Ухвала суду № 32962519, 08.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/949/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Ганечко О.М.

Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об»єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Будівельник - 14» до Переяслав-Хмельницької об»єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби № 0000512300 від 29 листопада 2012 року та № 0000522300 від 29 листопада 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Переяслав-Хмельницька ОДПІ Київської області ДПС, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України - суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 06 листопада 2012 року по 08 листопада 2012 року Переяслав - Хмельницькою ОДПІ Київської області ДПС проведено документальну невиїзну перевірку ПрАТ «Будівельник - 14» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 151/23-1/06728228 від 15 листопада 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 139.1, п. п. 139.1.9, ст. 139, п. 138.10 ст. 138 ПК України в результаті чого позивач занизив податок на прибуток за перевіряємий період на суму 114 273, 00 грн., та в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1. - п. 201.6, п. 201.10, ст. 201 ПК України позивач занизив суму податку на додану вартість на загальну суму 99 368, 16 грн.

На підставі Акта перевірки Переяслав-Хмельницькою ОДПІ Київської області ДПС винесені податкові повідомлення-рішення № 0000512300 (сума грошового зобов'язання за основним платежем - 114 273, 00 гривень; за штрафними (фінансовими) санкціями - 28 568, 00 гривень) та № 0000522300 (сума грошового зобов'язання за основним платежем - 99 368, 00 гривень; за штрафними (фінансовими) санкціями - 24 842, 00 гривень).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішення позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача, Рішенням ДПС у Київській області про результати розгляду первинної скарги № 361/10/10-206/860 від 13 лютого 2013 року, податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області ДПС № 0000522300 від 29 листопада 2012 року - залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області ДПС № 0000512300 від 29 листопада 2012 року - скасовано в частині визначених у складі грошового зобов'язання з податку на прибуток 28 568, 00 гривень штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем (генпідрядник) та ТОВ «ІСТ РЕАЛТІГРУП» (субпідрядник) укладений договір № 03/01-12 від 01 грудня 2011 року, предметом якого, генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати роботу по об'єкту: житловому будинку № 1 з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом по бульвару Перова 10-12 у Дніпровському районі міста Києва - оздоблювальні роботи згідно кошторисному ліміту складеного підрозділом позивача, яке є невід'ємною частиною договору.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися у безготівковій формі. За виконання будівельних робіт позивачем сплачено грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою.

Також між позивачем (векселедавець) та ТОВ «ІСТ РЕАЛТІГРУП» (векселеотримувач) був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № 01212 від 29 січня 2012 року, згідно з предметом якого векселедавець зобов'язується передати у власність векселеотримувача, а векселеотримувач прийняти та оплатити простий вексель Серії АА № 0539065 від 29 січня 2012 року (за пред'явленням) номінальною вартістю 446 209, 00 гривень.

02 березня 2012 року між ПАТ «Прайм-Банк» (продавець) та позивачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ 12/03-8, згідно з предметом якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначені в пункті 1 даного договору цінні папери емітента, а саме: прості векселя в кількості 2 (двох) штук, векселедавець ПрАТ «Будівельник-14». Перший векселедержатель - ТОВ «ІСТ РЕАЛТІГРУП», вексель Серії АА 0539065 номінальною вартістю 446 209, 00 гривень; другий векселедержатель - ТОВ «Адва Естейт», вексель Серії АА 0539064 номінальною вартістю 667 635, 00 гривень.

Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до податкового кредиту відповідного періоду.

Проте, податковий орган вважає, що позивачем порушено вимоги податкового та цивільного законодавства України під час укладення та виконання вказаних правочинів, посилаючись на висновки Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 4101/22-4/37700543 від 04 жовтня 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІСТ РЕАЛТІГРУП» (код ЄДРПОУ: 37700543) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 травня 2011 року по 30 червня 2012 року».

Крім того, відповідач в Акті перевірки позивача також вказав, що у зв'язку з відсутністю у ТОВ «ІСТ РЕАЛТІГРУП» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеній угоді та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статей 22, 185 ПК України.

За результатами перевірки не підтверджені задекларовані ТОВ «ІСТ РЕАЛТІГРУП» (код ЄДРПОУ 37700543) податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 31 травня 2011 року по 30 червня 2012 року.

Проте, з такими висновками колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до ст. 18 Закону - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ ««ІСТ РЕАЛТІГРУП» були чинні. Крім того, вказана особа була зареєстрована платниками податку на додану вартість. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ ««ІСТ РЕАЛТІГРУП» (код ЄДРПОУ 37700543) анульовано лише 16 серпня 2012 року.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання вищезазначених договорів підтверджується договором № 03/01-12 від 01 грудня 2011 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, податковою накладною, платіжними дорученнями, банківською випискою та простим векселем.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, субпідрядником виконано будівельні роботи на об'єкті: житловому будинку № 1 з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом по бульвару Перова 10-12 у Дніпровському районі міста Києва, а саме - установлення дверних (віконних) наборів урізних, гладке облицювання стін, стовпів, пілястрів і косяків без установлення плиток туалетної гарнітури по цеглі і бетону плитками керамічними глазурованими, фарбування стін, улаштування покриттів та плінтусів, штукатурення віконних і дверних косяків, шпаклювання на різних поверхах будинку (понад 113 найменувань виконаних та зданих робіт).

Будівництво житлового будинку № 1 з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом по бульвару Перова, 10-12 в Дніпровському районі м. Києва є новозведеним будівельним комплексом, що підтверджується Актом виконаних робіт за грудень 2011 року.

З вказаного акту виконаних робіт вбачається їх конкретний перелік, кількість, одиниці виміру, витрати праці тощо, що дає змогу встановити які саме роботи було виконано.

Таким чином, позивач правомірно включив витрати по придбанню вказаної продукції до валових витрат та сформовано податковий кредит.

Також як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ ««ІСТ РЕАЛТІГРУП», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об»єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Ганечко О.М.

Файдюк В.В.