Постанова № 32967620, 08.08.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року справа № 823/2486/13-а

11 год. 37 хв.м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Литвинчук В.М.,

за участю представників:

позивача - Надьон А.Л.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси про стягнення заборгованості,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси, правонаступником якого є управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, подало позов, в якому просило:

- визнати дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси неправомірними в частині відмови від прийняття до відшкодування сум виплаченої пенсії;

- стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси на користь управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси заборгованість в сумі 134175 грн. 35 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що управління здійснювало виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання пенсіонерам, які отримали інвалідність на підприємствах країн СНД, а витрати по виплаті цих пенсій відповідачем не включені до відшкодування та не погашені. Сума витрат з виплати пенсій за період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року становить 9317 грн. 91 коп. Крім того, позивачем у період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", щомісячно здійснювались виплати особам згідно додатком, якими призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідач приймає щомісячні суми виплат основного розміру пенсій вказаних осіб та здійснює відповідну сплату, проте відмовляється від прийняття до заліку на відшкодування щомісячної державної адресної допомоги, яка сплачується згідно зазначеної постанови. Сума витрат з виплати щомісячної державної адресної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам які не мають право на пенсію, та інвалідам, у яких щомісячний розмір пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 265 за період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року становить 124857 грн. 44 коп. Загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню становить 134175 грн. 35 коп.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що завдана працівникові шкода за час існування СРСР, незалежно від того в якій республіці настав нещасний випадок на виробництві, відшкодовується підприємством, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, якою керується позивач, врегульовує лише питання пенсійного забезпечення громадян держав-учасниць СНД, але ніяким чином не регулює питання проведення взаєморозрахунків між страховими фондами в рамках однієї держави-учасниці, а тому в даному випадку вищевказана Угода до застосування не підлягає. Крім того, у відповідача відсутні документи, які б підтверджували право осіб, які отримали каліцтво або втратили годувальника на підприємствах республік колишнього СРСР, на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку на виробництві. Страхові виплати цим потерпілим робочим органом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань не призначались.

Також відповідач зазначив, що відшкодування позивачу виплаченої ним адресної допомоги та підвищення до пенсії не передбачено ні Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ні Порядком відшкодування витрат, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2013 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат по виплаті пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання й витрат по виплаті та доставці цих пенсій за період з 01.09.2010р. по 31.10.2010р. в сумі 9317 грн. 91 коп., а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить задовольнити позовні вимоги в розмірі 1772 грн. 49 коп., які складаються з суми основного розміру пенсії та витрат на доставку пенсій за період виплати з 01.09.2010 по 31.10.2010 по 7-ми пенсіонерам: ОСОБА_2 (150,00+1,19); ОСОБА_3 (133,99+133,99); ОСОБА_4 (150,00+150,00); ОСОБА_5 ( 150,00+150,00); ОСОБА_6 (145,89+145,89); ОСОБА_7 (81,28+81,28); ОСОБА_8 (148,32+1,17+148,32+1,17).

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

В судових засіданнях 25 липня та 01 серпня 2013 року представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях.

В судове засідання, призначене на 08 серпня 2013 року, представник відповідача не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду відповідач повідомлений належним чином, а тому суд вирішив розглянути справу без участі представника відповідача на підставі наданих матеріалів.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що також передбачено статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 р. № 5-4/4, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за № 376/7697, якому, на думку відповідача, суперечать вимоги управління ПФУ про відшкодування витрат, не врегульовує спірні відносини, які виникли у цій справі, оскільки встановлене ним правило та механізм взаєморозрахунків на централізованому рівні між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Пенсійним фондом України розраховані на відсутність спору та реалізуються за наслідками попередньо здійснених згідно з пунктами 5, 6 Порядку звірок витрат за особовими справами потерпілих, складання актів таких звірок, узгодження й подання відповідних довідок.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Частина 1 статті 6 цієї Угоди передбачає, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Стаття 7 цієї Угоди передбачає, що при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера, при цьому розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Стаття 2 Закону № 1105-XIV передбачає, що дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності. Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Статтею 16 Закону № 1105-XIV визначено, що безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція. За змістом статті 18 зазначеного Закону виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є, зокрема, її відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Згідно з пунктом 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 (чинного на час виникнення спірних відносин) ПФУ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління ПФУ в районах, містах і районах у містах.

З огляду на викладене, вимоги управління ПФУ про відшкодування відділенням Фонду витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією виконавчої дирекції Фонду, основними завданнями якої згідно з Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженим постановою правління Фонду від 20 квітня 2001 року № 15, крім іншого, визначено виконання завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку, фінансування страхових виплат, а до повноважень у сфері здійснення процедури страхування та координації страхової діяльності віднесено, зокрема, співпрацю з фондами з інших видів соціального страхування щодо відшкодування витрат, понесених ними у зв'язку з матеріальним забезпеченням потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та представництво інтересів страховика в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування і судах.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 255, ідентифікаційний код 25875030) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195, ідентифікаційний код 37930126) кошти в розмірі 1772 (одна тисяча сімсот сімдесят дві) грн. 49 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена в повному обсязі 13.08.2013р.