Рішення № 32969805, 07.08.2013, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1316/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"07" серпня 2013 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Белінської С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Україна" ( третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Реєстратор Липовецького районного виробничого відділу структурного підрозділу Вінницької регіональної філії Центру ДЗК Кобзар Микола Іванович) про визнання договору оренди землі недійсним, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до Липовецького районного суду Вінницької області із позовом до фермерського господарства «Україна», третя особа: реєстратор Липовецького районного виробничого відділу структурного підрозділу Вінницької регіональної філії Центру ДЗК Кобзар Микола Іванович про визнання договору оренди землі недійсним. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 17 березня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі №8, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Липовецького району Вінницької області та який зареєстровано в Липовецькому відділі Вінницької філії ДЗК №040904400072. Вважає, що даний договір укладений із порушенням істотних умов, а саме: не містить кадастровий номер та місце розташування земельної ділянки у договорі відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Також у договорі має місце виправлення розміру орендної плати із 1,5% на 3%. Крім того, даний договір не містить його невід'ємних частин, а саме: план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди. Посилаючись на викладенні обставини, просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №8 укладений між ОСОБА_1 та фермерським господарством «Україна».

Позивач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлена в судове засідання не з'явилась, заяви про відкладення розгляду справи до суду не подала.

Представник позивача ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності, позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладенні у позовній заяві, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4, діючий на підставі довіреності від 15 січня 2013 року, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просить суд відмовити в задоволенні позову, у зв'язку із його безпідставністю та необґрунтованістю посилаючись на подане письмове заперечення та докази. Просить суд застосувати строки позовної давності до виниклих правовідносин.

Представник третьої особи будучи належним чином повідомлений в судове засідання не з'явився, заяви про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши надані докази, вважає вимоги позивача необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та фермерським господарством «Україна» укладено договір оренди землі №8 від 17 березня 2009 року (а.с. 6-7), згідно якого відповідач отримав у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,1253 га, яка знаходиться на території Лукашівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, що не заперечується сторонами, а відтак не потребує доказування.

Вищевказана земельна ділянка належить позивачеві на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку (а.с. 8).

Згідно заяви від 08 жовтня 2012 року (а.с. 10) позивач звернулась до відповідача із вимогою повернути їй орендовану земельну ділянку, оскільки вона має намір її самостійно обробляти.

Листом від 12 листопада 2012 року (а.с. 11) позивачеві повідомлено про те, що укладений нею договір оренди діє до грудня 2014 року, а підстави для його дострокового розірвання відсутні.

Судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами пов'язані з орендою землі, а тому регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та спеціальними нормативно - правовими актами, зокрема: Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998, № 161-XIV.

Статтею 93 ч.8 Земельного кодексу України, передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" (далі Закону), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.13 Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.1 ст.210 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він відповідно до ст.18 Закону України "Про оренду землі", яка була чинною на момент укладення договору оренди землі, набирає чинності.

Відповідно до п.2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. N 2073, який був чинним на момент державної реєстрації спірного договору оренди землі, що укладений між сторонами спору, було передбачено, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року №161-ХІV (в редакції, яка діяла на момент державної реєстрації договору оренди землі між сторонами по справі) та який є спеціальним законом у відносинах оренди землі, було передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Невід'ємною частиною договору оренди землі відповідно до ч.4 ст.15 Закону України "Про оренду землі" є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

У частині першій статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 ст.15 Закону України "Про оренду землі", було передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Статтею 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з договору оренди земельної ділянки між сторонами в ньому відсутня така істотна умова договору, що передбачені ст.15 Закону України "Про оренду землі", як умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Факт відсутності в договорі оренди земельної ділянки між сторонами в ньому відсутня така істотна умова договору, що передбачені ст.15 Закону України "Про оренду землі", як умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки визнана представником відповідача та ніким не спростована.

Вирішуючи питання про належність та допустимість доказів, суд виходить з того, що надані позивачем докази є належними та допустимими.

Згідно абз. 2 п. 16 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. N 2073, який був чинним на момент державної реєстрації спірного договору оренди землі один зареєстрований примірник договору оренди зберігається у реєстраційній справі, яка передається до архіву державного органу земельних ресурсів, другий передається орендарю, а третій - орендодавцю.

За таких обставин, кожен з примірників договорів має однакову юридичну силу.

Згідно ч. 2 ст. 60 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить зазначену норму права, та для усіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Верховним Судом України за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах прийнято ряд постанов у земельних спорах та сформульовано обов'язкові для всіх судів України правові позиції.

Зокрема відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Частиною 2 ст. 15 зазначеного Закону України встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону. Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. У ч. 1 ст. 203 ЦК встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Отже, відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема умов збереження стану об'єкта оренди (абз. 6), є підставою для визнання таких договорів оренди недійсними (постанови від 18 липня 2012 р. № 6-77 цс 12, від 4 квітня 2012 р. № 21 цс 12).

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Способи захисту прав на земельні ділянки, передбачено ст.152 ЗК України, п."в" ч.3 якої, передбачено визнання угоди недійсною.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню, оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами відсутність в договорі оренди землі всіх істотних умов визначених ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" в момент його вчинення, що вказує на порушення прав позивача, які підлягають захисту судом у спосіб, що ним обраний.

Позовна давність про застосування якої просив відповідач, не може бути застосована про що зазначив в своїй ухвалі від 12.06.2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, суд присуджує із відповідача на користь позивача усі понесені ним та документально підтвердженні судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 13, 15, 18, 20 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998, № 161-XIV, ст.ст.203, 210, 215, 638 ЦК України, ст.ст.93 ч.1,152 ч.3 ЗК України, постанови Верховного Суду України від 18 липня 2008 року у справі №6-77цс12 та від 04 квітня 2012 року №21цс12,ст.ст.3, 11, 58-60, 88, 158, 169, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі № 8 укладений 17 березня 2009 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Україна" (місцезнаходження: вул. Островського, 29, с. Стара Прилука, Липовецького району, Вінницької області), який зареєстрований у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" 21 грудня 2009 року за № 040904400072.

Стягнути із Фермерського господарства "Україна" (місцезнаходження: вул. Островського, 29, с. Стара Прилука, Липовецького району, Вінницької області, код ЄДРПОУ 20092010; МФО 302247, р/р 2600115253 ВОД ВАТ "Райфайзен банк Аваль") на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 107(сто сім) гривень 30 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д. Т. Кривенко