Ухвала суду № 32970849, 22.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/1738/13-а

22.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія "Кримтел"- ліквідатор Шатунов Сергій Всеволодович, ухвала Господарського суду АР Крим від 20.06.2013 по справі №5002-12/1808-2012,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 801/1738/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 16.04.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія "Кримтел" (1-ї Кінної Армії, 21-а, кв.51, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.13р. задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія "Кримтел" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 29.12.2012р. №0012872204, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1214772грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 29.12.2012р. №0012882204, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 112787грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 29.12.2012р. №0012892204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 341030грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 29.12.2012р. №0020901702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у сумі 275839,68грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Кримтел» судові витрати у розмірі 2294 грн. судових витрат шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.13р. без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Кримтел» (далі позивач, ТОВ ВК «Кримтел») звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2012р.:

№0012872204, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1214772грн.;

№0012882204, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 112787грн.;

№0012892204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 341030грн.;

№0020901702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у сумі 275839,68грн.

Посадовими особами відповідача проведена планова виїзна перевірка ТОВ ВК «Кримтел» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р..

За результатами перевірки складено акт перевірки №10557/22-8/20701466 від 20.12.2012р. (а.с.6-11) (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення від 29.12.2012р.: №0012872204, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1214772грн.; №0012882204, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 112787грн.; №0012892204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 341030грн.; №0020901702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у сумі 275839,68грн.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлені порушення п.п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України (далі ПК України), донараховано податку на прибуток у сумі 112787грн.; порушення п.198.6 ст. 198 ПК України, донараховано ПДВ на загальну суму 341030грн.; абз. «ґ» пп.164.2.17 п.164.2 ст.167, п.п. «а» п.176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого встановлено порушення правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 275839,68грн.

Щодо податку на прибуток, відповідач в акті встановив, що ТОВ ВК «Кримтел» в структуру собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) включило вартість придбаних послуг прямо пов'язаних з роботою підприємства, згідно актів здавання - приймання наданих послуг та рахунків за попередні періоди, а саме за 2008р., 2009р., 2010р., згідно з угодою №73/342-28 від 29.08.2007р., отриманих від ПАТ «Укртелеком» на загальну суму 17051562грн.

В акті вказано, що попередніх актах перевірок не були довідково описані витрати, які не були задекларовані в поданих деклараціях.

За таких обставин відповідач вказав, що ТОВ ВК «Кримтел» не мав законних підстав на включення до витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, суми послуг отриманих за попередні періоди, оскільки дохід від наданих послуг не отримано.

Відповідно до п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом. (п.152.3 ст.152 ПК України)

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. (п.138.4 ст. 138 ПК України)

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Отже, обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку.

Актом перевірки встановлено лише відсутність у позивача підстав для включення до матеріальних витрат суми вартості придбаних послуг у ПАТ «Укртелеком» за договором від 29.08.2007р. №73/342-28, при цьому правильність визначення позивачем розміру цієї суми актом не спростовується та не заперечується сторонами по справи. Отже, питання щодо розміру матеріальних витрат не потребує доказування.

Згідно матеріалів справи, між Кримською філією ВАТ «Укртелеком» та ТОВ ВК «Кримтел» укладений договір №73/342-28 від 29.08.2007р., із змісту якого вбачається, що предметом договору є надання сторонами взаємних телекомунікаційних послуг доступу до телекомунікаційних мереж на місцевому рівні, що взаємоз'єднуються по цифровим з'єднувальним лініям у м. Сімферополі. (а.с.86-93)

На підтвердження виконання договору між ВАТ «Укртелеком» та ТОВ ВК «Кримтел», позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень по оплаті ТОВ ВК «Кримтел» послуг ВАТ «Укртелеком» за 2009-2010 роки.

З постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2010р. по справі №2-2/14784-2007 вбачається, що 05.10.2007 року ТОВ "Виробнича компанія "Кримтел" звернулось до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору "Про надання телекомунікаційних послуг на місцевому рівні" № 73/342-28 від 29.08.2007 року, відповідно до якого просив суд прийняти та затвердити умови, які зазначені в пункті 4.3 та у Додатку № 2 до договору № 73/342-28 від 29.08.2007 року у редакції позивача. Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2010 року у справі № 2-2/14784-2007 задоволено частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Кримтел" до відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії про спонукання до виконання певних дій.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2010р. по справі №2-2/14784-2007 апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії було задоволено частково, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2010 року у справі №2-2/14784-2007 скасовано та прийняти нове рішення, яким позов задоволено частково.(а.с.106-113)

Згідно до постановою Севастопольського апеляційного господарського суду прийняти спірні пункти договору 73/342-28 від 29.08.2007 року у наступній редакції:

- Пункт 4.3. приймається в редакції позивача: «У випадку порушення Оператором обов'язків, передбачених у пп. 2.3.8, 2.3.9 цього Договору, Оператор сплачує Укртелекому штраф у розмірі 1% від розміру наданих послуг за місяць за цим Договором, а також відшкодовує збитки відповідно до п. 4.1.1 цього Договору».

- Додаток № 2 до договору викласти у наступній редакції: «Завершення з'єднання (у т.ч. транзит) від телекомунікаційної мережі Оператора на телекомунікаційній мережі Укртелекому та ТМЗК через точки взаємоз'єднання - 0,015 грн. на користь Укртелекому».

«Завершення з'єднання від телекомунікаційної мережі Укртелекому на телекомунікаційній мережі Оператора через точки взаємоз'єднання - 0,01 грн. на користь Оператора».

Після набрання судовим рішенням законної сили між сторонами вказаного договору 29.07.2011р. укладений протокол проведення розрахунків із урахуванням однорідних зустрічних вимог, а також складений зведений акт здавання - приймання наданих послуг завершення з'єднання від телекомунікаційної мережі ПАТ «Укртелеком» на телекомунікаційну мережу ТОВ ВК «Кримтел» через точку взаємоз'єднання від 29.07.2011р. Крім того, 30.09.2011р. між сторонами складений протокол про проведення розрахунків із урахуванням однорідних зустрічних вимог за послуги, надані за вказаним договором. ТОВ ВК «Кримтел» 30.09.2011р. складений зведений акт здавання - приймання наданих послуг завершення з'єднання від телекомунікаційної мережі ПАТ «Укртелеком» на телекомунікаційну мережу ТОВ ВК «Кримтел» через точку взаємоз'єднання. 22.12.2011р. між сторонами складений акт здійснення взаємних розрахунків. (а.с.101)

Отже, зазначені документи є первинними бухгалтерськими документами, які є підставою для ведення бухгалтерського обліку та формування податкової звітності, у тому числі є підставою для визначення позивачем витрат з податку на прибуток за рахунок придбаних послуг та їх декларування у 3 та 4 кварталі 2011р., у якому таки витрати були підтверджені первинними документами.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що посилання в акті перевірки на відсутність в попередніх актах перевірки довідкового описання витрат, які не були задекларовані в поданих деклараціях, в якості обґрунтування відсутності у позивача формування матеріальних витрат, суперечить положенням Податкового кодексу України та не може бути підставою для висновків про відсутність у позивача права на формування матеріальних витрат.

Посилання в акті перевірки на відсутність отримання позивачем від придбаних послуг доходу, зроблений з порушенням вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, оскільки не відповідає приписам цього Порядку, відповідно до яких акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідачем, у порядку ч.2 ст. 71 КАС України, не надані належні докази відсутності отримання позивачем доходу від отриманих послуг на час формування матеріальних витрат.

Відповідно до договору №73/342-28 від 29.08.2007р., укладеного між ВАТ «Укртелеком» та ТОВ ВК «Кримтел» та складених в результаті виконання його умов документів вбачається, що придбані послуги реалізовували позивачем під час їх отримання позивачем від контрагента.

Сумуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача щодо порушення позивачем норм ПК України при формуванні матеріальних витрат є необґрунтованими, в зв'язку з чим, прийняті на їх підстав податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Висновки відповідача в акті перевірки щодо заниження податкового кредиту з ПДВ зроблені у зв'язку з тим, що позивач, на думку податкового органу, безпідставно включив до складу податкового кредиту податкові накладні за попередні періоди в декларації з ПДВ за липень 2011р. та жовтень 2011р. Поштових марок отримання податкових накладних пізніше встановленого терміну не надав.

Згідно матеріалів справи, позивач у липні та жовтні 2011р. сформував податковий кредит за податковими накладними виписаними ВАТ «Укртелеком» у попередніх періодах.

Вказані податкові накладні надійшли до позивача від ВАТ «Укртелеком» з запізненням, а податковий кредит був сформований ним у тому періоді, у якому він отримав ці податкові накладні, відповідно у липні та у жовтні 2011р. Вказане підтверджено поштовими конвертами, в яких надійшли ці документи.

Відповідно до положень п.1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

З урахуванням наведеного, право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

З норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що у разі отримання податкових накладних, в тому числі і тих, що виписані в різних податкових періодах, але отримані платником в поточному звітному періоді (податкові накладні, які було виписано у попередніх періодах), лише за наявності документального підтвердження такого запізнення, платник податку - покупець товарів (послуг) має право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, були виписані під час дії Закону України «Про податок на додану вартість», а фактично отримані вже під час дії Податкового кодексу України.

Норми податкового кодексу України не містять приписів щодо порядку включення до складу податкового кредиту сум на підставі податкових накладних виписаних до набрання ним чинності.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до положень п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п.198.6 ст.198 ПК України)

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Сумуючи викладене, норми ПК України не містять заборони на віднесення до складу податкового кредиту сум за податковими накладними виписаними раніше, у тому числі за податковими накладними виписаними до набрання ПК України чинності.

Отже, позивач мав право на формування податкового кредиту у липні та жовтні 2011р. на підставі податкових накладних виписаних ВАТ «Укртелеком» у попередніх періодах, в зв'язку з чим висновки акту перевірки в цій частині є необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо порушення норм ПК України в частині правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 275 839,68грн..

Встановлено, що ТОВ ВК «Кримтел» за договором від 25.07.2003р. №131/к був наданий фізичній особі ОСОБА_4 кредит у розмірі 1 540 590грн. (а.с.40)

Керуючись нормами Податкового кодексу України відповідач в акті вказав, що фактично договір кредиту необхідно розглядати як надання поворотної фінансової допомоги. В порушення норм ПК України позивачем не оподатковано дохід у грошовій формі, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді безповоротної фінансової допомоги у сумі 13 939,35грн.

Також з акту перевірки, щодо надання позивачем за договором від 25.07.2003р. №131/к фізичній особі ОСОБА_4 кредиту у розмірі 1540590грн. вбачається, що відповідач вважає вказану суму додатковим благом у вигляді безповоротної фінансової допомоги у сумі 1 540 590,19грн., яка підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичної особи.

За предметом договору від 25.07.2003р. №131/к. (а.с.40), укладеного між ТОВ ВК «Кримтел» та фізичною особою ОСОБА_4, (п. 1.1. договору) боржник бере на себе обов'язок з погашення грошової суми в розмірі 175 000 доларів США перед кредитором, сплаченим останнім на виконання договору поручительства №1 до кредитного договору №79-07-2003 протягом 20 років, починаючи з моменту виконання кредитором своїх зобов'язань з погашення боргу боржника вказаного в договорі поручительства №1 кредитного договору №79-07-2003 від 25.07.2003р.

Пунктом 2.1.1. встановлено, що боржник зобов'язується погасити грошову суму у розмірі еквівалентом 175 000 доларів США за курсом НБУ на день сплати на протязі строку вказаного в п 1.1. договору.

Пунктом 2.2.2. договору визначений один обов'язок кредитора - прийняття виконання договору боржником, у тому числі його дострокове виконання.

Між ТОВ ВК «Кримтел» (кредитор) та фізичною особою ОСОБА_4 (боржник) до вказаного договору була укладена додаткова угода від 07.04.2004р., відповідно до якої сторони домовилися про те, що боржник додатково бере на себе обов'язок з погашення грошової суми в розмірі 70 000 доларів США перед кредитором, сплаченим останнім на виконання договору поручительства №1 до кредитного договору №79-07-2003 від 25.07.2003р. та додаткової угоди до нього від 07.04.2004р. протягом строку вказаного у п. 1.1. Договору №131/к від 25.07.2003р. (а.с.41)

Між ТОВ ВК «Кримтел» (кредитор) та фізичною особою ОСОБА_4 (боржник) до договору від 25.07.2003р. №131/к була укладена додаткова угода 08.04.2005р., відповідно до якої сторони домовилися про те, що боржник додатково бере на себе обов'язок з погашення грошової суми в розмірі відсотків за користування кредитом, збору на обов'язкове пенсійне забезпечення та комісійних з покупки валюти перед кредитором, сплаченої останнім на виконання договору поручительства №1 до кредитного договору №79-07-2003 від 25.07.2003р. та додаткової угоди до нього від 07.04.2004р. протягом строку вказаного у п. 1.1. Договору №131/к від 25.07.2003р.

Пунктом 164.1 ст.164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. (п.п. 164.1.1 п.164.1 ст. 164 ПК України)

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. (п.п.164.1.2 п.164.1 ст.164 ПК України)

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу. (п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164 ПК України)

Підпунктом 14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

З положень договору від 25.07.2003р. №131/к, укладеного ТОВ ВК «Кримтел» з фізичною особою ОСОБА_4, на підставі якого відповідач зробив висновок про отримання позивачем доходу, який підлягає оподаткуванню, вбачається, що даним договором та додатками до нього встановлені зобов'язання ОСОБА_4 перед ТОВ ВК «Кримтел» з погашення грошової суми.

Відповідно до положень вказаного договору та додаткових угод до нього, на користь ОСОБА_4 не нараховується (не виплачується та не надається) будь - якого доходу.

Також з положень договору та додаткових угод до нього не вбачається отримання ОСОБА_4 поворотної фінансової допомоги або безповоротної фінансової допомоги.

В ході розгляду справи, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач не надав належних доказів отримання ОСОБА_4 від позивача суми у розмірі 1540590,19грн., яку він вважає сумою поворотної фінансової допомоги або безповоротної фінансової допомоги.

Акт перевірки не містить даних з посиланням на первинні документи про фактичне отримання або нарахування на користь ОСОБА_4 сум вказаних в акті перевірки, а також не містить обґрунтування визначення розміру цієї суми.

Сумуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано визначено базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб, та необґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем норм ПК України щодо не оподаткування податком на прибуток фізичних осіб доходу ОСОБА_4

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.13р. по справі № 801/1738/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 липня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко