Постанова № 32967126, 24.07.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року Справа № 2а-0870/903/11 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до: Державної податкової інспекції у м. Енергодар

Запорізької області

про: визнання протиправним та

скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01.02.2011 №0000121702/0.

10.06.2013 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про заміну відповідача Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області його правонаступником Енергодарською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби. Клопотання обґрунтовано тим, що у зв'язку з проведенням реорганізації, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №981 від 21.09.2011 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» шляхом злиття Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області та Кам'янсько - Дніпровської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, Енергодарська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 37942236, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр.-т. Будівельників, 17) - є правонаступником прав і обов'язків інспекцій, в т.ч. і Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області.

Згідно з ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Згідно зі ст.55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає за необхідне замінити відповідача Державну податкову інспекцію у м. Енергодар Запорізької області на його правонаступника Енергодарську об'єднану державну податкову інспекцію Запорізької області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п.п.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, яким передбачено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень і без урахування податку на додану вартість). Пункт 1.4 статті 1 вищевказаного Закону визначає поставкою товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі - продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову і відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. У зв'язку з цим позивач зазначає, що здійснювані ФОП ОСОБА_1 посередницькі операції, які не передбачають передачу права власності, взагалі не вважаються Законом України «Про податок на додану вартість» поставкою.

Також позивач зазначив, що в акті перевірки податковий орган посилається на порушення позивачем вимог ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» в частині перевищення граничного обсягу виручки від реалізації - 500 тис. грн., як підставу для визначення обов'язкової реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платник податку на додану вартість. Проте, така позиція податкового органу не узгоджується з приписами пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином, в акті перевірки не було встановлено перевищення ФОП ОСОБА_1 протягом останніх дванадцяти календарних місяців загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), як умови для обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість.

У зв'язку з цим, визначення податковим органом ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 280 602 грн. здійснено незаконно, а оскільки грошові зобов'язання з податку на додану вартість були нараховані незаконно, то відсутні нормативно обґрунтовані підстави для нарахування штрафних санкцій у розмірі 732140 грн. до відповідно до пп. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України. На підставі вищевикладеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує у повному обсязі, з підстав зазначених у письмових запереченнях (вх. 7593 від 14.03.2011) зокрема зазначає, що ФОП ОСОБА_1, як платником єдиного податку, у 2008 році, а саме з 07.07.2008 порушені вимоги ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» № 727/98 від 03.07.1998, в частині перевищення граничних обсягів виручки (500 тис. грн.), у зв'язку з чим, починаючи з 07.07.2008 позивач зобов'язана була подати до органу державної податкової служби реєстраційну заяву платника додатку на додану вартість, протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковім періодом, тобто до 26.07.2010. У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 не зареєстрована як платник податку на додану вартість в органі державної податкової служби, перевіркою встановлено не подання до ДПІ у м. Енергодар декларацій з податку на додану вартість за період липень 2008 року по грудень 2009 року, в результаті чого позивачем не нараховано та не перераховано до бюджету податок на додану вартість на суму 280602 грн. за відповідний період. З урахуванням вищевикладеного, податкове повідомлення №0000121702/0 від 01.02.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 353 812,50 грн., в тому числі 280 602 грн. за основним платежем, та 73 210,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями прийнято у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники сторін надали до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами ст. 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

В період з 14.12.2010 по 27.12.2010, на підставі направлень №675 від 14.12.2010, №700 від 28.12.2010 та наказу №932 від 27.12.2010, фахівцями Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області була проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за період з 01.01.2007 по 31.12.2009.

За результатами вказаної перевірки складено акт №1/17-204/НОМЕР_1 від 17.01.2011. Згідно п.5 та п.6 розділу III «Висновок» акту перевірки плановою виїзною перевіркою ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 встановлені наступні порушення:

- пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181 - III із змінами та доповненнями, п. 2.6 Наказу ДПА України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054 в частині неподання до ДПІ м. Енергодара податкових декларацій з податку на додану вартість, а саме: за липень 2008 року по строку подання-20.08.2008, за серпень 2008 року по строку подання - 22.09.2008, за вересень 2008 року по строку подання - 20.10.2008, за жовтень 2008 року по строку подання - 20.11.2008, за листопад 2008 року по строку подання - 22.12.2008, за грудень 2008 року по строку подання - 20.01.2009, за січень 2009 року по строку подання - 20.02.2009, за лютий 2009 року по строку подання - 20.03.2009, за березень 2009 року по строку подання - 20.04.2009, за квітень 2009 року по строку подання - 20.05.2009, за травень 2009 року по строку подання - 22.06.2009, за червень 2009 року по строку подання - 20.07.2009, за липень 2009 року по строку подання - 20.08.2009, за серпень 2009 року по строку подання - 21.09.2009, за вересень 2009 року по строку подання -20.10.2009, за жовтень 2009 року по строку подання - 20.11.2009, за листопад 2009 року по строку подання - 21.12.2009, за грудень 2009 року по строку подання - 20.01.2010;

- пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 6.6.1 п. 6.1 ст. 6, п. 7.1, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.7.1 п. 7.7, пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого за період з 26.07.2008 по 31.12.2009 не нараховано та не перераховано до бюджету податок на додану вартість у сумі 280 602,00 грн., у тому числі по періодам: - за липень 2008 року у сумі-1544 грн., за серпень 2008 року у сумі-31766 грн., за вересень 2008 року у сумі - 17668 грн., за жовтень 2008 року у сумі - 10449 грн., за листопад 2008 року у сумі - 31654 грн., за грудень 2008 року у сумі - 8968 грн., за лютий 2009 року - 1944 грн., за березень 2009 року - 4812 грн., за квітень 2009 року - 25080 грн., за травень 2009 року - 9682 грн., за червень 2009 року - 39310 грн., за липень 2009 року - 52228 грн., за серпень 2009 року - 24177 грн., за вересень 2009 року - 11836 грн., за жовтень 2009 року - 4606 грн., за листопад 2009 року - 1170 грн., за грудень 2009 року - 3708 грн.

На підставі акту перевірки №1/17-204/НОМЕР_1 від 17.01.2011 ДПІ у м. Енергодар Запорізької області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000121702/0 від 01.02.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 353 812,50 грн., в тому числі 280 602 грн. за основним платежем, та 73 210,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням податкового органу та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради Запорізької області 14.02.2001, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 та перебуває на обліку в ДПІ у м. Енергодар Запорізької області з 14.02.2001 за №2198.

Протягом перевіряємого періоду позивач здійснювала туристичну діяльність та перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, про що свідчать свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_3 від 01.01.2007, серії НОМЕР_4 від 01.01.2008, серії НОМЕР_5 від 01.01.2009.

Судом встановлено, що на підставі даних руху коштів на розрахунковому рахунку (первинних банківських документів, даних книг обліку доходів та витрат, актів звірки взаєморозрахунків по виплаті комісійної винагороди, актів виконаних робіт сформовані податкові зобов'язання з суми виручки, яка надійшла на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1. та перевищила 500 тис. грн. за 2008-2009 роки у розмірі 1 403 016 грн. (у т.ч. ПДВ 280 602 грн.).

Відповідно до абзацу п'ятого статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно з вимогами цього Указу, фізична особа-платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 гривень на місяць і розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності при умові, що обсяг виручки від реалізації продукції не перевищує 500 тисяч гривень на календарний рік.

Згідно підпункту «а» пункту 12.1. Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 №79 зі змінами внесеними згідно наказом ДПА України від 04.12.2008 №755 передбачено, що не зареєстрована платником податку на додану вартість особа, яка перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, перевищила обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого статтею 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (у редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року №746) зобов'язана подати до органу державної податкової служби заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість. Реєстраційна заява платника податку на додану вартість має бути подана (надіслана) податковому органу: а) фізичною особою - підприємцем - не пізніше двадцятого календарного дня з моменту перевищення.

Ухвалою суду від 10.03.2011 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №2а-0870/904/11 за позовом ОСОБА_1 до ДПІ у м. Енергодар Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2011 №0000111702/0, яким ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 8 318,38 гривень, в тому числі 6 654,7 гривень за основним платежем, 1 663,68 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою від 07.04.2011 по справі №2а-0870/904/11 позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000111702/0 від 01.02.2011 в частині визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 913 грн., в тому числі 730,4 грн. за основним платежем, 182,6 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанову вмотивовано тим, що суб'єкт малого підприємництва, здійснюючи комісійну торгівлю, повинен враховувати всі надходження коштів, отримані ним на розрахунковий рахунок, а не лише суму отриманої виручки. В постанові зазначено, що відповідачем порушено ст.5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а саме під час здійснення спірного донарахування податковий орган повинен був донарахувати ФОП ОСОБА_1 податок з доходів фізичних осіб не з 07.07.2008, а з четвертого кварталу 2008 року, внаслідок чого нарахування ДПІ грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб за період з 07.07.2008 по 30.09.2008 в розмірі 730,40 грн. основного платежу та 182,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій здійснено нормативно необгрунтовано, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено, в той час, як з 4 кварталу 2008 року ФОП ОСОБА_1 не мала права здійснювати підприємницьку діяльність по спрощеній системі оподаткування та повинна була перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 отримала на розрахунковий рахунок виручку у розмірі 1100614 грн., що на 961463, 03 грн. більше, ніж визначено підприємцем самостійно.

Постанова від 07.04.2011 в адміністративній справі №2а-0870/904/11 набрала законної сили 11.04.2013.

У зв'язку з тим, що позивачем завищено обсяг виручки понад 500 тис. грн., з 07.07.2008, ФОП ОСОБА_1 зобов'язана подати до податкового органу заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість не пізніше двадцятого календарного дня з моменту перевищення, тобто до 26.07.2010.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), платниками податку на додану вартість є будь-яка особа, яка:

- здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

- підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (підпунк 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», операції з поставки товарів (послуг) оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість (пункт 7.1 статті 7 Закону).

Відповідно до підпункт 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.8.1 п. 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Відповідно до вимог п. 9.4. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковім періодом.

Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його не нарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Отже, враховуючи вищенаведене, відповідно до вимог пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», суд приходить до висновку, що у ФОП ОСОБА_1 виник обов'язок подачі до податкового органу заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковім періодом, тобто до 26.07.2010.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Крім того, згідно з п. 2.6 Наказу ДПА України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» зареєстрованого в Мінюсті України 09.07.1997 за №250/2054. підпунктом 4.1.4 пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному місяцю, податкова декларація подається до державної податкової інспекції (адміністрації) за місцезнаходженням платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.п. 7.8.1 (2) пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Судом встановлено, що на порушення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 2.6 Наказу ДПА України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» зареєстрованого в Мінюсті України 09.07.1997 за №250/2054. ФОП ОСОБА_1 не подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за періоди липень 2008 року - грудень 2009 року.

Відповідно до пункту 4.7 (абз.2) статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії і консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 26.07.2008 по 31.12.2009 встановлено заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 280602 грн.

Таким чином, відповідачем правомірно донараховано позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ за період 26.07.2008 по 31.12.2009 у розмірі 280602 грн.

Визначаючи розмір штрафних санкцій у спірному податковому повідомленні-рішенні, відповідач керувався абзацом 1 пункту 123.1 статті 123 ПК України, яким передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Тобто, відповідачем також вірно визначено суму штрафних санкцій у розмірі 73210,50 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність винесення, законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз