Ухвала суду № 32960970, 07.08.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

07 серпня 2013 року справа № 20-11/153Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду

скаргу: Публічного акціонерного товариства „Укртелеком"

в особі Севастопольської філії,

ідентифікаційний код 01190103

(99011, м. Севастополь, вул. Ген. Петрова, 15)

на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби

Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі

(99011, м. Севастополь, вул. Кулакова, 37)

щодо виконання наказу господарського суду міста Севастополя від 25.05.2009,

у справі:

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком"

в особі Севастопольської філії,

ідентифікаційний код 01190103

(99011, м. Севастополь, вул. Ген. Петрова, 15)

до Державної організації „Севастопольська

регіональна державна телерадіокомпанія",

ідентифікаційний код 22259325

(99011, м. Севастополь, вул. 4-а Бастіонна, 1)

про усунення перешкод у користуванні приміщенням,

Представники учасників судового процесу:

скаржник-стягувач - Шевченко В.О. - юрисконсульт, довіреність № 781 від 20.12.2012;

боржник - явку уповноваженого представника не забезпечив;

орган виконання судових рішень - явку уповноваженого представника не забезпечив.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Севастополя перебувала справа № 20-11/153 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Севастопольської філії до Державної організації „Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія" про спонукання до звільнення приміщення.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.11.2007 /том 1, арк. с. 105-106/, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2009 /том 2, арк. с. 69-75/, позов задоволено повністю та, серед іншого, зобов'язано Державну організацію „Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія" усунути перешкоду в користуванні Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком" в особі Севастопольської філії нежилими приміщеннями, розміщеними в окремій частині будівлі літ. "Б", загальною площею 68,8 м2, розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Історичний бульвар, буд. 4, шляхом їх звільнення впродовж десяти днів з моменту набрання рішенням законної сили.

На виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 01.11.2007, що набрало законної сили 05.05.2009, господарським судом міста Севастополя видано відповідний наказ від 25.05.2009 /том 2, арк. с. 86/.

На підставі вказаного наказу Відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі відкрито виконавче провадження, про що винесено відповідну постанову від 11.06.2009 /том 2, арк. с. 95/.

15.01.2013 Публічне акціонерне товариство „Укртелеком" в особі Севастопольської філії звернулось до господарського суду міста Севастополя зі скаргою на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі щодо виконання наказу господарського суду міста Севастополя від 25.05.2009 /том 2, арк. с. 92-93/.

Свої вимоги скаржник, серед іншого, обґрунтовує тим, що державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі порушено встановлені частиною другою статті 30 Закону України „Про виконавче провадження" строки виконання судового рішення, що створює перешкоди у здійсненні господарської діяльності стягувача.

Ухвалою суду від 07.06.2013 скарга прийнята до провадження; розгляд скарги в судовому засіданні призначено на 07.08.2013; учасників судового процесу зобов'язано надати суду документи, необхідні для розгляду скарги.

У засідання суду 07.08.2013 орган виконання судових рішень та боржник не прибули; витребувані судом документи не надали; причини неявки та невиконання вимог суду не сповістили. Представник скаржника підтримала вимоги скарги і наполягала на її задоволенні в повному обсязі з підстав, викладених у скарзі.

Зважаючи на положення частини другої статті 1212 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, суд визнав за можливе розглянути скаргу у відсутність боржника та представника органу виконання судових рішень.

При цьому судом установлено, що Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком" згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 14.06.2011 (протокол № 8) змінило назву на „Публічне акціонерне товариство „Укртелеком", що підтверджується статутом ПАТ „Укртелеком" (нова редакція) /том 2, арк. с. 115-116/ та Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 16.07.2012 /том 2, арк. с. 113/. Відповідно, стягувач на теперішній час має назву: „Севастопольська філія Публічного акціонерного товариства „Укртелеком", про що також свідчать Положення про Севастопольську філію ПАТ „Укртелеком" (нова редакція) /том 2, арк. с. 117-119/ та Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 09.07.2012 /том 2, арк. с. 114/.

Розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Севастопольської філії, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд визнав скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою та другою статті 17 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, за наказами господарських судів.

Частиною першою статті 6 Закону України „Про виконавче провадження" унормовано, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

На реалізацію вказаного принципу і спрямовано процесуальний порядок примусового виконання судових рішень органами державної виконавчої служби.

Гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні забезпечуються, зокрема, правом сторони виконавчого провадження оскаржити рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби (ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження").

За твердженнями скаржника, після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 20-11/153 від 25.05.2009 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі не виконуються обов'язки щодо виконання вказаного наказу.

Зокрема стягувач зазначає, що неодноразово звертався до суб'єкта оскарження з вимогою вжити відповідних заходів щодо виконання наказу господарського суду міста Севастополя від 25.05.2009 № 20-11/153, що підтверджується листами за вих. № 2595-09-1 від 01.07.2011, № 4036-09-1 від 25.10.2011, № 3502-09-1 від 04.12.2012 /том 2, арк. с. 96-98/. Проте, жодної відповіді на ці звернення не отримав.

На думку скаржника, оскільки боржнику надавався строк для добровільного виконання судового рішення - до 18.06.2009, після спливу вказаного строку державний виконавець відповідно до пункту 3 постанови від 11.06.2009 про відкриття виконавчого провадження, був зобов'язаний приступити до його примусового виконання.

Частиною другою статті 30 Закону України „Про виконавче провадження" унормовано, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

З матеріалів справи убачається, що постанову про відкриття виконавчого провадження № 17140237 винесено Відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі 11.06.2009. Оскільки рішення суду від 01.11.2007 носить немайновий характер в частині зобов'язання боржника (відповідач у справі) усунути стягувачеві (позивач у справі) перешкоди у користуванні майном, відповідні виконавчі дії мали бути завершені в строк до 11.08.2009 включно.

Водночас, як установлено судом, виконавче провадження № 17140237 з примусового виконання наказу № 20-11/153 від 25.05.2009 закінчено у зв'язку із фактичним виконанням, про що 27.01.2011 винесено відповідну постанову /том 2, арк. с. 90 - зворотний бік/. Причому, як убачається зі змісту супровідного листа від 27.01.2011 № 418/2/4 до постанови про закінчення виконавчого провадження, копія даної постанови надсилалась в тому числі на адресу стягувача: м. Севастополь, вул. Ген. Петрова, 15 /том 2, арк. с. 90/.

Наведені обставини не лише спростовують доводи скаржника про бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішення суду від 01.11.2007 у справі № 20-11/153, але і свідчать про відсутність предмета оскарження станом на час звернення до суду із даною скаргою.

Пунктом 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Беручи до уваги вищевикладене, вимоги скаржника про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі виконати наказ господарського суду міста Севастополя № 20-11/153 від 25.05.2009 щодо зобов'язання Державної організації „Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія" усунути перешкоду в користуванні Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком" в особі Севастопольської філії нежилими приміщеннями, розміщеними в окремій частині будівлі літ. "Б", загальною площею 68,8 м2, розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Історичний бульвар, буд. 4, шляхом їх звільнення, задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Севастопольської філії на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі щодо виконання наказу господарського суду міста Севастополя від 25.05.2009 у справі № 20-11/153, - відхилити.

Суддя (підпис) В.О. Головко