Рішення № 32973188, 13.08.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

13.08.2013

Справа № 203/4743/13-ц

2/0203/1807/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.,

при секретарі - Величко О.М.

за участю : позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Гордієнко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2013 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 із позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди(а.с.1-6)

Позивач у позовній заяві та разом з представником у судовому засіданні в обгрунтування позовних вимог посилались на те, що в.о. голови правління ПАТ «Дніпрометробуд» було винесено наказ № 58 від 25.06.2013 року якими на позивача було накладено стягнення у вигляді суворої догани за порушення законодавства про порядок подання даних у Центр занятості Кіровського району м. Дніпропетровська в 2012 році, а також в подальшому наказ № 61 від 27.06.2013 року яким позивача було звільнено з посади старшого інспектора відділу кадрів ПАТ «Дніпрометробуд», які позивач вважає незаконними, враховуючи, що в них відсутні правові підстави для їх винесення, викладені обставини та їх оцінка є необ'єктивною, доводи безпідставними, та такими, що не відповідають дійсності, а тому позивач просила суд скасувати дані накази та поновити її на посаді з 27 червня 2013 року, стягнути з відповідача стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 3 800 грн., а також у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., яка була завдана позивачу накладенням на неї незаконного дисциплінарного стягнення та звільнення, а також судові витрати(а.с. 1-6)

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні. (а.с. 55)

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, зазначивши що наказ № 61 від 27.06.2013 року відповідає чинному трудовому законодавству України, тому відсутні підстави вважати його незаконним, при цьому надала суду накази № 74 та № 75 від 12.08.2013 року відповідно до яких наказ № 58 від 25.06.2013 року був скасований, а в наказ № 61 від 27.06.2013 року були внесені зміни, внаслідок чого просила суд у задоволенні позову відмовити. (а.с. 47-53, 55)

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Встановлено, що 31.05.2013 року в.о. голови правління ПАТ «Дніпрометробуд» було винесено наказ № 46 яким начальнику відділу кадрів ОСОБА_1 було оголошено догану с занесенням в особову справу у зв'язку з неправомірною підготовкою наказу № 28 від 22.04.2013 року "Про скорочення адміністративного апарату ПАТ "Дніпрометробуд", за непрофесіоналізм та виявлену недбалість, який на даний час оскаржуються позивачем в Кіровському районному суду м. Дніпропетровська, що підтверджується копією даного наказу та іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи(а.с.13,40-44)

Також встановлено, що на виконання наказу № 46 від 31.05.2013 року позивача було переведено з посади начальника відділу кадрів ПАТ "Дніпрометробуд" на посаду старшого інспектора відділу кадрів, з окладом 2000 грн., що підтверджується копією наказу № 47 від 31.05.2013 року який також на даний час оскаржуються позивачем в Кіровському районному суду м. Дніпропетровська. (а.с. 12-13, 40-44)

Судом встановлено, що згідно акту складеного 20.06.2013 року комісією ПАТ "Дніпрометробуд" про розслідування за фактами викладеними в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/6623/13-а від 10.06.2013 року було встановлено, що відділом кадрів, який очолювала ОСОБА_1 протягом 2012 року, до центру зайнятості було відправлено всього один лист від 20.09.2012 року про наявність вільних місць на підприємстві для працевлаштування інвалідів, чим було порушено порядок звітності який привів до нанесення збитків підприємства у розмірі 84 757 грн. 48 коп., в результаті чого 25.06.2013 року в.о. голови правління ПАТ «Дніпрометробуд» було винесено наказ № 58 яким ОСОБА_1 було оголошено сувору догану, який було скасовано 12.08.2013 року наказом № 75. Дані обставини підтверджуються копіями зазначених наказів та відповідного акту (а.с. 14,37-39,53)

Встановлено, що на підставі наказу № 46 від 31.05.2013 року та наказу № 58 від 25.06.2013 року ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого інспектора відділу кадрів з 27.06.2013 року на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується копією наказу № 61 від 27.06.2013 року(а.с.15)

