Постанова № 32958072, 07.08.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2013 року Справа № 812/6692/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лагутіна А.А.,

при секретарі судового засідання: Разянській Є. О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бєловицького С. І. (довіреність № 534 від 06.12.2011 року),

від відповідача: Кириченка О. В. (довіреність № 7077/08-49 від 21.06.2013 року, працює: старший державний виконавець),

третіх осіб: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, ОСОБА_4, про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2013 року публічне акціонерне товариство «Український комунальний банк» (далі - Позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції (далі - Відповідач) про зобов'язання звільнити майно з під арешту, зобов'язання скасувати заборону здійснення відчуження майна.

Ухвалою суду від 02 серпня 2013 року відкрито провадження у справі та, серед іншого, залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав наступне. 30 травня 2006 року між акціонерним банком "Український комунальний банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Український комунальний банк", та спільним підприємством „Донбаспромпоставка" (далі - СП „Донбаспромпоставка") був укладений кредитний договір № 59/06-ю, згідно якого позивач надав СП „Донбаспромпоставка" кредит на умовах відновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування в розмірі 500000,00 грн. з метою придбання ПММ строком по 29 травня 2007 року зі сплатою відсотків за користування кредитними ресурсами в розмірі 24% річних. Додатковими угодами строк кредитування продовжений по 15.02.2012 року, суму кредиту збільшено до 1277000,00 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки (з додатковими угодами), посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5

18 липня 2006 року за реєстровим № 2382, за яким в забезпечення виконання зобов'язань СП „Донбаспромпоставка" ОСОБА_3, ОСОБА_4 передали в заставу (іпотеку) позивачу наступне майно: квартиру, яка складається з трьох кімнат, загальною площею 56,70 кв.м, житловою площею 37,20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1; договір іпотеки (з додатковими угодами), посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 30 травня 2006 року за реєстровим № 1834, за яким в забезпечення виконання зобов'язань СП „Донбаспромпоставка" ОСОБА_3, ОСОБА_4 передали в заставу (іпотеку) позивачу наступне майно: квартиру, яка складається з двох кімнат, загальною площею 41,40 кв.м, житловою площею 25,40 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2. Договір іпотеки (з додатковими угодами), посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 30 травня 2006 року за реєстровим № 1836, за яким в забезпечення виконання зобов'язань СП „Донбаспромпоставка" ОСОБА_3, ОСОБА_4 передали в заставу (іпотеку) позивачу наступне майно: квартиру, яка складається з трьох кімнат, загальною площею 57,70 кв.м, житловою площею 41,20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3.

Ці обтяження були зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 31.05.2006 року, що підтверджується копіями витягів №7733201, №7731672, №8355482. У зв'язку з невиконанням позичальником - СП „Донбаспромпоставка" умов кредитного договору виникла заборгованість, яка станом на 27.07.2012 року склала 1820603,08 грн., що змусило Банк звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3, ОСОБА_4

Рішенням Ленінського районного суду міста Луганська від 18 жовтня 2012 року по справі №2-2738/12 за позовом Банку до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, звернуто стягнення на майно ОСОБА_4, ОСОБА_3, що знаходиться в іпотеці на користь публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк" для погашення заборгованості СП "Донбаспромпоставка" за кредитним договором від 30.04.2006 року №59/06-ю з додатковими угодами у сумі 1820603,08 грн.

Під час реалізації свого права ПАТ "Український комунальний банк" 30.07.2013 року було здійснено перевірку іпотечного майна, при проведені якої Банк дізнався від ОСОБА_3 про постанову державного виконавця Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції ОСОБА_6 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.07.2012 року ВП №33251350, за якою накладений арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_4

Тобто, до складу майна, на яке Ленінським ВДВС Луганського МУЮ накладено арешт та заборона на вчинення з ним дій по відчуженню, входить також нерухоме майно, зазначене у договорах іпотеки, що забезпечує вимоги позивача за кредитним договором.

