Постанова № 32955125, 02.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2013 року Справа №810/3337/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання - Соловей Н.С.,

за участю:

представника позивача- Селянко А.О. (довіреність б/н від 29.05.2013 р.);

представника відповідача-не з?явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмінієві порошки Росії"

до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Баришівської ОДПІ Київської області ДПС звернулось ТОВ «Алюмінієві порошки Росії» з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013 р. №№0000032200 та 0000042200, а також від 23.05.2013 р. №000082200.

З посиланням на хибність висновків акту перевірки щодо фіктивності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Форсаж Медіамаркет», «Віп-Трейд», «Компанією «Грифон Консалт», зазначило, що позивачем до суду представлені всі докази, які свідчать про здійснення господарських операцій із вказаними контраґентами, наполягає на задоволенні позову із вказаних вище підстав.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив позов задовольнити у зв?язку із наданням підприємством всіх необхідних документів на підтвердження того, що ТОВ «Форсаж Медіамаркет», «Віп-Трейд», «Компанія «Грифон» надали повний комплекс послуг, які були передбачені угодами та зазначив, що окрім податкових, видаткових накладних та актів здачі- прийняття робіт (надання послуг) інших доказів у позивача немає.

Представник відповідача у судове засідання не з?явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, 01.08.13 р., через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду даної справи.

Згідно ч.4 ст.128 КАСУ, суд розглянув справу за відсутніості представника податкового органу.

Заслухавши пояснення позивача, оцінивши подані документи та матеріали, за своїм внутрішнім переконанням, співставивши фактичні обставини справи із наявними документами, на предмет їх відповідності, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, у зв?язку із наступним:

позивач є юридичною особою, зареєстрованою 25.06.2005 р. в Дарницькій районній державній адміністрації м. Києва, свідоцтво про реєстрацію №1065107000. Код суб?єкта господарювання за ЄДРПОУ-33594456. Взято на податковий облік в органах ДПС 01.07.2005 р. за №0101, станом на 30.01.2013 р. перебуває на обліку в Баришівській ОДПІ Київської області. Зареєстрований платником ПДВ 08.12.2005 р., відповідно до свідоцтва, виданого Баришівською ОДПІ Київської області №13507368, індивідуальний податковий номер 335944526518.

30.01.13 р., працівниками Баришівської ОДПІ був складений акт №64/220/33594456 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача на предмет взаємовідносин з ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», «Віп-Трейд», «Компанією Грифон Консалт». Перевірка була проведена на підставі направлення від 16.01.2013 р. №9, виданого відповідачем та, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України. За висновками податкового органу ТОВ «Алюмінієві порошки Росії» було допущено порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р., в результаті чого допущено заниження податку на прибуток в період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р. на загальну суму 144531,94 грн., а також п.198.6 ст.198 ПК України, наслідком чого стало заниження ПДВ у розмірі 127504,11 грн.

20.02.2013 р., контролюючим органом було винесено два податкові повідомлення-рішення №№0000032200 та 0000042200, якими позивачу визначено грошове зобов?язання з податку на прибуток у розмірі 144531,94 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції та з ПДВ у рзмірі 127504,11 грн., штрафні (фінансові) санкції- 5244,45 грн. відповідно.

Висновки податкового органу, на підставі яких були сформовані оспорювані податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються на твердженнях відповідача про фіктивний характер угод, що стали підставою для визначення розміру податквого кредиту та валових витрат підприємства за перевіряємий період.

31.03.2011 р., між позивачем та ТОВ «Компанією «Грифон» було укладено договір №11 про надання послуг (просування товару на українському ринку, а саме: порошків алюмінієвих марки ПА-0, ПА-4,ПА-3 АПЖ, порошку вторинного марки АПВ, пудри алюмінієвої марок ПАП-1, ПАП-2), газу опасти марки ГПБ-1, ГПБ-2, пасти алюмінієвої марки ПД. Розмір винагороди згідно договору складав 5,5% від об?єму реалізованого товару, наданого замовником. До перевірки контролюючому органу були надані: акти здачі-прийняття наданих послуг від 29.04.11 р., 31.05.11 р.. 30.06.11 р., 29.07.11 р., 31.08.11 р., 30.09.11р., 31.10.11 р., 30.11.11 р. на загальну суму 639157,94 грн., в тому числі ПДВ 106526,34 грн. Оплату послуг здійснено шляхом перерахування коштів з поточного рахунку позивача. ТОВ «Алюмінієві порошки Росії» за період з 01.01.11 р. по 30.09.12 р. включило до складу витрат, що враховуються при визначенні об?єкта оподаткування вартість придбаних послуг у «Компанії «Грифон Консалт» за 2 кв. 2011 р.-147514,95 грн.; за 3 кв.2011 р.-223237,24 грн.; 4 кв.2011 р.-124266,00 грн.

