Постанова № 32975152, 09.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2013 р. Справа №805/9988/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Осадчому О.П.

за участю представників сторін:

від позивача - Фабрій В.В. - довір. від 20.12.2012 року № 19-356

від відповідача - Лисенков Д.М. - довір. від 22.07.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Публічного акціонерного

товариства «Донбасенерго»

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування

великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 06.06.2013 року № 0000971517/14649/10/15-17-3 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 13341 грн. 67 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3335 грн. 42 коп.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, винесене відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на помилковість висновку податкового органу про порушення ПАТ «Донбасенерго» вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки датою виникнення права платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198Податкового кодексу України, вважається дата списання коштів з банківського рахунку або дата отримання платником товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Зазначає, що, оскільки «ПРП «Енерготорг» отримало податкову накладну від 19.02.2013 року № 639 в березні 2013 року, суми ПДВ за такою податковою накладною включені до податкового кредиту тільки у цьому звітному періоді.

Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, прийняте податковим органом по факту встановленого порушення, в межах повноважень та на підставі норм Податкового кодексу України.

Вважає, що позивач неправомірно включив суми ПДВ, сплачені у лютому 2013 року, до податкового кредиту березня 2013 року посилаючись на норми абз. 3 п. 198.6 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, просить в задоволені позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Ухвалою від 09.08.2013 року замінений відповідач у справі - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби на належного відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечував, просив в задоволені позовної заяви відмовити з підстав, викладених в запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представників сторін, суд встановив.

ПАТ «Донбасенерго» зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 23343582), місцезнаходження юридичної особи: 83048, м. Донецьк, пр. Тітова, 8б 42 (а.с. 42 - 43).

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку здійснена камеральна перевірка даних, задекларованих ПАТ «Донбасенерго»у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складений акт від 20.05.2013 року № 362/15-17-3-23343582 (а.с. 15 - 19).

Під час перевірки податковим органом встановлене порушення ПАТ «Донбасенерго» вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме, до декларації за березень 2013 року включена податкова накладна на суму ПДВ в розмірі 13341 грн. 67 коп., яка отримана у попередньому періоді, внаслідок чого занижена сума податку на додану вартість.

Зазначений висновок зроблений податковим органом у зв'язку з тим, що ПАТ «Донбасенерго» надало до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року з Додатком № 8, в якому наведений перелік постачальників, якими порушений порядок заповнення податкових накладних - не зареєстрована в ЄДРПН податкова накладна від 19.02.2013 року № 639 на суму 66708 грн. 33 коп., ПДВ в сумі 13341 грн. 67 коп., виписана ТОВ «НК ПОРТО ТРАНС».

На підставі висновків акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку прийняте податкове повідомлення - рішення від 06.06.2013 року № 0000971517/14649/10/15-17-3 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 13341 грн. 67 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3335 грн. 42 коп.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, СО ПАТ «Донбасенерго» «ПРП «Енерготорг» (покупець) уклало з ТОВ «НК ПОРТО ТРАНС» (постачальник) договір поставки від 24.12.2012 року № НК-193, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця бензин А-80 на загальну суму 99990 грн. (а.с. 30 - 32).

На виконання умов договору 18.02.2013 року ТОВ «НК ПОРТО ТРАНС» виписало рахунок - фактуру № НК-00000000557 на бензин А-80, А-92, дизельне паливо на суму 80050 грн., в тому числі ПДВ (а.с. 34).

18.02.2013 року СО ПАТ «Донбасенерго» «ПРП «Енерготорг» перерахувало кошти за отриманий товар в сумі 80050 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 537 (а.с. 35).

ТОВ «НК ПОРТО ТРАНС» виписало податкову накладну від 19.02.2013 року № 639 на суму 80050 грн., в тому числі ПДВ в сумі 13341 грн. 67 коп., яка отримана СО ПАТ «Донбасенерго» «ПРП «Енерготорг» 22.03.2013 року (а.с. 92).

ПАТ «Донбасенерго» надало до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року з Додатком № 8, в якому наведений перелік постачальників, якими порушений порядок заповнення податкових накладних - не зареєстрована в ЄДРПН податкова накладна від 19.02.2013 року № 639 на суму 66708 грн. 33 коп., ПДВ в сумі 13341 грн. 67 коп., виписана ТОВ «НК ПОРТО ТРАНС» (а.с. 7 -12).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення ним вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з ПДВ за наведеними операціями, тому просить визнати недійсним податкове повідомлення - рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції державних податкових інспекцій, у тому числі, щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Як зазначалось раніше, під час перевірки відповідачем встановлене порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідно до якої у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Тобто, як вважає відповідач, платнику податків надане право звернутись з відповідною скаргою та включити суми ПДВ до складу податкового кредиту тільки у тому звітному податковому періоді, у якому виписана податкова накладна.

Суд вважає такий висновок помилковим, з наступних підстав.

Як зазначалось раніше, структурна одиниця позивача отримала спірну податкову накладну у березні 2013 року.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Оскільки продавець не зареєстрував спірну податкову накладну в ЄДРПН у встановлений Законом строк, суд вважає, що у позивача було відсутнє право на включення сум ПДВ за такою накладною до складу податкового кредиту лютого 2013 року.

Згідно абз 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що платнику податку надане право на включення сум ПДВ протягом певного періоду - 365 днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, отримавши податкову накладну, виписану в лютому 2013 року, позивач мав право на підставі зазначеної норми Закону на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту протягом 365 днів з дати її складання.

Враховуючи наведене та те, що податкова накладна від 19.02.2013 року № 639 отримана позивачем тільки 22.03.2013 року, суд вважає, що приймаючи податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення, яке оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом 1 частини 2 зазначеної норми Закону визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність рішення органу владних повноважень, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, а податкове повідомлення - рішення - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення - рішення від 06.06.2013 року № 0000971517/14649/10/15-17-3 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 13341 грн. 67 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3335 грн. 42 коп. - задовольнити повністю.

Податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 06.06.2013 року № 0000971517/14649/10/15-17-3 про збільшення Публічному акціонерному товариству «Донбасенерго» грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 13341 грн. 67 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3335 грн. 42 коп. - скасувати.

Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 166 грн. 77 коп.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 09.08.2013 року проголошена вступна та резолютивна частини постанови, повний текст постанови виготовлений 14.08.2013 року.

Суддя Давиденко Т.В.