згідно показань загальнобудинкового засобу обліку. У зв'язку в вищевказаним, загальна заборгованість відповідача станом на 01 вересня 2010 року складає 3826,69 гривень, яка була нарахована відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 травня 2013 року позов Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму» заборгованість в розмірі 3826,69 грн. та судові витрати по справі за сплату судового збору в розмірі 229,40 грн., а усього 4056,09 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування, як такого, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, неповно встановив фактичні обставини справи, дав невірну оцінку наданим сторонами доказам, а саме: актам від 07 липня 2011 року та від 21 липня 2011 року, на які посилався позивач, зміст яких є суперечливим. В акті від 07 липня 2011 року зазначено, що водопостачання для поливу земельної ділянки відповідача відсутнє, а в акті від 21 липня 2011 року зазначено, що самовільне підключення є до внутрішнобудинкової мережі. Останній акт складено за відсутності відповідача, а тому його неможна було брати до уваги, як належний доказ. Крім цього, зазначений акт було складено лише тому, що відповідач сам звернувся до позивача про дозвіл на підключення для користування водою з метою поливу городу. Будь-яких інших доказів про самочинне використання ним води за період 2009-2010 р.р. судом не встановлено, а позивачем не надано.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та докази надані представником позивача в засіданні суду апеляційної інстанції, вважає її частково обґрунтованою і такою, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.

Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості належними доказами.

При цьому, він послався на те, що відповідно до акту від 07 липня 2011 року відповідач має земельну ділянку, на якій розташовані будови, водопостачання планується з підвалу будинку АДРЕСА_2 (а.с. 12).

Згідно акту від 21 липня 2011 року водопостачання ОСОБА_6 підключено самовільно до внутрішньобудинкових мереж, витрати води ураховуються загальнобудинковим засобом обліку № 0268088, марки «Сенсус», показання 20129 м.куб. (а.с. 11).

Відповідно до рішення комісії від 11 серпня 2011 року за самовільне підключення відповідачу зроблені нарахування по загальнобудинковому засобу обліку з дати встановлення, а саме з 12 лютого 2008 року.

Розрахунок заборгованості за спожиті послуги здійснювався з квітня 2009 року по вересень 2010 року згідно показань загальнобудинкового засобу обліку. У зв'язку з вищевказаним, загальна заборгованість відповідача станом на 01 вересня 2010 року складає 3826,69 гривень, яка була нарахована відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає недостатньо обґрунтованими, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи, вимогам матеріального та процесуального закону.

Судом встановлено, що для урахування кількості та вартості наданих послуг, а також грошей, що надійшли від споживача, за надані послуги, на ім'я відповідача за його заявою та наданих документів (а.с. 9) було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для поливу. Через зобов'язання, які виникли між КРП «ВПВКГ ПБК» та ОСОБА_6 підприємство повинно надавати споживачу послуги з водопостачання і водовідведення, а він зобов'язаний вносити платню за вказані послуги згідно діючих тарифів і у встановлений час. КРП «ВПВКГ ПБК» фактично надало відповідачу житлово-комунальні послуги, а відповідач використав дані послуги для задоволення власних потреб та не відмовлявся від них. Протягом зазначеного періоду скарг з приводу ненадання чи неналежного надання послуг позивачем від відповідача не надходило.

При аналізі правовідносин сторін, суд застосував Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190.

Відповідно до п. 3.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Пунктом 3.12. Правил визначено, що плата за воду, яка використовується на поливання дворів, вулиць, зелених насаджень, газонів, прибирання громадських і дворових туалетів тощо, сплачується споживачами (субспоживачами) відповідно до показів засобів обліку води або норм водоспоживання.

У п. 4.1. Правил йдеться про те, що для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику необхідно отримати технічні умови відповідно до порядку надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1999 року № 2328. типові форми технічних умов та опитувального листа на приєднання наведені в додатках 1,2.

Також п. 4.2. Правил забороняється будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньо будинкових мереж або до мереж споживачів). У разі самовільного приєднання розрахунок здійснюється згідно з п. 3.3 цих Правил.