У судовому засіданні встановлено, що згідно наказу № 74 від 12.08.2013 року «Про внесення змін в наказ № 61 від 27.06.2013 року» у наказ про звільнення позивача було внесено зміни, а саме зазначено, що позивача звільнено за систематичне невиконання посадових обов'язків та допущення недбалості в роботі (порушення порядку звітності про вакантні посади у Центр занятості Кіровського району м. Дніпропетровська, що призвело до збитків підприємства у розмірі 84 757 грн. 48 коп.) з врахуванням раніше застосованого дисциплінарного стягнення згідно наказу № 46 від 31.05.2013 року, що підтверджується копією зазначеного наказу(а.с.52)

Крім того, встановлено, що в.о. голови правління ПАТ «Дніпрометробуд» з метою приведення документації підприємства у відповідність з діючим законодавством, наказ № 58 від 25.06.2013 року «Про порушення здачі звітності в Центр зайнятості Кіровського району» був скасований, що підтверджується копією наказу № 75 від 12.08.2013 року, наявною в матеріалах справи. (а.с. 53)

Відповідно до посадової інструкції у своїй діяльності начальник відділу кадрів (позивач) підпорядковується голові правління, очолює роботу по забезпеченню підприємства кадрами робітників та службовців необхідних професії, спеціальностей і кваліфікації, керує роботою по забезпеченню підприємства трудовими ресурсами, організовує їх підготовку і розстановку на основі планів економічного і соціального розвитку підприємства. Позивач несе відповідальність за роботу відділу кадрів з підбору, розстановці і навчанню кадрів відповідно до посадової інструкції та законодавства України. Несе відповідальність за правильність використання трудових ресурсів, соціальних питань та своєчасність виконання посадових обов'язків згідно законодавства України, організацією медичного обслуговування, викладене підтверджується копією посадової інструкції відповідно до наказу № 47 від 16.05.2011 року, наявною в матеріалах справи. (а.с. 29-30)

Встановлено, що з 31.05.2013 року по 02.06.2013 рік, а також з 25.06.2013 року по 27.06.2013 рік заробітна плата позивача на посаді старшого інспектора відділу кадрів становить 3 800 грн., що підтверджується копією довідки від 12.07.2013 року, наявною в матеріалах справи. (а.с. 17)

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, Цивільним Кодексом України, Кодексом законів про працю України та іншими нормативно-правовими актами.

Так, за змістом ст.ст.43, 124 Конституції України, ст.5-1 КЗпП України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ст. 31 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Відповідно до ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до роз'яснень, які викладені в п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», з підстав, передбачених п.3 ст.40 КЗпП України працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з заходів стягнення, як догана або звільнення.

Відповідно до змісту ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище положень законодавства, суд приходить до висновку про не відповідність вимогам законодавства винесеного відповідачем наказу № 61 від 27.06.2013 року, оскільки в ньому відсутнє посилання на будь-який документ, трудовий договір, посадову інструкцію, якими було би передбачено покладення на позивача обов'язків, а саме - подання даних у Центр занятості Кіровського району в 2012 році, приймаючи до уваги, що чинним законодавством не передбачені такі заходи дисциплінарного стягнення, як накладення на позивача стягнення у вигляді догани з занесенням в особову справу та переведення на іншу посаду, оскільки відповідно до вимог ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліні може бути застосовано тільки один з дисциплінарних заходів як догана або звільнення, внаслідок чого, суд вважає підстави для винесення наказу № 61 від 27.06.2013 року незаконними, та такими, що порушують права позивача.

Також вирішуючи позовні вимоги щодо визнання незаконним наказу № 61 від 27.06.2013 року, суд виходив з того, що звільнення за ч. 3 ст. 40 КЗпП України можливе лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до позивача дисциплінарного або громадського стягнення, за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на позивача трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, після отримання від позивача письмових пояснень щодо вказаного в наказі № 61 правопорушення, не враховано пояснення позивача при винесені наказу, та як вбачається з встановлених фактичних обставин справи, відповідач ніяких пояснень від позивача не отримував, не застосував до позивача будь-яких заходів стягнення у зв'язку з виявленим порушенням трудової дисципліни, що підтверджувало би системне порушення трудових обов'язків з боку позивача, тому суд приходить до висновку про порушення відповідачем норм трудового законодавства при звільненні позивача шляхом винесення наказу № 61 від 27.06.2013 року з урахуванням внесених змін відповідно до наказу № 74 від 12.08.2013 року.

