Постанова № 32958130, 06.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

06.08.2013 р. №820/6059/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання Принцевській Ю.В.

за участю:

представника позивача - Тетерєвої М.С.,

представника відповідача - Тогобицької В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Національного університету цивільного захисту України про визнання дій протиправними, -

встановив:

Позивач, Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ректора Національного університету цивільного захисту України ОСОБА_3, в якому просили суд визнати дію ректора, голови приймальної комісії Національного університету цивільного захисту ОСОБА_3, що полягає у ненаданні інформації за запитом позивача - протиправною.

Ухвалою суду від 06.08.2013 року, за згодою позивача на підставі ст. 52 КАС України замінено відповідача - ректора Національного університету цивільного захисту ОСОБА_3 на належного відповідача - Національний університет цивільного захисту України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закон України "Про вищу освіту", Закон України "Про громадські об'єднання", Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", зазначаючи, що позивач системно здійснює правовий аналіз документів, моніторинг та громадський контроль за здійсненням зарахування до вищих навчальних закладів, дотримання державних стандартів освіти, забезпечення належного рівня знань. До правового аналізу на платній основі долучаються адвокати та інші фахівці в галузі права, які проводять правову оцінку документів, що регулюють питання вступу до ВНЗ. Позивач зазначив, що оскаржувана дія відповідача призвела до настання низки негативних наслідків, а саме: позивач не зміг виконати зобов'язання, передбачені умовами договору між позивачем, адвокатами та іншими фахівцями в галузі права, які надаються правову оцінку документів, пов'язаних зі вступом до вищого навчального закладу, у зв"язку з чим понесені не передбачені витрати, втратилась системність у проведенні перевірок і як наслідок - роботі позивача.

Від відповідача за підписом ректора Національного університету цивільного захисту ОСОБА_3 надійшли письмові заперечення, в яких він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та на офіційний веб-сайт в мережі Інтернет та зазначаючи, що позивач мав можливість самостійно отримати інформацію, яка була предметом запиту. Крім того, на момент отримання запиту на публічну інформацію, відповідач не мав можливості надати інформацію щодо встановлених квот прийому до університету та надати статут, оскільки це все було затверджено пізніше.

Представник позивача - Тетерєва М.С. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила задовольнити позов, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - Тогобицька В.Д. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

06.03.2013 року Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" направило ректору Національного університету цивільного захисту населення запит №132/1-13 на інформацію з проханням надати належним чином засвідчені копії: статуту ВНЗ, свідоцтва про реєстрацію ВНЗ, довідки про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України з додатками, ліцензії ВНЗ та додаток до неї, довідки з ЄДРПОУ, правил прийому до ВНЗ у 2013 році, положення про приймальну комісію ВНЗ, наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ, плану роботи та графіку засідань приймальної комісії ВНЗ, дислокації приміщень, які задіяні для підготовки та проведення прийому абітурієнтів до ВНЗ, встановлених квот прийому до ВНЗ різних категорій (а.с.8).

15.03.2013 року відповідачем надано лист-відповідь №01-06/880 на вказаний запит, в якому відповідач не надав запитувані документи, зазначивши, що Національний університет цивільного захисту України є державним вищим навчальним закладом IV-го рівня акредитації, а не органом виконавчої влади та згідно п.7 ч.1 ст.3 КАСУ не є суб'єктом владних повноважень. Також у листі відповідачем зазначено, що статут університету, положення про приймальну комісію, наказ про затвердження складу приймальної комісії не є конфіденційною інформацією і розміщені на сайті університету.

Статтею 34 Конституції України, передбачено право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Закон України "Про інформацію" встановлює, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Під інформацією Закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Закріплене Конституцією України право на інформацію передбачено, зокрема, Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Закон України "Про доступ до публічної інформації", відповідно до його преамбули, визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Під публічною інформацією мається на увазі відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Відповідно до п.п. 2,3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання, зокрема, освітніх державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Таким чином, Закон України "Про доступ до публічної інформації" покликаний гарантувати кожній особі її право у відкритості, доступності інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, шляхом вільного її отримання (зокрема, через запит на інформацію) для забезпечення своїх потреб і законних інтересів.

Судом встановлено, що Національний університет цивільного захисту є вищим навчальним закладом державної форми власності, отже, враховуючи положення ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідач є розпорядником інформації.

Відповідно пункту 1 ч. 1 ст. 3 зазначеного закону, право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію.

Згідно пункту 6 ч. 1 ст. 14 вказаного закону надання достовірної, точної та повної інформації є обов'язком розпорядників інформації.

Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про громадські об'єднання» передбачено право громадських об'єднань на одержання в порядку, визначеному законом, публічної інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та здійснювати інші права, не заборонені законом.

Суд зазначає, що з переліку копій документів, що містять публічну інформацію, відповідачем надано позивачу відповідь по суті щодо трьох з них - статуту університету, положення про приймальну комісію, наказу про затвердження складу приймальної комісії. При цьому відповідач зазначив, що ця інформація не є конфіденційною і розміщена на сайті університету.

Проте відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Щодо копій інших документів, що містять публічну інформацію, які запитувалися позивачем - свідоцтва про реєстрацію ВНЗ, довідки про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України з додатками, ліцензії ВНЗ та додаток до неї, довідки з ЄДРПОУ, правил прийому до ВНЗ у 2013 році, плану роботи та графіку засідань приймальної комісії ВНЗ, дислокації приміщень, які задіяні для підготовки та проведення прийому абітурієнтів до ВНЗ, встановлених квот прийому до ВНЗ різних категорій, - відповідачем взагалі відповіді не надано.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачені виключні випадки відмови в задоволенні запиту розпорядниками інформації: коли він не володіє інформацією і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, або коли інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом, або особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком, а також у разі недотримання вимог до запиту на інформацію.

В ході розгляду справи судом не встановлено наявності у відповідача передбачених законом підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію.

З пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, судом встановлено, що план роботи та графік засідань приймальної комісії, дислокація приміщень, які задіяні для підготовки та проведення прийому абітурієнтів, були встановлені відповідачем, а квоти прийому різних категорій осіб були затверджені Державною службою з надзвичайних ситуацій України пізніше, ніж позивач запитував відповідну інформацію, і на час надання позивачу відповіді такої інформації у відповідача взагалі не було.

Проте в даному випадку відповідач повинен був повідомити про це запитувачу інформації та надати відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" рішення про відстрочку в задоволенні запиту.

Щодо плати за надання інформації, суд зазначає, що у запиті на інформацію позивач зазначив, що він зобов'язується виконати всі зобов'язання, покладені на запитувача інформації Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Виходячи з наведеного та враховуючи вимоги ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", суд дійшов висновку про те, що відповідачем неправомірно відмовлено в наданні позивачу інформації, через що позовні вимоги про визнання неправомірними дій Національного університету цивільного захисту України щодо ненадання інформації за запитом Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" від 06 березня 2013 року за №132/1-13 підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Національного університету цивільного захисту України про визнання дій протиправними - задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Національного університету цивільного захисту України щодо ненадання інформації за запитом Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" від 06 березня 2013 року за №132/1-13.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 12.08.2013 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.