Рішення № 32963935, 13.08.2013, Маневицький районний суд Волинської області

Номер справи: 164/321/13-ц

п/с 2/164/289/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 року. Смт. Маневичі.

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Токарської І.С.,

при секретарі Матвійчук Н.В.,

з участю:

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Маневичі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» (далі - позивач) звернулося в суд із вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 25.03.2008 року між ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» в особі ПП «Інтро» та ОСОБА_2 (далі - відповідач, Клієнт) було укладено договір № 08032512 про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання (далі - Договір). Згідно п. 5 Перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» змінило найменування і правонаступником його є ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій». Згідно п. 1.1 Договору Клієнт приймає участь в системі LeaseIT, зокрема, отримує обладнання та інші товари від постачальників - учасників системи LeaseIT, а також послуги на умовах, визначених обраним Клієнтом пакетом LeaseIT, а оператор LeaseIT зобов'язується на підставі заявки Клієнта забезпечити передання Клієнту товарів (ІТ-обладнання, запасних частин, комплектуючих, витратних матеріалів, тощо) та надання послуг, передбачених пакетом LeaseIT. Згідно заявки ОСОБА_2 ним обрано Пакет LeaseIT Інвайт. На підставі п. 2.2 Договору, а також п. 4.9 Правил отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseIT (далі - Правила), позивач надав відповідачу в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання, що підтверджується накладною - вимогою № 20083736 від 25.03.2008 року. Загальна первісна вартість переданого обладнання становить 4777 гривень 50 копійок. Пунктом 6.2 Правил визначено, що строк, протягом якого Клієнт повинен сплачувати платежі, починається з дня передачі обладнання Клієнту і закінчується в останній день останнього календарного місяця, встановленого Пакетом LeaseIT строку. Договір укладався на строк 24 місяці з дня отримання обладнання. Таким чином, на підставі вищевказаних норм, а також п.п. 3.1, 5.4.2 Договору у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання щодо сплати орендних платежів. Позивач у повному обсязі виконав свої договірні обов'язки щодо надання обладнання відповідачу згідно його заявки і Договору у відповідні строки та належної комплектації, але ОСОБА_2 не виконав своїх грошових зобов'язань за Договором, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 9562 гривні 13 копійок, що підтверджується розрахунком - структурою грошових нарахувань № 2013031108 від 11.03.2013 року, яка відображає належні до виплати відповідачем суми та порівнює їх з фактично здійсненими останніми платежами. Оскільки добровільно сплатити вказану заборгованість відповідач не погоджується, тому змушені були звернулися до суду та просили стягнути з ОСОБА_2 9562 гривні 13 копійок заборгованості та судовий збір по справі.

29 квітня 2013 року позивач подав до суду додаткові пояснення до позову, у яких зазначив, що за умовами Договору Правила є невід'ємною частиною Договору, з якими відповідач ознайомився і своїм підписом підтвердив своє волевиявлення щодо їх виконання. Пунктом 6.9 Правил визначено, що Клієнт сплачує місячний платіж після 20 числа поточного місяця, і при цьому за його особовим рахунком існувала заборгованість за попереднім(и) місячним(ими) платежем(ами), то кошти, які надійшли, в першу чергу зараховуються в погашення нарахованих штрафів (пені), в другу - в погашення всіх нарахованих процентів (комісій), в третю чергу - погашають заборгованість за попереднім(іми) місячним(ими) платежем(ами) в частині вартості обладнання. ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» у відповідності до п. 6.12 Правил зберігає за собою право в односторонньому порядку збільшити платежі за надане обладнання. В листопаді 2008 року під час значних «коливань» валютного курсу на ринках України Позивачем було використано право одностороннього збільшення платежу, а саме проводилась індексація боргу відповідно до зміни курсу НБУ за долар США. Порядок проведення індексації: первинна сума місячного платежу ділиться на встановлений НБУ курс долара США на дату укладення договору (5 гривень 05 копійок) та множиться на курс НБУ відносно долара США на дату виставлення місячного рахунку. Штрафні санкції зазначені в Правилах є невід'ємною частиною Договору, а тому мають юридичну силу для правовідносин сторін. Зміна курсу долара була обумовлена та погоджена між сторонами. Умовами Пакету LeaseIT Інвайт: виплата залишку вартості обладнання - щомісяця рівними частинами, кількість платежів - 24, термін виплати вартості обладнання - 2 роки, вид договору - фінансовий лізинг, строк лізингу - 2 роки, проценти за надання фінансування - 2% від первісної вартості обладнання за кожний місяць до повної виплати вартості обладнання, сплата вартості пакету - здійснюється щомісячно. Оскільки, Договір між сторонами розірвано не було і він діє по сьогоднішній день, тому просили врахувати додаткові пояснення та позов задовольнити повністю.

Представник позивача ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» в судове засідання не з'явився, хоча про місце та час розгляду справи належним був повідомленим. До суду подали заяву з проханням справу розглядати у відсутності їх представника, позов підтримують із наведених у ньому підстав та просять задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що справді 25.03.2008 року між ним та ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» було укладено договір про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT. Згідно вказаного договору йому передано на умовах фінансового лізингу обладнання вартістю 4777 гривень 50 копійок, а він з свою чергу зобов'язався протягом дії цього договору сплачувати платежі, а саме компенсацію вартості товару в сумі 199 гривень 06 копійок та фінансову комісію в сумі 95 гривень 55 копійок щомісячно до повного відшкодування вартості товару. Згідно Правил отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT позивач взяв на себе зобов'язання щомісячно формувати та надсилати йому рахунки про оплату суми платежів. Згідно вказаних рахунків ним було проведено оплату на загальну суму 6195 гривень, проте з жовтня 2009 року рахунки до нього більше не надходили, а тому зробив висновок, що борг погашено. Про існування заборгованості та її суму дізнався лише з позовної заяви. Посилаючись на п. 14.5 Правил вказав, що при несплаті клієнтом платежу протягом 30 календарних днів позивач має право вимагати одноразово сплатити платіж, який розраховується як сума всіх платежів з місяця сплати останнього платежу до закінчення сплати всіх платежів, а тому з 20.11.2009 року у позивача виникло право на вимогу всієї суми заборгованості, однак він цього не зробив до березня 2012 року, внаслідок цього пропустив строки позовної давності. Просив з задоволенні позову відмовити на підставі пропуску позивачем строку позовної давності.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 та ст. 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, який є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В судовому засіданні встановлено, що 25.03.2008 року між ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» в особі ПП «Інтро» та ОСОБА_2 було укладено договір № 08032512 про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання. Згідно п. 5 Перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» змінило найменування і правонаступником його є ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій». Згідно п. 1.1 Договору Клієнт приймає участь в системі LeaseIT, зокрема, отримує обладнання та інші товари від постачальників - учасників системи LeaseIT, а також послуги на умовах, визначених обраним Клієнтом пакетом LeaseIT, а оператор LeaseIT зобов'язується на підставі заявки Клієнта забезпечити передання Клієнту товарів (ІТ-обладнання, запасних частин, комплектуючих, витратних матеріалів, тощо) та надання послуг, передбачених пакетом LeaseIT. Згідно заявки ОСОБА_4 ним обрано Пакет LeaseIT Інвайт. На підставі п. 2.2 Договору, а також п. 4.9 Правил отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseIT (далі - Правила), позивач надав відповідачу в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання, що підтверджується накладною - вимогою № 20083736 від 25.03.2008 року. Загальна первісна вартість переданого обладнання становить 4777 гривень 50 копійок (а.с. а.с. 6 - 17).

З матеріалів справи, зокрема, змісту п. 6.2 Правил установлено, що строк, протягом якого Клієнт повинен сплачувати платежі, починається з дня передачі обладнання Клієнту і закінчується в останній день останнього календарного місяця, встановленого Пакетом LeaseIT строку. Договір укладався на строк 24 місяці з дня отримання обладнання. Таким чином, на підставі вищевказаних норм, а також п.п. 3.1, 5.4.2 Договору у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання щодо сплати орендних платежів. Позивач у повному обсязі виконав свої договірні обов'язки щодо надання обладнання Відповідачу згідно його заявки і Договору у відповідні строки та належної комплектації, але ОСОБА_2 не виконав своїх грошових зобов'язань за Договором, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 9562 гривні 13 копійок, що підтверджується розрахунком - структурою грошових нарахувань № 2013031108 від 11.03.2013 року, яка відображає належні до виплати відповідачем суми та порівнює їх з фактично здійсненими останніми платежами (а.с. а.с. 18-19).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Послався, що на те, що п. 14.5 Правил при несплаті клієнтом платежу протягом 30 календарних днів позивач має право вимагати одноразово сплатити платіж, який розраховується як сума всіх платежів з місяця сплати останнього платежу до закінчення сплати всіх платежів, а тому з 20.11.2009 року у позивача виникло право на вимогу всієї суми заборгованості, однак він цього не зробив до березня 2012 року, і тому внаслідок цього пропустив строки позовної давності.

Однак, згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання. Пакетом LeaseIT Інсайт передбачено, що строк дії Договору 2 роки, тобто є визначеним.

Згідно статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.п. 16.1, 16.2 Правил, які є невід'ємною частиною Договору, укладений між сторонами договір діє протягом строку, на який його укладено, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Після закінчення строку, на який був укладений договір, права і обов'язки сторін щодо обладнання, за якими не закінчився строк сплати платежів згідно пакету LeaseIT, діють до їх повного виконання сторонами.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту його розірвання з ініціативи будь - якої з сторін, або з підстав, передбачених цим Договором та Правил, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (а.с. 6). Оскільки відповідач на даний час належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання та умови, передбачені Правилами та п. 5.4.2 Договору про своєчасність та повноту сплати сплати платежів, передбачених Пакетом LeaseIT Інсайт, Договір є чинним на теперішній час і діє до моменту повного взаєморозрахунку між сторонами.

Крім того, право позивача при несплаті клієнтом платежу протягом 30 календарних днів вимагати одноразово сплатити платіж, який розраховується як сума всіх платежів з місяця сплати останнього платежу до закінчення сплати всіх платежів, є його правом, а не обов'язком та не є підставою пропущення строку позовної давності.

Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи, що відповідачем ОСОБА_2 всупереч вимогам ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання по вищевказаному Договорі не виконано, заборгованість добровільно не відшкодовано, зважаючи, що Договір не розірваний та є діючим на даний час, суд приходить висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Лізинг інформаційних технологій» підлягає стягненню 229 гривень 41 копійка судового збору.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 88, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 256, 267, 261, 525, 526, 626, 629, 638, 806 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя с. Костюхнівка Маневицького району Волинської області, ідентифікаційний код 2903014890, на користь Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» (р/р 26008037217801 в АТ «УКРСИББАНК» м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 33149830) заборгованість в сумі 9562 (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві) гривні 13 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» (р/р 26008037217801 в АТ «УКРСИББАНК» м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 33149830) 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 41 копійку судового збору.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Маневицького районного суду І.С. Токарська