Крім того, суд при вирішені вищезазначених позовних вимог враховує, що підставою для накладення на позивача стягнення була постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року, відповідно до якої з відповідача було стягнуто санкції в розмірі 84 757 грн. 48 коп., при вирішенні даного спору, відповідач позов не визнав повністю та заперечував наявність будь-яких порушень законодавства зі свого боку, тобто своїх працівників, в тому числі позивача ОСОБА_1, що спростовує викладені в наказі № 61 від 27.06.2013 року підстави для звільнення позивача на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Вирішуючи вимоги позивача, щодо визнання незаконним та скасування наказу № 58 від 25.06.2013 року, враховуючи, що представником відповідача у судовому засіданні був долучений до матеріалів справи наказ № 75 від 12.08.2013 року про скасування наказу № 58 від 25.06.2013 року «Про порушення здачі звітності в Центр зайнятості Кіровського району», суд вважає необхідним позовні вимоги в даній частині залишити без задоволення, оскільки не знайшли свого підтвердження підстави вважати, що скасований відповідачем наказ № 58 від 25.06.2013 року на даний час порушує законні інтереси позивача, які виникли із трудових відносин.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову шляхом визнання незаконним та скасування наказу № 61 від 27 червня 2013 року, враховуючи вимоги ст. 235 КЗпП України та вважає за необхідне поновити позивача на посаді старшого інспектора відділу кадрів ПАТ «Дніпрометробуд» з 27 червня 2013 року.

Вирішуючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, приймаючи до уваги результат розгляду справи, враховуючи вимоги закріплені в ст. 235 КЗпП України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача втрачений заробіток з розрахунку середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 3 800 грн. починаючи стягнення з 27.06.2013 року.

При цьому суд, керуючись ст. 367 ЦК України, вважає за необхідне рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середньомісячного заробітку, не більше ніж за один місяць допустити до негайного виконання.

Крім того, суд не ставить під сумнів дійсність спричинення позивачу моральної шкоди, яка полягає в втратах немайнового характеру внаслідок душевних та фізичних страждань пов'язаних з протиправною поведінкою відповідача, а саме прийняттям незаконного рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення та переводом на нижче оплачувану роботу, та враховує, що внаслідок протиправних та несправедливих дій відповідача у позивача погіршився стан здоров'я, порушився складений уклад життя та нормальні життєві зв'язки, була принижена честь і гідність позивача, порушились відносини з певним колом осіб, що в свою чергу викликало душевні страждання позивача, але при цьому позивачем не надані суду будь-які докази, що об'єктивно свідчили б про істотність заподіяної позивачу моральної шкоди і настання внаслідок звільнення з роботи моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, які вимагають додаткових зусиль позивача для організації свого життя, враховуючи вимоги розумності і справедливості, тому суд вважає позовні вимоги в даній частині такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 500 гривень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, приймаючи до уваги результат вирішення даної справи, а також те, що позивач при звернення до суду повинна була сплатити судовий збір відповідно до кількості заявлених позовних вимог у розмірі 573 грн. 50 коп. (три немайнові вимоги та одна майнова), але відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вона була звільнена від сплати судового збору, суд на підставі ст.88 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача ПАТ «Дніпрометробуд» на користь держави судовий збір в загальному розмірі 573 грн. 50 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 43, 124 Конституції України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 5-1, 31, 32, 33,147, 148, 149, 151, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 64, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Наказ № 61 від 27 червня 2013 року Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» про звільнення з посади старшого інспектора відділу кадрів Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 40 КЗпП України - визнати незаконним та скасувати.

Поновити з 27 червня 2013 року ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1) на посаді старшого інспектора відділу кадрів Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» (ЄДРПОУ 04880239).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» (ЄДРПОУ 04880239) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1) заборгованість за час вимушеного прогулу, починаючи стягнення з 27.06.2013 року, за втрачений заробіток з розрахунку середньомісячного заробітку суму у розмірі 3 800 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» (ЄДРПОУ 04880239) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1) у рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 500 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» (ЄДРПОУ 04880239) на користь держави судовий збір в розмірі 573 грн. 50 коп.

ОСОБА_1 у задоволенні іншої частини позову до Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» про визнання незаконними та скасування наказів, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та стягнення середньомісячного заробітку, не більше ніж за один місяць підлягає негайному виконанню відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ф.Ф. Маймур