Перевіряючи правовідносини сторін, суд першої інстанції аналізував та оцінював надані позивачем такі докази: ксерокопію особового рахунку № НОМЕР_1 на полив, який видано 26 жовтня 2012 року (даних про відкриття в матеріалах справи немає) (а.с. 6-7); копію заяви відповідача про відкриття особового рахунку на полив городу поряд з будинком АДРЕСА_2 від 18 червня 2011 року на адресу директора КРП «ВПВКГ ПБК»; відповідь директора КРП «ВПВКГ ПБК» про дозвіл ОСОБА_6 на відкриття особового рахунку та на врізку поливного водоводу до загальнобудинкових мереж від 29 липня 2011 року (а.с. 9, 9 зворот, 10, 15); копію акту від 21 липня 2011 року та копію акту від 07 липня 2011 року (а.с. 11, 12), складених працівниками позивача, у зв'язку із зверненням ОСОБА_6 про надання дозволу на врізку до загальнобудинкових мереж для поливу городу.

З аналізу зазначених доказів можна зробити висновок лише про те, що відповідач проживає за адресою АДРЕСА_1, для поливу городу подав заяву і одержав дозвіл на вчинення технічних дій по підключенню до загальнобудинкових мереж за цією адресою.

Перевірити які ще докази досліджував суд першої інстанції в межах доводів позовної заяви не є можливим, оскільки технічний запис судового засідання суду першої інстанції є неякісним. У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції зобов'язав представника позивача надати ті докази, на які є посилання в позовній заяві та на які послався суд першої інстанції в рішенні суду. Проти цього не заперечував відповідач.

Тому, решту доказів, представник позивача надав суду апеляційної інстанції, для перевірки правовідносин сторін, за доводами апеляційної скарги ОСОБА_6, а саме: копію скарги сусідки відповідача з квартири № 1 ОСОБА_8 на адресу директора КРП «ВПВКГ ПБК» від 03 грудня 2010 року; копію відповіді на зазначену скаргу від 07 грудня 2010 року за підписом директора КРП «ВПВКГ ПБК» ОСОБА_9; акт від 02 грудня 2010 року б/н. про встановлені порушення експлуатації водоводу за місцем проживання скаржника, складений представником КРП «ВПВКГ ПБК»; копію протоколу № 14 від 11 серпня 2011 року засідання комісії по розгляду актів про порушення споживачами Правил користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, заяв юридичних та фізичних осіб; оригінали двох актів б/н. від 07 липня 2011 року та від 21 липня 2011 року; порядок та формулу розрахунку заборгованості; докази про знаходження за спірною адресою загального засобу обліку та регулювання споживання води, що знаходиться у водомірному колодязі біля будинку АДРЕСА_2, в якому проживає відповідач.

Із зазначених доказів судова колегія встановила, що мешканка квартири № 1 ОСОБА_8 19 листопада 2010 року та 03 грудня 2010 року зверталась до КРП «ВПВКГ ПБК» зі скаргами, в яких зазначала про порушення експлуатації водопровідних підключень в будинку в тому числі під АДРЕСА_3.

За результатами перевірки її скарг, директором КРП «ВПВКГ ПБК» 07 грудня 2010 року було надано відповідь, з якої убачається, що на прибудинковій території під балконами будинку АДРЕСА_2, в тому числі і під її квартирою № 1 виявлені діючі водопровідні підключення d-15 мм, які підведені з підвалу будинку. Загальний водомір знаходиться у водомірному колодязі біля будинку АДРЕСА_2, працює в нормальному режимі та протікань немає. Розбір води по встановленим підключенням використовується на городах, що вище будинку АДРЕСА_2 та з крану під балконом її квартири. Зазначені підключення не враховувались індивідуальними водомірами мешканців квартир будинку АДРЕСА_2. За весь період, зазначений в скарзі (у продовж 2010 року) водорозбір знаходився на обліку будинкового водоміру, а тому і відповідальність за ці самовільні підключення несуть мешканці будинку. У цій же відповіді зазначено, що не обліковані підключення ліквідовані мешканцями будинку лише після обстеження працівниками абонентського відділу водопровідних підключень та стану водомірного вузла будинку АДРЕСА_2, яке відбулось 30 листопада 2010 року та 02 грудня 2010 року. За таких підстав, нарахування за послуги водопостачання і водовідведення за період існування неврахованих підключень проводились згідно показникам будинкового водоміру.

Заслухавши пояснення представника позивача та апелянта, який заперечував свою провину у самочинному використанні води та був незгоден з розміром заборгованості, яку позивач необґрунтовано особисто йому нарахував за період з 2008 по 2010 роки та пояснення представника позивача про те, що заборгованість розрахована саме після фактів, на які вказано у вищезазначеній скарзі, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції безпідставно стягнув лише з відповідача суму боргу, яка дорівнює за розрахунками позивача 3826 грн. 69 коп.

При цьому колегія суддів бере до уваги конкретні обставини справи і те, що позивач не довів наявність зобов'язань невиконаних відповідачем в період, зазначений в позовній заяві, а саме: за період з 2008 по 2010 роки.

Як убачається з протоколу № 14 від 11 серпня 2011 року засідання комісії по розгляду актів про порушення споживачами Правил користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, заяв юридичних та фізичних осіб, предметом обговорення був лише один акт від 21 липня 2011 року, з якого убачається, що абоненту ОСОБА_6 на прибудинковій території належить город поливною площею 80 кв.м. Водопровідне підключення планується відновити з підвалу будинку по АДРЕСА_2, d-15 мм.

Поряд з цим в акті зазначено, що підключення призведено від внутрибудинкових мереж вищезазначеного будинку, розбір води якого обліковується загальнобудинковим прибором обліку № 026808840 марки «Сенсус» з показниками 20129 м3. В акті також зазначено, що це водопровідне підключення раніше обслуговувало декілька городів розташованих на прибудинковій території, було самовільним, а плата за послуги водопостачання у водоканалі не здійснювалась. Але особа яка складала цей акт, не зазначила ким саме було здійснено підключення і в який період часу.

Між тим, зазначені висновки суперечать іншим наявним у матеріалах справи доказам, а саме: відповіді директора КРП «ВПВКГ ПБК» ОСОБА_9 на адресу мешканки квартири № 1 ОСОБА_8 від 07 грудня 2010 року, в якій зазначено, що розбір води по встановленим підключенням використовується на городах, що вище будинку АДРЕСА_2 та з крану під балконом її квартири. Зазначені підключення не враховувались індивідуальними водомірами мешканців квартир, в тому числі і її. За весь період, зазначений в скарзі (у продовж 2010 року) водорозбір знаходився на обліку будинкового водоміру, а тому і відповідальність за ці самовільні підключення несли мешканці будинку.

Отже, судова колегія вважає, що всі витрати позивача були покриті мешканцями будинку АДРЕСА_2 за весь час використовування питної води для поливу городів.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази площі прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 та місце розташування городів мешканців будинку, їх кількість, не зазначено хто ці особи.

Що стосується відповідача ОСОБА_6, то будь-яких доказів про самовільне підключення для поливу городу саме ним ні суду першої інстанції, ні колегії суддів апеляційного суду не надано.

З акту від 02 грудня 2010 року, який складено за результатами перевірки скарг мешканки квартири № 1 та надано представником позивача не убачається, що самовільну врізку до загальнобудинкової мережі водопроводу зроблено саме відповідачем ОСОБА_6 для поливу свого городу площею 80 кв.м.

З пояснень ОСОБА_10 в засіданні суду апеляційної інстанції убачається, що в нього ніякої заборгованості за користування питною водою не було і немає. Ніхто йому ніколи не робив будь-яких приписів з цього приводу. Самовільних врізок в мережі водопостачання з підвалу будинку для поливу свого городу, який розташовано на схилах, через дорогу, він ніколи не здійснював і навіть, при наявності дозволу на таке підключення у 2011 році з підвалу будинку для поливу, врізка у водовід ним не реалізована до цього часу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на те, що особовий рахунок для поливу городу з підвалу будинку АДРЕСА_2 відкрито після звернення відповідача ОСОБА_6 до позивача у червні 2011 року, то правовідносини у сторін виникли або могли виникнути саме після 18 червня 2011 року.

Але відповідач надав докази, а саме: акт від 05 серпня 2013 року за підписом головного інженера КП ЯГС РЕО - 1 ОСОБА_11, мастера технічного відділу КП ЯГС РЕО - 1 ОСОБА_12 та мастера технічного відділу КП ЯГС РЕО - 1 ОСОБА_13 про те, що незареєстрованих водопроводів на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 не встановлено. Зазначений доказ представником позивача не заперечувався.

Що стосується застосування строку позовної давності, то судова колегія в цій частині доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з п.п. 1-4 ч. 1, 3 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду є неповне з'ясування судом обставин справи; недовченість обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судова колегія вважає, що всі наведені вище вимоги закону судом першої інстанції порушено, а тому в компетенції апеляційного суду скасувати незаконне рішення та ухвалити нове.

Колегія суддів вважає за необхідне з урахуванням норм діючого процесуального закону на день перегляду справи, скасувати рішення суду в частині задоволення позову і ухвалити в цій частині нове на підставі пунктів 1, 2, 3, 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України, про відмову у задоволенні позову Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму» в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 305, 307, 309, 313-315, 319, 324 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді