Рішення № 32960669, 06.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. Справа № 911/2200/13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київобленерго», м. Вишневе;

до Підприємства по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української

міської ради, м. Українка, Обухівський район, Київська область;

про стягнення 110667,92 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: Грабовий О.С. (довіреність № 87 від 20.05.2013 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Підприємства по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради (далі - відповідач) про стягнення 110667,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору на постачання електричної енергії № 408 від 15.03.2012 р. в частині своєчасного та повного розрахунку за активну електричну енергію, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у період лютий-березень 2013 року в загальній сумі 109421,00 грн. Додатково позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язання пеню в розмірі 1245,93 грн.

Ухвалою від 07.06.2013 р. господарський суд Київської області порушив провадження у справі № 911/2200/13 та призначив розгляд справи на 18.06.2012 р.

Присутніми в судовому засіданні 18.06.2013 р. представниками позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі та надані витребувані судом документи.

Представник відповідача також подав витребувані судом докази, зокрема, відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає, посилаючись на відсутність заборгованості та порушення позивачем умов договору в частині не укладення договору про розстрочку погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена перерва до 25.06.2013 р.

Присутнім у судовому засіданні 25.06.2013 р. представником позивача, на підставі ст.22 ГПК України, була подана заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 89338,40 грн. та пеню - 1245,93 грн.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву, а також подав додаткові пояснення по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена перерва до 16.07.2013р.

10.07.2013р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли пояснення щодо заперечень, наданих відповідачем.

Присутнім у судовому засіданні 16.07.2013р. представником позивача позовні вимоги підтримані з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив надати час для ознайомлення з наданими позивачем поясненнями.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена перерва до 06.08.2013р.

05.08.2013р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1245,93 грн., нараховану за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо оплати активної електричної енергії у період лютий-березень 2013 року на підставі Договору на постачання електричної енергії № 408 від 15.03.2012 р.

Отже, позовні вимоги розглядуються в межах нової ціни позову, визначеної позивачем у розмірі 1245,93 грн.

Присутнім у судовому засіданні 06.08.2013 р. представником позивача позовні вимоги підтримані з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, про що свідчить розписка представника відповідача, надана в судовому засіданні 16.07.2013 р.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (позивач у справі) є ліцензіатом з постачання електричної енергії за регульованим тарифом і діє на підставі ліцензії серії АЕ № 194761 від 20.05.2013 р. на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та ліцензії серії АЕ № 194762 від 20.05.2013 р. на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (копії ліцензій наявні в матеріалах справи).

15.03.2012 р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії № 408, відповідно до п. 1.1. якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 827 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії.

Згідно пп. 2.3.3 договору, споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та Додатку № 6 «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку».

У п. 1.1. Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» передбачено, що розрахунковий період встановлюється споживачу з 18 числа календарного місяця і триває до 18 числа наступного місяця.

Пунктом 2.1. Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» встановлено, що порядок оплати за активну електроенергію проводиться у формі авансової оплати та планових платежів з остаточним розрахунком по закінченню розрахункового періоду протягом 5-ти операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду.

На виконання умов договору, позивач виставив відповідачу для оплати рахунки за активну електричну енергію № 9061081882 за лютий 2013 року від 20.02.2013 р. на суму 146066,46 грн. з кінцевою датою оплати 27.02.2013 р. та № 9015216089 за березень 2013 року від 20.03.2013 р. на суму 150821,99 грн. з кінцевою дати оплати 27.03.2013 р.

Між тим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати використаної ним електричної енергії виконував неналежним чином, в зв'язку з чим за ним, станом на 08.04.2013 р., утворилась заборгованість у сумі 109421,99 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до п. 1.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (далі - ПКЕЕ), ці правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Споживач електричної енергії, відповідно до п. 1.2 Правил користування електричною енергією, це юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Згідно п 1.3 Правил користування електричною енергією, постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Приписами статті 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з приписами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Станом на 05.08.2013 р. відповідач виконав свої зобов'язання в частині оплати рахунки за активну електричну енергію № 9061081882 за лютий 2013 року від 20.02.2013 р. на суму 146066,46 грн. та № 9015216089 за березень 2013 року від 20.03.2013 р. на суму 150821,99 грн., що вбачається з заяви позивача про зменшення позовних вимог за вих. № 250/юр від 05.08.2013 р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання зобов'язань за Договором на постачання електричної енергії № 408 від 15.03.2012 р., на підставі пп. 4.2.1. договору, пеню в сумі 1245,93 грн., яка нарахована на суму заборгованості в розмірі 53566,46 грн. за період з 27.02.2013 р. по 26.03.2013 р., та на суму 109421,99 грн. за період з 27.03.2013 р. по 09.04.2013 р.

Підпунктом 4.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. - 2.3.4. договору з порушенням термінів, визначених у Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 1178,95 грн., оскільки позивачем при нарахуванні пені не враховані приписи ст. 253 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Отже, правомірним є нарахування пені, починаючи з 28.02.2013 р. та з 28.03.2013 р. відповідно.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача в частині стягнення пені, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено наявність договорів, укладених з населенням на реструктуризацію заборгованості за житлові-комунальні послуги, та пов'язаність цих договорів з заборгованістю, яка виникла у відповідача перед позивачем за активну електроенергію.

Таким чином, з урахуванням викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а відтак підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

У п. 5.2. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вказано, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

У зв'язку з вищевикладеним, судовий збір, що сплачений позивачем згідно платіжних доручень від 13.08.2012 р. № 2003310941 та від 22.04.2013 р. № 2003924240 у розмірі 492 грн. 86 коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, оскільки позивачем було зменшено розмір позовних вимог, а решта судового збору у розмірі 1720 грн. 50 коп., відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради (08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, пл. Шевченка, 1, код 20576699) на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б; код 23243188) 1178 (одну тисячу сто сімдесят вісім) грн. 95 коп. - пені, 1628 (одну тисячу шістсот двадцять вісім) грн. 01 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

5. Повернути на підставі рішення Публічному акціонерному товариству «Київобленерго» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б; код 23243188) з Державного бюджету України 492 (чотириста дев'яносто дві) грн. 86 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжних доручень від 13.08.2012 р. № 2003310941 та від 22.04.2013 р. № 2003924240, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи № 911/2200/13.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 12.08.2013

Суддя Карпечкін Т.П.