Ухвала суду № 32969596, 09.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лаптєв М.В.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2013 року справа №243/4295/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2013 року у справі № 243/4295/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради про зобов'язання зробити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення,-

ВСТАНОВИВ:

13.05.2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради про зобов'язання зробити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є ліквідатором аварії на ЧАЕС, віднесений до осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , категорія 1, є інвалідом 2 групи. За 2012 рік йому виплачувалась допомога в розмірах, що не відповідає вимогам діючого законодавства. Зазначає, що відповідач порушив його право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат за 2012 рік, виплативши йому лише 120 грн. Просив суд зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради, здійснити йому перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік та виплатити суму в розмірі 5615 грн.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2013 року позов задоволено. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 недоплачену щорічну компенсацію на оздоровлення за 2012 рік у розмірі 5615 грн.00 коп.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої і апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії і перебуває на обліку у відповідача, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 с від 25.06.2007 року.

Позивач, як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії групи щорічно отримує від Управління праці та соціального захисту населення компенсацію на оздоровлення, відповідно до п.2 ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Також встановлено, що відповідач виплатив ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2012 рік в сумі 120 грн.

Отже позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, має право на користування компенсаціями та пільгами, передбаченими ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII (надалі - Закон № 796).

Листом від 26.04.2013 року за № с-0128-21-6.2 відповідач повідомив ОСОБА_2 , що йому нарахована щорічна допомога на оздоровлення за 2012 рік у сумі 120,00 грн. і сплачено в січні 2013 року.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ (надалі - Закон № 796) зі змінами та доповненнями станом на час виникнення спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Згідно із ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним судом рішення про їх неконституційність.

Так, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення для інвалідів 1 та 2 групи у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Суб'єктами, які мають право на компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначені статтею 48 Закону № 796, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, сім'ї, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Згідно п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 року установлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50. 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Відомості Верховної Ради України, 1992 p., № 13, ст. 178 із наступними змінами), застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Кабінетом Міністрів України у 2012 році таке право використано не було, а тому норми постанови КМУ від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи» не підлягають застосуванню під час визначення розміру виплат, передбачених статтею 48 Закону № 796, оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2005 рік» Кабінету Міністрів України право встановлювати розмір виплат, передбачених Законом № 796 делеговано не було.

Кабінетом Міністрів України 23.11.2011 р. була прийнята постанова № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до п. 2 якої зобов'язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ. Зазначеною постановою Кабінетом Міністрів України не встановлено порядок і розмірі виплати допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону № 796.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення статті 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вишу юридичну силу. Отже, у спірних правовідносинах Закон має вищу юридичну силу ніж постанова КМУ.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неможливості застосування до спірних правовідносин Постанови КМУ № 562, оскільки вона не відповідає Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому до спірних правовідносин має застосовуватися саме зазначений Закон, який є актом вищої юридичної сили ніж зазначена постанова Кабінету Міністрів України.

При цьому колегія суддів також зважувала на пункти 5, 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України 16.03.2012 № 4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого адміністративного суду № 5 від 25.02.2013 року).

За приписами ч. 7 ст. 48 Закону № 796 розмір мінімальної заробітної плат визначається на момент виплати. На 01.01.2013 року розмір мінімальної заробітної плати Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» був визначений в сумі 1147 грн. Тобто, стягненню підлягає сума 5615 грн. (1147 грн. х 5) - 120 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2013 року у справі № 243/4295/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2013 року у справі № 243/4295/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради про зобов'язання зробити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий: А.А.Блохін

Судді: Г.М.Міронова

І.В.Юрко