Оскільки предметом досліджуваної угоди було надання послуг, а саме просування товару на ринку України, суд зазначає таке:

просування товару - це діяльність з планування, втілення в вжиття і контроль за фізичним переміщенням матеріалів і готових виробів від місць їх виробництва до місць споживання з метою задоволення потреб споживачів і вигодою для себе. Просування товару на ринку фактично є наданням маркетингових послуг. Просування товару як невід'ємна частина маркетингу передбачає: формування політики в сфері стимулювання збуту, просування товару; вибір, планування та управління інструментами стимулювання збуту (продаж за попередніми замовленнями, рекламно-інформаційна діяльність, мистецтво збуту, пакувальне справа); аналіз даних продажів, бюджетні квоти продажів і постановка відповідних цілей, координація діяльності торгових агентів; рекламування діяльності і визначення завдань реклами; вибір засобів передачі реклами (телебачення, радіо, друк і т.п.); керування роботою в цій галузі; встановлення контактів із засобами масової інформації, рекламними агентствами; розробка зразків, виставкових матеріалів; встановлення зв'язків компанії з окремими особами, громадськими організаціями, обмін інформацією; пакувальна справа, розробка упаковки; заходи зі збуту товару; планування та здійснення просуваннятоварів (по продовольчих купонах тощо); розробка заходів, спрямованих на збільшення продажів. Функція просування товару має ряд основних підфункцій:1) персональний продаж; 2) реклама з використанням засобів масової інформації; 3) стимулювання збуту; 4) торгівля; 5) спонсорство, що складають структуру просування.

З метою оподаткування під маркетинговими послугами (маркетингом) слід розуміти послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управління рухом продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків (пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Для здійснення маркетингової діяльності підприємство повинно: проводити комплексні дослідження ринку; здійснювати аналіз ринку; сегментувати ринок; позиціонувати товар; розробляти маркетинг-мікс тощо.

Головною умовою для врахування у складі податкових витрат витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку.

Підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання мають бути певні документи, наприклад, наказ по підприємству, в якому потрібно обґрунтувати необхідність проведення таких маркетингових досліджень (скажімо, у зв'язку з виходом на ринок нового виду продукції) із зазначенням періоду їх проведення, території, назви та виду продукції, категорії потенційних споживачів тощо. Водночас разом з наказом розробляється план заходів з розповсюдження такого виду продукції, в якому передбачається укладення договору на проведення маркетингових досліджень;

договір на проведення маркетингових досліджень, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства, із зазначенням у розділі "предмет договору"конкретного виду маркетингових досліджень, мету їх проведення, регіон тощо. При цьому, в такому договорі потрібно вказувати напрями та об'єкти маркетингових досліджень, зокрема: дослідження попиту на дану продукцію і відомостей про можливих споживачів; вивчення потенційних можливостей здійснення операцій з купівлі-продажу об'єкта маркетингових досліджень на певній території, дослідження необхідного обсягу продажу і пошук покупців, вивчення потреб та ефективності проведення рекламної кампанії щодо даної продукції, з одночасним передбаченням результату маркетингових досліджень, оформлених актом приймання-передачі послуг та письмовим звітом. Будь-які маркетингові послуги мають супроводжуватись дослідженням, у якому викладаються його результати і надані рекомендації замовнику.

Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Розділ акту приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання маркетингових послуг (просування товару на ринку) і даним звіту про проведені дослідження.

Крім того, в актах виконаних робіт має бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.

У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація про: аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції; основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару); політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок; потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу; прогнозний план продажу; оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту; прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту; висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

Отже, лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку на прибуток або ПДВ мають право віднести витрати на маркетинг (просування продукції або товару) на ринку збуту до споживача, до складу валових витрат або сформувати податковий кредит. При цьому їм потрібно пам'ятати, що всі первинні документи, пов'язані з відповідними операціями, зокрема накладні, роздавальні відомості, акти списання запасів тощо, також створюють можливість підтвердити понесення таких витрат.

Як вбачається із документів наданих позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Грифон Консалт» обов?язкові та необхідні дані, як для таких документів, в них відсутні, як відстуній і звіт з обґгрунтуванням проведених робіт. Так, в актах здачі-прийняття послуг не зазначено місце надання таких послуг, зміст та обсяг проведеної господарської операції, оскільки формулювання акту містять лише узагальнення послуги (просування товару).

Суд не приймає до уваги приєднані до матеріалів адміністративної справи договори позивача з іншими підприємства та видаткові накладні про продаж товару (різновид алюмінієвої пудри), оскільки не доведений зв?язок реалізації такого товару позивачем третім особам та дій маркетингових компаній по просуванню товару на ринку. Ідентичність назви товару у видаткових накладних, оформлених позивачем для передачі третім особам (покупцям) з назвами, вказаними в договорі №11 від 31.03.2011 р., судом розцінено як просте співпадіння.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПКУ витрати, - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом II Кодексу. Підпунктом "г" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК передбачено, що до складу інших витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.нші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу).

Витрати на маркетинг відображаються у рядку 06.2 "Витрати на збут" Податкової декларації з податку на прибуток підприємства , затвердженої наказом N 1213.

Крім того, в процесі розгляду даної справи судом була досліджена інформація службової записки ГВПМ ДПІ у Печерському районі м.Києва №25/9 від 10.01.12 р. та витяги із матеріалів кримінальної справи №28-3597, матеріалами якої встановлено, що директор ТОВ «Компанії «Грифон Консалтинг» ОСОБА_2 жодних підписів від імені вказаного товариства не вчиняв і ніякого відношення до вказаного підприємства немає.

Проте, у договорі №11 від 31.03.2011р., додатках до нього, а також у податковій накладній та актах здачі-прийняття робіт підпис від імені директора ТОВ «Грифон Консалтинг» здійснено особою ОСОБА_2, за виключенням додатку №2 до договору від 30.06.11 р., де директором зазначено Соколова В.М.

Аналогічна правова ситуація склалася із виконанням договорів №121 від 28.12.10 р. між позивачем та ТОВ «Віп Трейд» на просування товару позивача (алюмінієвого порошку різних марок та видів) на ринку України та ТОВ «Форсаж Медіамаркет», які за своєю правовою природою та змістом є однаковими. До вказаних договорів надані такі самі документи, як і до договору з ТОВ«Компанією Грифон Консалт», тому все вищевикладене стосується із цих документів.

Предстаником позивача у судовому засіданні також не була обґрунтована необхідність укладання позивачем з різними підприємствами однакових договорів про надання ідентичної послуги (просування товару на ринку України).

Приймаючи рішення по вказаній справі, суд приймає до уваги також наступне: слідчим відділом ДПІ у Вишгородському районі при проведенні досудового слідства по кримінальній справі №28-3597, порушеною за ст.ст 205, 358 КК України встановлено функціонування на території України групи осіб для прикриття незаконної діяльності: створення СПД- юридичних осіб, для сприяння мінімізації податкових зобов?язань, шляхом складання підроблених договірних, платіжних та первинних бухгалтерських документів, переказі безготівкових коштів у готівку. До діяльності вказаного угрупування був причетний, зокрема, гр. ОСОБА_2, особа, яка зазначена в документах бухгалтерського обліку як директор ТОВ «Компанії Грифон Консалт».

Гр. ОСОБА_2 причетний до вербування громадян-засновників та посадових осіб «фіктивних» суб?єктів господарської діяльності, здійснює протиправні дії по наданню послуг реально діючим суб?єктам господарської діяльності по заниженню об?єкта оподаткування та ухиленню від сплати податків, здійснює з ними обмін бухгалтерськими документами. Також гр. ОСОБА_2 причетний до незаконного переказу безготівкових коштів у готівку.

Ураховуюче встановлене судом у засіданні та, приймаючи дану постанову в контексті інформації ГВПМ ДПІ, суд приходить до висновку про відсутність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», «Віп-Трейд», «Компанією Грифон Консалт», а також про штучне складання позивачем документів первинного бухгалтерського обліку під певні договори, виключно з метою мінімазації податкових витрат та незаконного отримання фінаснсової вигоди.

За змістом статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Судом було проведено дослідження всіх наявних у справі документів та доказів, проаналізовано господарські відносини позивача з його контраґентами, за результатами чого суд дійшов висновку про безпідставний характер заявлених вимог.

Відповідно до ст.94 КАСУ, у даному випадку позивач позбавлений права на повернення понесених витрат у вигляді судового збору.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 серпня 2013 р.