Постанова № 32955141, 07.08.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 р. Справа № 821/2106/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Водолей" до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Водолей" (далі - позивач, ПП) звернулось до суду з адміністративним позовом до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.02.2013р. 0000012200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 324,50 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 162,25грн.

Від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Спірне рішення прийняте на підставі акту від 13.02.2013р. № 24/22-1/32647302, складеного за наслідками документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ПП «Науково-виробниче підприємство «Агровет» за грудень 2011р. (далі - акт перевірки № 24).

За актом перевірки № 24 податковим органом встановлено порушення позивачем:

- ч.1-5 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч.1 ст.216, ст.626, 629, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з контрагентом покупцем ПП «Науково-виробниче підприємство «Агровет» у грудні 2011р.

- п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198, Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за грудень 2011р. на 324,50 грн.

Такі висновки відповідач зробив у зв'язку з визнанням господарських операцій між ПП "Водолей" та ПП «Науково-виробниче підприємство «Агровет» такими, що не створюють реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Згідно з актами від 22.11.2012р. № 5368/2204/37189636 "Про результати документальної позапланової перевірки ПП «Науково-виробниче підприємство «Агровет» по взаємовідносинам з ТОВ «Косторика-10» за період з 01.07.2011р. по 31.12.2011р.", № 802/23-104/37365226 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Косторика-10» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «»АКПД-ПЛЮС, ТОВ «Футур-10» у період з 01.08.2011 по 31.08.2011р.", отриманих від ДПІ у Дзержинському районі та ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, встановлено, що за період листопад-грудень 2011р. у ТОВ «Косторика-10» відсутні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, платник не знаходиться за місцезнаходженням.

За даними податкового органу частину податкового кредиту позивачем було сформовано із вартості придбаних дезкилимів, отриманих по видатковій накладній, виписаній від імені ПП «Науково-виробниче підприємство «Агровет», придбаних ним у ТОВ «Косторика-10», у якого відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності.

Основним аргументом відповідача, на якому ґрунтується його позиція, є твердження, про те, що угода, укладена позивачем із ПП «Науково-виробниче підприємство «Агровет» є безтоварною, не спрямована на реальне настання правових наслідків.

За таких обставин ДПІ вважає, що господарські операції ПП «Науково-виробниче підприємство «Агровет» із ТОВ «Косторика-10», містять ознаки фіктивності, а відповідно фіктивними є і всі подальші угоди у ланцюгу до вигодонабувача ПП «Водолей».

Тому відповідач вважає безпідставним віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП «Науково-виробниче підприємство «Агровет».

Позивач позовні вимоги вимоги мотивує тим, що податковим органом неправомірно збільшено зобов'язання з ПДВ по контрагенту ПП «Науково-виробниче підприємство «Агровет», вважає висновок податкового органу про безтоварність правочину передчасним, вказує, що в даному випадку договір може бути визнаний недійсним лише судом, а не податковим органом. Реальність поставки товару (дезкилими), підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Щодо невиконання своїх зобов'язань контрагентами в ланцюгах постачання товару, то позивач не може їх контролювати та нести за них відповідальність.

Представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити, вважає що спірне податкове повідомлення-рішення є законним. В обґрунтування заперечень на позов посилається на те, що контрагент ПП «Науково-виробниче підприємство «Агровет» - ТОВ «Косторика-10», не має відповідних можливостей для здійснення господарської діяльності, в тому числі для виконання операцій з постачання товарів позивачу. Всі операції з поставки по ланцюгах за грудень 2011р., визнані нікчемними, не спричиняють реального настання правових наслідків. Усі вищенаведені обставини свідчать про нікчемність угод позивача з ПП «Науково-виробниче підприємство «Агровет», що позбавляє права ПП «Водолей» на формування податкового кредиту по операціям з даним контрагентом.

Вивчивши матеріали справи суд встановив наступні обставини справи.

За приписами п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є належне документування сплаченого (нарахованого) ПДВ та використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків.

У грудні 2011р. ПП «Водолей» задекларувало податкового кредиту по податку на додану вартість по загальній декларації у сумі 129083,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту по операціям з ПП «Науково-виробниче підприємство «Агровет» за грудень 2011р. встановлено його завищення на суму 324,50 грн.

Судом встановлено, що 12.12.2011р. позивачем придбано у ПП «Науково-виробниче підприємство «Агровет» згідно видаткової накладної № 707 від 12.12.2011р. дезкилими у кількості 5 шт. на суму 1947,00 грн. в тому числі 324,50 грн.

Розрахунки за товар проведені у безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками.

Для транспортування придбаного товару позивачем не наймався транспорт та водії , враховуючи його розміри та об'єми. На підтвердження отримання придбаного товару, позивачем наданий наказ від 09.12.2011р. про направлення у відрядження з 12.12.2011р- 15.12.11р. виконавчого директора Логвиненка С.І. та комерційного директора Жиботонського А.І. у м. Харків до ПП «Науково-виробниче підприємство «Агровет» для проведення переговорів з питань подальшої співпраці та отримання придбаного товару для ПП «Водолей».

Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «Науково-виробниче підприємство «Агровет».

Крім цього, в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. Тобто позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Отже судом встановлено, що контрагент позивача ПП «Науково-виробниче підприємство «Агровет» на час здійснення господарських операцій із позивачем у грудні 2011р., було зареєстроване юридичною особою та платником ПДВ, мало право виписувати податкові накладні. Щодо його або його посадових осіб відсутні рішення судів щодо здійснення фіктивного підприємництва або укладення недійсних правочинів. Поставка позивачу товару від ПП «Науково-виробниче підприємство «Агровет» підтверджується належним чином складеними бухгалтерськими та податковими документами, до яких у податкового органу відсутні зауваження.

Контрагент позивача мав повну податкову правосуб'єктність, не займався фіктивним підприємництвом, здійснював реальні господарські операції.

У акті перевірки на ст. 8 податковим органом зазначено, що усі операції купівлі-продажу з ПП «Науково-виробниче підприємство «Агровет» не спричиняють реального настання правових наслідків в порушення вимог ч.1-5 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч.1 ст.216, ст.626, 629, Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача ПП «Водолея».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку про завищення податкового кредиту за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемного, на думку відповідача, правочину, укладеного позивачем із ПП «Науково-виробниче підприємство «Агровет» , що не спричиняє реального настання правових наслідків.

Суд вважає неправомірними такі висновки відповідача щодо визнання нікчемними угод позивача (ст. 8 акту перевірки № 13.02.2013р.) з наступних підстав.

Стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того, слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ не надало суду і не посилалось на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Натомість у судовому засіданні досліджені надані позивачем первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів у ПП «Науково-виробниче підприємство «Агровет». За таких обставин, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено реальність поставки товару від ПП «Науково-виробниче підприємство «Агровет», а тому вважає неправомірним виключення із податкового кредиту сум по господарським операціям із вказаним контрагентом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 122,158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги приватного підприємства "Водолей" до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.02.2013р. № 0000012200.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1