Враховуючі вищенаведене, позивач вважав, що подальше утримання заставного нерухомого майна під арештом, накладеним постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Луганського МУЮ є безпідставним, а накладення відповідачем арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, є такими, що здійснені з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", порушують право позивача на реалізацію права позачергового задоволення кредиторських вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб обраний ним на власний розсуд виходячи з вимог Закону України "Про іпотеку" та умов договорів іпотеки.

На підставі викладеного у позові, позивач просив суд зобов'язати Ленінський відділ Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції звільнити з під арешту:

- квартиру, яка складається з трьох кімнат, загальною площею 56,70 кв.м, житловою площею 37,20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- квартиру, яка складається з двох кімнат, загальною площею 41,40 кв.м, житловою площею 25,40 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2

- квартиру, яка складається з трьох кімнат, загальною площею 57,70 кв.м, житловою площею 41,20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3, який накладений постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції ОСОБА_6 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.07.2012 року ВП №33251350; зобов'язати Ленінський відділ Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції скасувати заборону здійснення

відчуження:

- квартири, яка складається з трьох кімнат, загальною площею 56,70 кв.м, житловою площею 37,20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- квартири, яка складається з двох кімнат, загальною площею 41,40 кв.м, житловою площею 25,40 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2

- квартири, яка складається з трьох кімнат, загальною площею 57,70 кв.м, житловою площею 41,20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3, яка накладена постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції ОСОБА_6 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.07.2012 року ВП №33251350.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав, про що надав письмову заяву (аркуш справи 77).

Треті особи у судове засідання не з'явились, надали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутністю (аркуш справи 73).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606) (на дату виникнення спірних правочинів).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону № 606).

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

У відповідності із статтею 17 Закону №606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Частиною 1 статті 11 Закону №606 встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 2 статті 11 Закону №606, державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Права державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження регулюються частиною 3 статті 11 Закону №606.

Відповідно до статті 27 Закону №606, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Заходами примусового виконання рішень згідно із статтею 32 Закону №606 є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що 30 травня 2006 року між акціонерним банком "Український комунальний банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Український комунальний банк", та СП „Донбаспромпоставка" був укладений кредитний договір № 59/06-ю, згідно якого позивач надав СП „Донбаспромпоставка" кредит на умовах відновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування в розмірі 500000,00 грн. з метою придбання ПММ строком по 29 травня 2007 року зі сплатою відсотків за користування кредитними ресурсами в розмірі 24% річних (аркуші справи 11-12). Додатковими угодами строк кредитування продовжений по 15.02.2012 року, збільшено суму кредиту до 1277000,00 грн. (аркуші справи 13-23).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки (з додатковими угодами), посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5.(аркуші справи 24-53).

18 липня 2006 року за реєстровим № 2382, за яким в забезпечення виконання зобов'язань СП „Донбаспромпоставка" ОСОБА_3, ОСОБА_4 передали в заставу (іпотеку) позивачу наступне майно: квартиру, яка складається з трьох кімнат, загальною площею 56,70 кв.м, житловою площею 37,20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1; договір іпотеки (з додатковими угодами), посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 (аркуш справи 59).

30 травня 2006 року за реєстровим № 1834, за яким в забезпечення виконання зобов'язань СП „Донбаспромпоставка" ОСОБА_3, ОСОБА_4 передали в заставу (іпотеку) позивачу наступне майно: квартиру, яка складається з двох кімнат, загальною площею 41,40 кв.м, житловою площею 25,40 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2. Договір іпотеки (з додатковими угодами), посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5.(аркуш справи 57).

30 травня 2006 року за реєстровим № 1836, за яким в забезпечення виконання зобов'язань СП „Донбаспромпоставка" ОСОБА_3, ОСОБА_4 передали в заставу (іпотеку) позивачу наступне майно: квартиру, яка складається з трьох кімнат, загальною площею 57,70 кв.м, житловою площею 41,20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (аркуш справи 58).

