Рішення № 32971075, 08.08.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2259/13 08.08.2013 08.08.2013 08.08.2013

Провадження №22-ц/784/1979/13 Суддя першої інстанції - Гуденко О.А.

Категорія 31 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 серпня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Козаченка В.І.,

суддів - Самчишиної Н.В., Крамаренко Т.В.,

із секретарем - Яценко Л.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_2 його представника - ОСОБА_3, відповідачки - ОСОБА_4 її представника - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2013 року по справі

за позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_4

про

про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, -

в с т а н о в и л а:

В лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.

Позивач зазначав, що 16 грудня 2012 року близько о 17 год. біля будинку АДРЕСА_1 йому заподіяні ушкодження здоров'я у вигляді прокусів лівого стегна собаками породи «Азіат», власником яких є відповідачка.

Внаслідок спричинення тілесних ушкоджень йому завдана майнова шкода, пов'язана з витратами на лікування, розмір якої становить 2 284,83 грн., крім того йому завдано моральну шкоду розмір якої він оцінює у 10 000 грн.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь 2 284,83 грн. майнової шкоди та 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2 284,83 грн. майнової шкоди та 3 000 грн. моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських поряд тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та для інших осіб.

За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В роз'ясненнях, що містяться в пунктах 2, 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6, від 27.03.1992р. під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України завдана джерелом підвищеної небезпеки моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, 16 грудня 2012 року близько 17-00 год. ОСОБА_2 повертаючись з автогаражного кооперативу біля будинку АДРЕСА_1 зазнав нападу двох собак породи середньоазіатська вівчарка, які без намордників та повідків знаходилися за межами огородженого двору житлового будинку за цією адресою.

Згідно висновку експерта №2884 від 17 грудня 2012 року в результаті укусів собак ОСОБА_2 отримав легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу і поверхневої рани в області лівого стегна (а.с.5).

Матеріалами перевірки заяви ОСОБА_2 від 16 грудня 2012 року Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області було встановлено, що власницею собак породи «Азіат» є ОСОБА_4, яка проживає в будинку АДРЕСА_1. З пояснень ОСОБА_4 вбачається, що кожного вечора вона випускає своїх собак з вольєру на подвір'я. 16 грудня 2012 року вона також випустила собак на подвір'я, після чого зайшла у будинок, як собаки покинули двір їй невідомо, можливо ворота відчинило вітром. Про те, що її собаки покусали людину дізналася від співпрацівників міліції.

Довідкою травматичного пункту 3-ї міської лікарні від 16 грудня 2012 року та копією медичної книжки №160 підтверджується факт звернення ОСОБА_2 за медичною допомогою та лікування з приводу укушеної рани лівого стегна з 16 грудня по 25 грудня 2012 року (а.с.8, 37-46).

Правилами утримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР, затверджених наказом Міністерства житлово-комунального господарства, Міністерства сільського господарства та Міністерства охорони здоров'я УРСР від 17 червня 1980 року чинними на час виникнення спірних правовідносин передбачено утримання собак.

Відповідно до вказаних вище Правил умовою утримання тварин є обов'язкове забезпечення безпеки людей, тримання тварин у вільному вигулі дозволяється на ізольованій, добре огородженій території (ізольованому приміщенні), виводити з жилих та ізольованих приміщень на території - з обов'язковим забезпеченням безпеки людей тільки на короткому повідку і в наморднику.

Згідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши про це докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Доказів, на підтвердження заперечень щодо нападу собак на позивача матеріали справи не містять.

З урахуванням встановленого та положень вищевказаних норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність відповідальності ОСОБА_4 та покладення на останню обов'язку щодо сплати майнової та моральної шкоди на користь позивача.

Разом з цим, визначаючи розмір майнової шкоди суд не врахував, що не всі ліки які були придбані позивачем згідно товарних чеків відповідають призначенню лікаря, а відтак припустився помилки.

Так, згідно медичної книжки ОСОБА_2 з 17 грудня до 25 грудня 2012 року звертався до лікаря та йому було призначено медичні препарати для лікування пов'язаного з укусом собак, вартість яких згідно наданих чеків становить 1 100,08 грн. (а.с. 8-20).

Що стосується, моральної шкоди, то на думку колегії при визначенні її розміру суд першої інстанції відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України не врахував ступінь отриманих позивачем ушкоджень, а саме легкі тілесні ушкодження та тривалість лікування - 8 днів.

За такого, розмір моральної шкоди підлягає зменшенню до 500 грн., який є достатнім для компенсацією цієї шкоди.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду на підставі п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України необхідно змінити та стягнути з відповідачки на користь позивача майнову шкоду у розмірі 1 100,08 грн. та 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Доводи про те, що суд розглянув справу за відсутності відповідачки та її представника не є підставою для зміни або скасування рішення суду.

Посилання на те, що відповідачка ні є особою, яка завдала шкоду не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права.

Доводи про відсутність вини відповідачки в заподіяній шкоди не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються зібраними по справі доказами.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2013 року в частині розміру стягнення - змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1 100,08 грн. майнової шкоди та 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: