Рішення № 32960663, 05.08.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" серпня 2013 р. Справа № 906/704/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Голубнича Н.П. - довіреність б/н від 01.04.13р.;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (м.Київ) в особі Бердичівського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (м.Бердичів, Житомирська область)

до 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Бердичів)

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_3

про стягнення 52015,52 грн.

У відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною Законом 475/97-ВР від 17.07.1997р., та Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 р. у справі "Макаренко проти України", строк розгляду спору було продовжено до 05.08.2013.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення в солідарному порядку з відповідачів 52015,52 грн., з яких 38 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 13 680,00 грн. - заборгованість по відсотках, 279,60 грн. пені, 55,92 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.06.2013 прийнято заяву позивача від 11.06.2013 про збільшення позовних вимог (а.с.77-78, 91-92), згідно якої позивач просить стягнути з відповідачів 52238,48грн., з яких 38000,00грн. - заборгованість по тілу кредиту, 13 680,00 грн. - заборгованість по відсотках, 465,40грн. пені, 93,08 грн. 3% річних.

Представник позивача позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, надала усні пояснення по справі.

Відповідачі в судове засідання не з'явились про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відсутність відповідачів не перешкоджає вирішенню спору, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 21 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (позивач, кредитор) в особі менеджера з надання кредитів Бердичівського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач-1, позичальник) укладено Договір кредиту №ДК 1-1 (далі - Кредитний договір (а.с. 9-10)), згідно п. 2.1. якого кредитор зобов'язується надати позичальнику в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 38000,00 (тридцять вісім тисяч грн. 00 коп.) з оплатою по процентній ставці 3% на місяць, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених Договором.

Додатком №1 до Кредитного договору (а.с. 11) сторони погодили графік сплати тіла кредиту та відсотків.

Позивач вказує, що свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, однак відповідач-1, на час звернення з позовом до суду розрахунки взагалі не проводив.

Внаслідок вказаного, за даними позивача, сума боргу відповідача-1 за Договором кредиту складає 51680,00грн., з яких: 38000,00грн. - по тілу кредиту та 13680,00грн. - по відсотках.

На підставі ч. 1 ст. 546 ЦК України, п. 7.1. Кредитного договору, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивач нарахував до стягнення з відповідача 465,40грн. пені та 93,08грн. 3% річних.

Позивач вказує, що неодноразово повідомляв відповідача-1 про необхідність повернення несплаченої суми кредиту та відсотків, проте відповідач не вчинив будь-яких дій щодо сплати заборгованості.

Посилаючись на п.п. 4.3.4., 4.3.5 Договору кредиту, п. 1 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, позивач вказує, що листом від 17.04.2013 достроково розірвав з відповідачем-1 Договір кредиту, та повідомив останнього про необхідність дострокового повернення всієї суми кредиту та відсотків (а.с. 48-49).

Вказує, що на забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту між ним та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (відповідач-2) було укладено Договір поруки №1 (а.с. 12), згідно якого, у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань по Договору кредиту, відповідач-2 та відповідач-1 несуть солідарну відповідальність перед позивачем за невиконання зобов'язань в повному обсязі та позивач має право звернути стягнення на майно, кошти, які належать відповідачу-2.

Зазначає, що відповідач-2 була повідомлена про невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за Договором кредиту, про дострокове розірвання позивачем Договору кредиту з відповідачем-1 та про обов'язок відповідача-1 достроково повернути позивачу всю суму кредиту і відсотків (а.с. 43, 47).

Враховуючи вище викладене, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заявлену до стягнення суму.

Відповідачі позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорили, доказів погашення боргу не надали.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно положень статей 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають, зокрема з договору.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ст.ст.627, 629 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно позовної заяви, підставою звернення позивача до суду стало невиконання відповідачем-1 умов Кредитного договору № ДК 1-1 від 01.01.2013, з додатком до нього (а.с. 9-11).

У відповідності до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч.2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Наявним у матеріалах справи видатковим касовим ордером №3 від 21.01.2013 (а.с.13) на суму 38000,00грн. підтверджено надання позивачем та отримання відповідачем кредиту у визначеному Договором розмірі.

Згідно п. 3.2 Договору позичальник зобов'язався у повному обсязі повернути отриманий кредит та відсотки за користування ним до 21.01.2014.

За п. 3.1 Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань по договору.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Вказаному відповідають приписи ч. 1 ст. 1048 ЦК України, згідно якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. ... У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 5.1. Кредитного договору сторони визначили, що за користування кредитом у період з дати, зазначеної в п. 3.1. Договору і до дати погашення кредиту позичальник сплачує кредиторові відсотки у розмірі 3% на місяць від суми, вказаної в п. 2.1. Договору.

Нарахування відсотків здійснюється щодня з дня одержання позичальником кредиту у касі кредитора до дати, зазначеної в п. 3.2. Договору. У разі дострокового погашення кредиту нарахування відсотків здійснюється за весь термін ф а к т и ч н о г о користування кредитом (п. 5.2. Кредитного договору).

Згідно п. 5.3. Кредитного договору, повернення кредиту і сплата відсотків за ним здійснюється позичальником у порядку та терміни згідно з Графіком погашення кредиту і відсотків (Додаток №1) готівкою через касу кредитора або шляхом перерахування на поточний рахунок через банк. При несплаті частини кредиту та/або відсотків у термін, вказаний у Графіку, вони вважаються простроченими...

За умовами п. 5.4. Кредитного договору, у випадку якщо дата погашення кредиту та/або оплати відсотків за користування кредитом випадає на вихідний або неробочий день, зазначені платежі мають бути здійснені не пізніше наступного робочого дня.

Таким чином, згідно вищевказаних умов Кредитного договору та Графіку сплати кредиту (а.с. 11), відповідач зобов'язаний був щомісячно в період з 21.02.2013 по 21.02.2014 сплачувати позивачу по 3166,00грн. тіла кредиту та по 1140,00грн. відсотків.

Оскільки позивачем ставиться вимога про дострокове погашення основної суми боргу та процентів за користування кредитом, з посиланням на ч.2 ст.1050 ЦК України, а також на те, що на думку позивача, договір кредиту №ДК-1-1 між сторонами розірвано відповідно до п.4.3.4 та 4.3.5 Договору, слід зазначити наступне.

Так, згідно повідомлення-вимоги №91 від 17.04.2013 (а.с. 49) позивач повідомляв відповідача-1 про розірвання з 17.04.2013 Договору кредиту №ДК 1-1 та вимагав у строк до 22.04.2013 достроково повернути частину кредиту, що залишилася у розмірі 38000,00грн. та відсотків у розмірі 13680,00грн., а також сплатити пеню.

У відповідності до ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Так, п. 4.3.4 Кредитного договору сторони встановили, що кредитор має право вимагати дострокового розірвання Договору у разі, зокрема, порушення Графіку погашення кредиту і відсотків (Додаток №1) більш ніж на один платіжний період.

Також згідно п. 4.3.5. Кредитного договору, при настанні обставин, передбачених п. 4.3.4 Договору, кредитор має право направити позичальникові повідомлення про дострокове розірвання Договору. Повідомлення містить вимогу кредитора про дострокове погашення кредиту, сплату відсотків за весь термін користування кредитом (за весь термін дії Договору), а також пені.

Однак, на думку суду, зазначені пункти Договору передбачають лише право в и м а г а т и дострокового розірвання Договору, про односторонню відмову від договору в них не йдеться.

Слід також зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором (ч.2 ст. 188 ГК України).

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч.3 ст. 188 ГК України).

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.3 ст. 188 ГК України). Наведене кореспондується з приписами ст. 651 ЦК України.

При цьому, у відповідності до ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Оскільки доказів досягнення сторонами згоди про розірвання Кредитного договору, у визначеній ст. 654 ЦК України формі не надано, останній, на думку суду, є діючим.

Водночас, суд враховує, що за приписами ч.2 ст. 1054 ЦК України, спірні правовідносини регулюються, зокрема ст. 1050 ЦК України, згідно якої, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення ч а с т и н и п о з и к и, що з а л и ш и л а с я, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За вказаного, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення заборгованість по тілу кредиту у розмірі 38000,00грн.

Враховуючи, що до стягнення заявлено також увесь залишок відсотків по кредиту, які відповідач-1 зобов'язався сплачувати рівними частинами по 21.01.2014, слід зазначити, що у відповідності до ст. 536 ЦК України, п. п.5.1, 5.2 Договору кредиту, проценти сплачуються за ф а к т и ч н е користування чужими грошовими коштами. Тому суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано заявленою до стягнення 3420,00грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, строк сплати яких настав на дату звернення з позовом до суду. В частині стягнення 10260,00грн. відсотків слід відмовити за безпідставністю.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.1. Договору сторони визначили, що у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або сплати відсотків за користування кредитом. Кредитор, починаючи з першого дня прострочення зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний оплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується за весь період прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити відсотки за весь час ф а к т и ч н о г о користування кредитом.

Із розрахунку позивача (а.с. 79) вбачається, що пеня останнім нарахована за період з 21.02.2013 по 11.06.2013 у розмірі 465,40грн. Суд, перевіривши розрахунок пені, з врахуванням фактичної заборгованості по тілу кредиту та відсотках, на дату звернення позивача до суду, дійшов висновку, що обґрунтовано заявлена її сума становить 427,53грн. У стягненні 37,87грн. пені слід відмовити за безпідставністю.

Що стосується заявлених позивачем 3% річних у розмірі 93,08грн., слід зазначити, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 21.02.2013 по 11.06.2013 (а.с. 80), вважає, що з врахуванням фактичної заборгованості по тілу кредиту та відсотках, на дату звернення позивача до суду їх обґрунтовано заявлена сума складає 85,65грн. У стягненні 7,43грн. 3% річних слід відмовити.

Положенням статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Наданими до матеріалів справи документами також підтверджено, що в забезпечення виконання зобов'язання за Договором кредиту №ДК-1-1 від 21.01.2013, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (кредитор) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (відповідач-2, поручитель) укладено Договір Поруки №1, за умовами якого остання зобов'язалася відповідати перед кредитором за виконання відповідачем-1 зобов'язань по Договору кредиту №ДК 1-1 від 21.01.2013.

У відповідності до п. 1.3. Договору поруки, основне зобов'язання позичальника за Договором кредиту, виконання якого забезпечується цим Договором, полягає у наступному: повернути кредит у розмірі 38000,00 (тридцять вісім тисяч 00 коп.) грн., сплатити відсотки за його користування, пеню в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором кредиту, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови договору кредиту в повному обсязі (надалі - основне зобов'язання).

Пунктом 2.3 Договору поруки сторони погодили, що поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання позичальником зобов'язань за договором кредиту, здійснити виконання зобов'язання позичальника у повному обсязі, заявленому кредитором в письмовій вимозі, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора про виконання зобов'язань.

Так, матеріали справи містять повідомлення-вимогу №92 від 17.04.2013 (а.с. 51), якою позивач, зокрема, ставив вимогу до відповідача-2 про дострокове повернення - до 22.04.2013 частини кредиту, що залишилася у розмірі 38000,00грн. та відсотків у розмірі 13680,00грн., та про сплату пені. Натомість, доказів проведення розрахунків, у передбаченому п.2.3 Договору поруки порядку, матеріали справи не містять.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 2.2. Договору поруки сторони визначили, що у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань по Договору кредиту, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу за Договором кредиту в сумі 38000,00грн. (тридцять вісім тисяч 00 коп.) нарахованих відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, передбачених договором кредиту, а також відшкодування збитків...

Згідно з пунктами 3.1., 3.3. Договору поруки, у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань по Договору кредиту, відповідач-2 та відповідач-1 несуть солідарну відповідальність перед позивачем за невиконання зобов'язань в повному обсязі та позивач має право звернути стягнення на майно, кошти, які належать відповідачу-2.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

За вказаних обставин, враховуючи ненадання відповідачами доказів на спростування викладених у позовній заяві обставини, зокрема стосовно погашення боргу, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджений матеріалами справи та підлягає частковому задоволенню на суму 41933,18грн., з яких 38000,00грн. заборгованості по тілу кредиту, 3420,00 грн. заборгованості по відсотках, 427,53грн. пені, 85,65 грн. 3% річних.

У стягненні 10260,00грн. відсотків за користування кредитом, 37,87грн. пені та 7,43грн. 3% річних суд відмовляє

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (13302, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (13300, АДРЕСА_2, ідент. номер НОМЕР_2)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Бердичівського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Свердлова, 1/3, кім 404, ід.код 37062722):

- 38000,00грн. основного боргу;

- 3420,00грн. відсотків за користування кредитом;

- 427,53грн. пені;

- 85,65грн. 3% річних;

- 1381,09грн. судового збору.

3. В частині стягнення 10260,00грн. відсотків за користування кредитом, 37,87грн. пені та 7,43грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.08.2013

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 1- до справи

2,3- сторонам (рек. з пов.)