Ці обтяження були зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 31.05.2006 року, що підтверджується копіями витягів №7733201, №7731672, №8355482 (аркуші справи 57-59).

У зв'язку з невиконанням позичальником - СП „Донбаспромпоставка" умов кредитного договору виникла заборгованість, яка станом на 27.07.2012 року склала 1820603,08 грн., позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3, ОСОБА_4

Рішенням Ленінського районного суду міста Луганська від 18 жовтня 2012 року по справі №2-2738/12 за позовом Банку до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, звернуто стягнення на майно ОСОБА_4, ОСОБА_3, що знаходиться в іпотеці на користь публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк" для погашення заборгованості СП "Донбаспромпоставка" за кредитним договором від 30.04.2006 року №59/06-ю з додатковими угодами у сумі 1820603,08 грн.(аркуші справи 60-61).

Ухвалою Ленінського районного суду міста Луганська від 21 червня 2012 року № 2-972/12р. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 (аркуш справи 80).

Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції ОСОБА_6 від 04.07.2012 року ВП №33251350 відкрито виконавче провадження на підставі ухвали № 2-972/12р. Ленінського районного суду міста Луганська від 21 червня 2012 року (аркуш справи 78).

Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції ОСОБА_6 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.07.2012 року ВП №33251350, накладено арешт на:

- квартиру, яка складається з трьох кімнат, загальною площею 56,70 кв.м, житловою площею 37,20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- квартиру, яка складається з двох кімнат, загальною площею 41,40 кв.м, житловою площею 25,40 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2

- квартиру, яка складається з трьох кімнат, загальною площею 57,70 кв.м, житловою площею 41,20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (аркуші справи 10, 79).

Під час реалізації свого права ПАТ "Український комунальний банк" 30.07.2013 року було здійснено перевірку іпотечного майна, при проведені якої позивач дізнався від ОСОБА_3 про постанову державного виконавця Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції ОСОБА_6 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.07.2012 року ВП №33251350, за якою накладений арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_4 (аркуш справи 8).

Тобто, до складу майна, на яке Ленінським ВДВС Луганського МУЮ накладено арешт та заборона на вчинення з ним дій по відчуженню, входить також нерухоме майно, зазначене у договорах іпотеки, що забезпечує вимоги позивача за кредитним договором.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України та ст. З Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Правовідносини при укладені договору застави між заставодавцем та заставодержателем регулюються Законом України «Про заставу» (з змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. Предметом застави можуть бути майно та майнові права. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. Предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Вимоги до форми договору застави закріплені в статті 13 Закону України «Про заставу», в якій закріплено, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.

Згідно статті 13, 14 Закону України «Про заставу» недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Підтверджено матеріалами виконавчого провадження № 33251350 та не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні, що в порушення положень Закону № 606, Ленінський ВДВС Луганського МУЮ не повідомляв публічне акціонерне товариство «Український комунальний банк» про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження на майно, яке знаходиться в заставі у позивача, а саме житлові приміщення, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.07.2012 року ВП № 33251350 на адресу позивача не надсилали.

Також підтверджено матеріалами виконавчого провадження № 33251350 та не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні, що на момент винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.07.2012 року ВП № 33251350, наявність обтяжень та заборони на відчуження нерухомого майна СП „Донбаспромпоставка" відповідачем не перевірялось, наявність заставленого нерухомого майна у власності СП „Донбаспромпоставка" не встановлювалась.

Відповідно до статті ст. 50 Закону № 606, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Згідно ст. 52 Закону № 606, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про заставу», коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, право застави виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Іпотечний договір від 30.05.2006 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 30.05.2006 року, про що зроблено запис в реєстрі № 1835. Окрім іншого, приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 у іпотечному договорі від 30.05.2006 року накладено заборону на відчуження зазначеної в договорі квартири (АДРЕСА_2) до припинення чи розірвання іпотечного договору (аркуші справи 24-29).

Іпотечний договір від 30.05.2006 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 30.05.2006 року, про що зроблено запис в реєстрі № 1837. Окрім іншого, приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 у іпотечному договорі від 30.05.2006 року накладено заборону на відчуження зазначеної в договорі квартири (АДРЕСА_3) до припинення чи розірвання іпотечного договору (аркуші справи 34-39).

Іпотечний договір від 18.07.2006 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 18.07.2006 року, про що зроблено запис в реєстрі № 2382. Окрім іншого, приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 у іпотечному договорі від 18.07.2006 року накладено заборону на відчуження зазначеної в договорі квартири (АДРЕСА_1) до припинення чи розірвання іпотечного договору (аркуші справи 42-49).

Тобто право застави у заставодержателя виникло 30.05.2006 року та 18.07.2006 року відповідно.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.07.2012 року ВП № 33251350 Ленінського ВДВС Луганського МУЮ, якою накладено арешт на нерухоме майно, зокрема квартири, розташовані за адресою: АДРЕСА_4, які є заставленим майном відповідно до договорів іпотеки від 30.05.2006 року та 18.07.2006 року, винесена 04.07.2012 року, тобто після укладення нотаріальних договорів іпотеки від 30.05.2006 року та 18.07.2006 року та внесення запису до Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.

Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону № 606 , про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодєржателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майне боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Проте, у встановлений, вищезазначеною статтею термін (не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі) Відповідач не повідомив позивача про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження на нежитлові приміщення, які знаходяться в заставі у позивача.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Закону № 606, стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Вищенаведене свідчить про те, що при накладенні арешту на все майно боржника та оголошення заборони на його відчуження відповідач залишив поза увагою обставини, про те, що позивач має право на реалізацію права позачергового задоволення кредиторських вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом звернення на нього стягнення, а також про те, що з огляду на суму стягнення за виконавчим документом, у зв'язку з невиконанням якого, відповідачем було накладено арешт та заборону на все майно. Відповідач повинен був накласти арешт не на все майно, а лише на майно в межах суми стягнення за цим виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до ст. 52 Закону № 606, стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника. У разі коли коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, виконавчий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, визначеному пунктом 6 частини першої статті 40 цього Закону.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Тобто, Законом № 606 закріплено, що на заставлено майно виконавчою службою може бути накладено арешт та звернуто стягнення тільки, коли право застави виникло після винесення рішення суду про стягнення з боржника коштів.

Проте в судовому засіданні встановлено, не заперечувалось сторонами, та підтверджено матеріалами справи, що право застави у позивача на житлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 та належать на праві власності СП «Донбаспромпоставка», виникло в момент нотаріального посвідчення іпотечних договорів від 30.05.2006 року та 18.07.2006 року, а рішення суду про накладення арешту на майно ОСОБА_4 винесено 21.06.2012 року, постанова Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського Міського Управління Юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 33251350 винесена 04.07.2012 року, тобто після виникнення у позивача права застави на нежитлові приміщення.

Тому, відповідно до ст. 50, 52 Закону № 606, першочергове право стягнення на житлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_4, виникло у позивача, як заставодержателя за іпотечними договорами від 30.05.2006 року та 18.07.2006 року.

Також, судом прийнято до уваги той факт, що відповідачем в повному обсязі визнання позовні вимоги та відповідач не заперечував проти задоволення адміністративного позову повністю.

Відповідно до ст. 136 КАС України відповідач має право визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.

Судове рішення за наслідками визнання адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112, 113 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 113 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови буде складено та підписано протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи, про що повідомлено сторін в судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, ОСОБА_4, про зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.07.2012 року ВП № 33251350 в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартири, розташовані за адресою: АДРЕСА_4, які є заставленим майном відповідно до договорів іпотеки від 30.05.2006 року та 18.07.2006 року та належать на праві власності спільному підприємству «Донбаспромпоставка».

Стягнути з державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Український комунальний банк» (код ЄДРПОУ 24191588) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 34,41 грн.(тридцять чотири гривні сорок одна копійка).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 12 серпня 2013 року.

Суддя А.А. Лагутін