Рішення № 32968553, 12.08.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12285/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2013 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого суді Дернової В.В., при секретарі Тронт М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Вінницького міського відділу УМВС України у Вінницькій області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачів ВМВ УМВС України у Вінницькій області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та відповідно до уточнених позовних вимог просила визнати наклепом дії ВМВ УМВС України у Вінницькій області з виготовлення та поширення інформації відносно ОСОБА_2 у протоколі допиту свідка ОСОБА_4 від 28.01.2013 року у кримінальних провадженнях № 12013010060000010 та № 12013010010000071; визнати поширені в протоколі допиту свідка ОСОБА_4 від 28.01.2013 року у кримінальних провадженнях № 12013010060000010 та № 12013010010000071 відомості наступного змісту: «Хочу зазначити, що ОСОБА_2 неадекватно реагує на зауваження, на події, які відбуваються на кафедрі, агресивно реагує на висловлювання, думки, що їй протирічить, зовсім не розуміє та ніяк не реагує на будь-які жарти. Я впевнена в тому, що ОСОБА_2 має певні психіатричні відхилення… Мною прочитано. З моїх слів надруковано правильно (ОСОБА_4)» такими, що не відповідають дійсності, принижують честь і гідність, ділову репутацію ОСОБА_2; зобов'язати ВМВ УМВС України у Вінницькій області вилучити з кримінальних проваджень № 12013010060000010 та № 12013010010000071 протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 28.01.2013 року та знищити його; зобов'язати слідчого СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області Щетніцьку Наталію Володимирівну у місячний термін з дня набрання рішенням законної сили письмово вибачитись перед ОСОБА_2, як автора протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 28.01.2013 року у кримінальних провадженнях № 12013010060000010 та № 12013010010000071, де зазначити, що вона вибачається перед ОСОБА_2, як автор протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 28.01.2013 року у кримінальних провадженнях № 12013010060000010 та № 12013010010000071 в тому, що ОСОБА_4 зробила наклеп на ОСОБА_2; зобов'язати ОСОБА_4 спростувати недостовірну інформацію, а саме: «ОСОБА_2 неадекватно реагує на зауваження, на події, які відбуваються на кафедрі, агресивно реагує на висловлювання, думки, що їй протирічить, зовсім не розуміє та ніяк не реагує на будь-які жарти. Я впевнена в тому, що ОСОБА_2 має певні психіатричні відхилення…», як таку, що не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2, надруковану у протоколі допиту свідка ОСОБА_4 від 28.01.2013 року у кримінальних провадженнях № 12013010060000010 та № 12013010010000071 і поширених відносно ОСОБА_2 в УМВС України у Вінницькій області, Вінницькому міському суді Вінницької області, Апеляційному суді Вінницької області, шляхом публічного офіційного вибачення у судовій залі перед ОСОБА_2.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, у якій просила розглянути справу у її відсутність, а також письмове заперечення на позов від 16.07.2013 року, яке долучене до матеріалів справи.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання повторно не з'явилася.

Представник відповідача - ВМВ УМВС України у Вінницькій області - у судове засідання повторно не з'явився.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено що, 28.01.2013 року у кримінальному провадженні № 12013010060000010 за заявою ОСОБА_2 щодо звільнення останньої з роботи на підставі підроблених документів, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, слідчим СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_3 було допитано як свідка ОСОБА_4, яка, у тому числі, показала наступне: «Хочу зазначити, що ОСОБА_2 неадекватно реагує на зауваження, на події, які відбуваються на кафедрі, агресивно реагує на висловлювання, думки, що їй протирічить, зовсім не розуміє та ніяк не реагує на будь-які жарти. Я впевнена в тому, що ОСОБА_2 має певні психіатричні відхилення, у зв'язку з тим так себе поводить».

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право; під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційногозв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк; суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Правовідносини, які складися між сторонами, на переконання суду, є подібними до вищевказаних правовідносин, а тому показання у протоколі допиту свідка не є поширенням недостовірної інформації. При цьому, свідок несе кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдиве показання, про що попереджається перед допитом (відповідно до ст. 224 КПК України, у разі допиту свідка він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань). Крім того, позивач ОСОБА_2 не довела суду, що оспорювана негативна інформація щодо неї була поширена серед широкого кола її рідних, друзів та знайомих, а якщо така інформація стала відома останнім, то ким та у якій спосіб вона була доведення до їх відома.

Що стосується дій слідчого СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_3, то суд звертає увагу, що згідно положень ст. 104 КПК України, у протоколі фіксуються хід і результати проведення процесуальної дії (у даному випадку нею лише зафіксовано хід і результати допиту свідка ОСОБА_4), а відповідно до ч. 2 ст. 387 КК України передбачена кримінальна відповідальність за розголошення даних досудового слідства або дізнання, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи приймала ця особа безпосередню участь у досудовому слідстві чи дізнанні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному випадку відсутнє поширення інформації.

Крім того, відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням; оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно ст. 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

При цьому, згідно ст. 6 Закону України «Про психіатричну допомогу», медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи, яким у зв'язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов'язків стало відомо про наявність у особи психічного розладу, про факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання, а також інші відомості про стан психічного здоров'я особи, її приватне життя, не можуть розголошувати ці відомості, а відповідно до ст. 145 КК України передбачена кримінальна відповідальність за умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки.

Таким чином, суд вважає оспорювану інформацію оціночною, оскільки вона не містить фактичних даних, не є фактичним твердженням, а містить критику поведінки ОСОБА_2, оцінку її дій з боку колеги та особисті думки ОСОБА_4 (статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань), яка не є фахівцем у галузі психіатрії.

Крім того, відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК, а отже вимоги ОСОБА_2 щодо зобов'язання відповідачів вибачитися перед нею у письмовій формі або у залі судових засідань у будь-якому випадку не можуть бути задоволені. Також не може бути задоволена позовна вимога ОСОБА_2 щодо вилучення та знищення протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 28.01.2013 року, оскільки такий спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації не передбачений чинним цивільним законодавством (ч. 5 ст. 277 ЦК України не може бути застосована до спірних правовідносин) та суперечить вимогам кримінально-процесуального законодавства України.

Відповідно до ст. 11 ч.1 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а тому суд проходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 34, 40 Конституції України, ст. ст. 16, 277 ЦК України, ст.ст. 145, 384, 387 КК України, ст. ст. 224, 104, КПК України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», ст. 6 Закону України «Про психіатричну допомогу», п. п. 15, 16, 19, 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня його проголошення.

Суддя