Ухвала суду № 32975330, 08.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4506/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

08 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів: Літвіної Н.М., Ісаєнко Ю.А.

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральне будівництво» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив суд задовольнити апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволені позову.

Представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 19.02.2012 року по 25.02.2013 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Магістральне будівництво» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Різано Трейд» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 28.02.2013 року №706/22.8/33342996.

06 березня 2013 року ТОВ «Магістральне будівництво» подало до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС заперечення до акту перевірки від 28.02.2013 року №706/22.8/33342996

За результатами розгляду поданих заперечень, 13 березня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було надано відповідь № 6570/10/22.8-10, згідно якої висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

18 березня 2013 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002162208, яким позивачу, за порушення абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р., п. 139.1.9 пункту 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на суму 14 953,00 грн., з яких основного платежу - 11 962,00 грн., штрафних санкцій - 2 991,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002152208, яким позивачу за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та п.п. 7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 11 961,00 грн., з яких 9 569,00 грн. - основного платежу та 2 392,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Під час перевірки було встановлено, що позивачем, всупереч абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р., п.139.1.9 пункту 139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та п. 7.4.5, п.74 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», задекларовано податковий кредит за вересень 2009 року у розмірі 9569,00 грн. та сформовано валові витрати за 2009 р. у розмірі 47 848,00 грн. за наслідками операцій з контрагентом - ТОВ «Різано Трейд».

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п 7.4.5. п. 7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу п/п 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п 7.4.5. п. 7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п/п 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити також з положень пункту 5.1. та підпунктів 5.2.1., 5.3.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п/п 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", є фактичне подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат до складу валових витрат.

Відповідно до п/п 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи із системного аналізу норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Тобто, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем були надані суду рахунок-фактуру від 02.09.2010 р. №020905 та видаткову накладну від 02.09.2010 р. №020905, на підставі яких ТОВ «Різано Трейд» поставило позивачу товар: стрічку монтажну із скловолокна, стрічку монтажну алюмінієву, термостат лінійний, набір для термостата, кабель гріючий саморегулюючий, з'єднувальну коробку для підключення кабелю, муфту кінцеву термоусадку, хомут для труб, кронштейн опорний загальною вартістю 57 417,12 грн., в т.ч. ПДВ 9 569,52 грн.

ТОВ «Різано Трейд» виписало позивачу податкову накладну від 02.09.2010 №20905 на загальну суму 57 417,12 грн., в т.ч. ПДВ 9569,52 грн..

Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за вересень 2010 року у розмірі 9569,52 грн. грн.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 10.02.2011 р. №101/23-1/36445153 про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Різано Трейд» вбачається, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Різано Трейд» було анульоване 31 листопада 2010 року, в той час як податкові накладні на користь позивача були видані у вересні 2010 року.

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Різано Трейд» було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (виконання робіт).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Різано Трейд» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що товари, поставлені позивачу ТОВ «Різано Трейд», фактично замовлялися позивачем з метою виконання робіт за договором, укладеним з замовником - ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

Так, згідно матеріалів справи, на підставі укладеного позивачем з Дочірньою компанією «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» договору від 20 серпня 2010 року №03-12-222, позивач зобов'язувався виконати роботи з капітального ремонту системи охолодження масла газоперекачувального агрегату 10-01 на компресорній станції Решетилівка Диканського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз».

При виконанні робіт за названим договором, позивач використав поставлені ТОВ «Різано Трейд» товари, підтвердженням чого є залучені до матеріалів справи акти приймання виконаних будівельних робіт, підписані та скріплені печатками замовника - ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» та виконавця - ТОВ «Магістральне будівництво» (а.с. 71-79).

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Різано Трейд» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари у вказаного підприємства придбавалися позивачем з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Магістральне будівництво» правомірно сформовано валові витрати у розмірі 47 848,00 грн. та податковий кредит з ПДВ у розмірі 9569,52 грн., висновки Акту перевірки про порушення позивачем абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковими, а відтак, прийняття ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС податкових повідомлень-рішень від 18 березня 2013 року № 0002152208, №0002162208 є неправомірними та прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: Н.М. Літвіна

Ю.А. Ісаєнко

Повний текст постанови виготовлений 13.08.2013 року.

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Літвіна Н. М.