Ухвала суду № 32970767, 22.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/1003/13-а

22.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/1003/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 14.03.13р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елком-Оптіма" (вул. Гагаріна, 14 А, оф. 101, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95026)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.03.13р. задоволно адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Елком-Оптіма" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 06 листопада 2012 року № 0009052204, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Елком-оптіма», про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 41796 (сорок одна тисяча сімсот дев'яносто сім) гривень 00 копійок.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 06 листопада 2012 року № 0009062204, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Елком-оптіма», про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 48065 (сорок вісім тисяч шістдесят п'ять) гривень 00 копійок.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елком-оптіма» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 900 (дев'ятсот) гривень 00 копійок, шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.03.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елком-Оптіма» (далі позивач, ТОВ «Елком-Оптіма») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) із вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009062204 від 06.11.2012 року, відповідно до якого ТОВ «Елком-Оптіма» має сплатити до бюджету податку на прибуток у сумі 48065,00 гривень, та податкового повідомлення-рішення № 0009052204 від 06.11.2012 року, відповідно до якого ТОВ «Елком-Оптіма» має сплатити до бюджету податку на додану вартість у сумі 41797,00 гривень, з яких 41796,00 гривень - основного платежу, 1,00 гривня - штрафні санкції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елком-Оптіма» є юридичною особою, зареєстрованою 15.12.1998 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 47) та випискою з ЄДРПОУ (а.с. 46).

У період з 08.10.2012 року протягом 5 робочих днів посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Ект Сервіс» у червні-липні 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 7843/22-3/30266677 від 19.10.2012р. (а.с. 9-14). (далі - акт перевірки)

Згідно акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010р. № 2755-VI у результаті чого донараховано основного платежу з податку на прибуток у сумі 48065,00 гривень, у тому числі: за 2 квартал 2011 року у сумі 48065,00 гривень.

- п.п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року № 2755-VI у результаті чого донараховано основного платежу з ПДВ у сумі 41796,00 гривень, у тому числі: червень 2011 року - 41796,00 гривень.

Висновки щодо встановлених порушень відповідач мотиву наступним: актом перевірки №243/23-2/37139302 від 26.01.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ект Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Тіса Плюс» ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено, що за перевіряємий період при проведенні аналізу наявної у ДПС інформації та її документального підтвердження складено акт від 14.12.11р. № 1611/23-10/37194426 про результати документальної позапланової перевірки виїзної перевірки ПП «Тіндекс», в якому зазначено, що в ході перевірки ПП «Тіндекс» не встановлено факту поставок товару по ланцюгу від ТОВ «Каномакс» до ПП «Тіндекс».

Перевіркою встановлено, що ПП «Тіндекс» сформоване податкове зобов'язання з ТОВ «Тіса Плюс».

Відповідно акту перевірки ПП «Тіндекс» від 14.12.11р. №1611/23-10/37194426 встановлено формування податкового кредиту за рахунок ТОВ «Каномакс» з метою надання вигоди третім особам, в частині надання їм права на податковий кредит.

З урахуванням чого на думку відповідача, операції з продажу товарів (робіт, послуг) ТОВ «Тіса Плюс» порушують 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, в частині недодержання в момент правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Актами перевірок засвідчено відсутність фактів реальної поставки товарів по ланцюгу ТОВ «Тіса Плюс» - ТОВ «Ект Сервіс».

Таким чином, ТОВ «Елком-Оптіма» в момент вчинення правочину з постачальником ТОВ «Ект-Сервіс» не дотримано вимог Цивільного кодексу України, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Податковий орган, на підставі положень ч.ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України, зробив висновок про нікчемність правочинів з зазначеним контрагентом та необґрунтованість податкового кредиту, завищення валових витрат, тощо.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0009062204 від 06.11.2012 року (а.с. 8), відповідно до якого ТОВ «Елком-Оптіма» має сплатити до бюджету податку на прибуток приватних підприємств у сумі 48065,00 гривень, та податкове повідомлення-рішення № 0009052204 від 06.11.2012 року (а.с. 7), відповідно до якого ТОВ «Елком-Оптіма» має сплатити до бюджету податку на додану вартість у сумі 41797,00 гривень, з яких 41796,00 гривень - основного платежу, 1,00 гривня - штрафні санкції.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності з нормами п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України (далі ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів ( послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари ( послуги) відрізняються більш ніж 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари ( послуги), та складається із сум податків, нарахованих ( сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом статті 193 та статтею 194 протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Відповідно п.198.1 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає при здійсненні операцій по придбанню або виготовленню товарів та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, почали такі товари /послуги та основні засоби використовуватися в межах господарської діяльності звітного податкового кредиту, а також від того, здійснював платник податків оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.198.2 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата події, що сталася раніше дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог. (п.198.6 ПК України)

Отже, достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання платником податку товарів та послуг, використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності, сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, наявність належним чином оформленої накладної.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. (п.135.1 ПК України)

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення. (п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України)

Таким чином, визначення валових витрат, формування податкового кредиту повинно здійснюватися на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2010 року між позивачем та ТОВ «Ект-Сервіс» укладений Договір поставки №403 (т.1 а.с. 70-72), відповідно до якого Постачальник (ТОВ «Ект-Сервіс») зобов'язується поставляти у погоджені строки Покупцеві товар у власність, а Покупець приймає на себе зобов'язання приймати та оплачувати товар на умовах договору.

Виконання умов договору, щодо поставки товару та оплати підтверджено: податковими та видатковими накладними (т.1 а.с. 76-114), платіжними дорученнями (т.1 а.с. 115-150). Також до матеріалів справи надано Сертифікат відповідності товару, наданий позивачу постачальником (ТОВ «Ект-Сервіс») (т.1 а.с. 12-13 ).

Зазначені податкові накладні та інші бухгалтерські документи досліджено судом та не встановлено порушень щодо їх форми та порядку заповнення, відповідач про порушення в акті перевірки також не зазначає.

Встановлено, що ТОВ «Ект-Сервіс» зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість (т.1 а.с.73, 74), згідно наявних у справі відомостей його реєстрація як платників ПДВ та юридичних осіб станом на час укладення договорів (додаткових угод) з позивачем та на дати виписки податкових накладних не була анульована та/або скасована.

В акті перевірки відповідач вказує лише про формування контрагентами позивача податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року, тоді як по операціям з позивачем мали бути досліджені саме податкові зобов'язання ТОВ «Ект-Сервіс».

Щодо подальшого використання товару з матеріалів справи вбачається наступне.

26.01.2011 року між позивачем та МПП «Оргтехніка» укладений Договір поставки №165, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Елком -Оптіма») зобов'язується поставляти у погоджені строки покупцеві товар у власність, а покупець приймає на себе зобов'язання приймати та оплачувати товар на умовах договору. (т.2 а.с.5)

19.01.2011 року між позивачем та ЗАТ «Золотий колос» укладений Договір поставки №101, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Елком-Оптіма») зобов'язується поставляти у погоджені строки покупцеві товар у власність, а покупець приймає на себе зобов'язання приймати та оплачувати товар на умовах договору. (т.2 а.с. 6)

23.05.2011 року між позивачем та ТОВ «Торговий Дім «Черномор «ОРГ» укладений Договір поставки №987, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Елком-Оптіма») зобов'язується поставляти у погоджені строки покупцеві товар у власність, а покупець приймає на себе зобов'язання приймати та оплачувати товар на умовах договору. (т.2 а.с. 7)

25.02.2011 року між позивачем та ТОВ «КомІнтех» укладений Договір поставки №384, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Елком-Оптіма») зобов'язується поставляти у погоджені строки покупцеві товар у власність, а покупець приймає на себе зобов'язання приймати та оплачувати товар на умовах договору. (т.2 а.с.8)

26.04.2011 року між позивачем та ТОВ «Терра Айті» укладений Договір поставки №774, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Елком-Оптіма») зобов'язується поставляти у погоджені строки покупцеві товар у власність, а покупець приймає на себе зобов'язання приймати та оплачувати товар на умовах договору. (т.2 а.с.9)

15.02.2011 року між позивачем та ПП ОСОБА_2 укладений Договір поставки №311, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Елком-Оптіма») зобов'язується поставляти у погоджені строки покупцеві товар у власність, а покупець приймає на себе зобов'язання приймати та оплачувати товар на умовах договору. (т. 2 а.с.10)

04.01.2011 року між позивачем та ПП «Вікс» укладений Договір поставки № 196 , відповідно до якого постачальник (ТОВ «Елком-Оптіма») зобов'язується поставляти у погоджені строки покупцеві товар у власність, а покупець приймає на себе зобов'язання приймати та оплачувати товар на умовах договору. (т.2 а.с. 11)

17.01.2011 року між позивачем та ТОВ «ПКФ Блік» укладений Договір поставки № 77, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Елком-Оптіма») зобов'язується поставляти у погоджені строки покупцеві товар у власність, а покупець приймає на себе зобов'язання приймати та оплачувати товар на умовах договору. (т.2 а.с. 12)

Належне виконання умов вище перелічених договорів, щодо поставки товару та оплати підтверджено відповідними бухгалтерськими документами (т.2 а.с. 13-235).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідачем ані у акті перевірки, ані у апеляційній скарзі не доведено та не відображено, що укладені угоди позивачем не здійснювались, що придбана комп'ютерна техніка та супутні їй товари не використовувались в господарській діяльності позивача, що проведені операції позивачем та його контрагентами в податковій звітності не відображені, за результатами вказаних операцій не сплачено податки та збори та інш.

Під час проведення перевірки позивача податковим органом не з'ясовано питання щодо відсутності можливості здійснення вказаних господарських операцій позивачем, відсутності обґрунтованих економічних або інших причин для укладення договорів, наявності у позивача наміру на отримання доходу лише шляхом відшкодування грошових коштів з бюджету, а не за результатами господарської діяльності.

Щодо посилання податкового органу у апеляційній скарзі на нікчемність правочинів позивача з контрагентами.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочинів з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Щодо використання під час проведення перевірки та складення акту перевірки позивача від 19.10.2012 року №7843/22-3/30266677 акту перевірки, отриманого з ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.01.2012 року № 243/23-2/37139302 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ект-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Тіса Плюс" за період червень 2011 року, серпень-вересень 2011 року", згідно якого встановлено відсутність факту реальної поставки товарів за червень, серпень та вересень 2011 року ланцюгу ТОВ "Тіса Плюс" - ТОВ "Ект-Сервіс".

Дії ДПІ у Печерському районі м. Києва по складенню акту від 26.01.2012 року №243/23-2/37139302 ТОВ "Ект-Сервіс" оскаржив у судовому порядку до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Київа від 12.10.2012 року по справі №2а-11060/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 року, задоволено позов ТОВ "Ект-Сервіс" до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання незаконними дії по проведенню зустрічної звірки, визнані протиправними дії ДПІ у Печерському районі міста Київа по проведенню зустрічної звірки ТОВ "Ект-Сервіс", за результатами якої було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 26.01.2012 року № 243/23-2/37139302. (т.1 а.с.41-42, 43-45)

Отже, використання під час проведення перевірки ТОВ "Елком-Оптима" фактів, відображених у акті, отриманому від ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.01.2012 року № 243/23-2/37139302, дії по складенню якого визнані протиправними, з боку відповідача не можна визнати правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Матеріалами справи у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами угод з вище переліченим контрагентом та подальше використання товару та послуг у господарській діяльності. Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.03.13р. по справі № 801/1003/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко