Рішення № 32954850, 08.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11524/13 08.08.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будторг", м. Сімферополь

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум", АР Крим

про визнання іпотечного договору № 0063-І-2 від 10.06.2008 р. недійсним

за участю представників:

від позивача : не з'явився від відповідача :Андріїшина Н.П. - представник за довіреністю № 10/00-83 від 01.03.13 р. від третьої особи :не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Будторг" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум" про визнання іпотечного договору № 0063-І-2 від 10.06.2008 р. недійсним.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що кредитний договір № 0063/08/05-КІ від 10.06.2008 р., укладений між ПАТ "Банк "Форум" та ТОВ "ВП "Сігма", правонаступником якого є ТОВ "Збагачувальна фабрика "Феррум" недійсний, оскільки на час його укладення у відповідача не було індивідуальної ліцензії Національного банку України для видачі споживчого кредиту у іноземній валюті, а тому відповідно до ст. 548 ЦК України недійсним є і правочин, укладений з метою забезпечення виконання основного зобов'язання, тобто іпотечний договір № 0063-І-2 від 10.06.2008 р.

Крім того, ТОВ "Будторг" вказує, що директор позивача взагалі не підписував іпотечний договір № 0063-І-2 від 10.06.2008 р., що має наслідком визнання такого правочину недійсним.

У позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Будторг" просить суд визнати іпотечний договір № 0063-І-2 від 10.06.2008 р. недійсним.

У судове засідання, призначене на 08.08.2013 р., представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без його участі до суду не подав.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що кредитний договір є діючим, він був укладений з додержанням вимог валютного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання іпотечного договору недійсним. Також вказав, що спірний договір був підписаний директором ТОВ "Будторг", його повноваження були перевірені перед підписанням іпотечного договору та будь-яких обмежень його компетенції встановлено не було. Крім того, просив застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без його участі до суду не подав.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

У судовому засіданні встановлено, що 10.06.2008 р. між Акціонерним комерційним банком "Форум", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Форум" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "Сігма", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум" (позичальник) був укладений кредитний договір № 0063/08/05-КІ, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит для впровадження проекту "Комплекс по збагаченню гематитових кварцитів" та рефінансування кредитної заборгованості в АБ "ІНГ Банк України" у сумі 5 600 000,00 дол. США, зі строком повернення по 09.06.2009 р. та сплатою 13,5% за користування кредитними коштами.

Також судом встановлено, що 10.06.2008 р. в якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "ВП "Сігма" за кредитним договором № 0063/08/05-КІ від 10.06.2008 р., між Акціонерним комерційним банком "Форум" (іпотекодержателем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будторг" (іпотекодавцем) був укладений іпотечний договір № 0063-І-2.

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки він забезпечує виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "Сігма" (боржник) зобов'язань, що випливають з укладеного ним з іпотекодержателем кредитного договору № 0063/08/05-КІ від 10.06.2008 р. та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому (основне зобов'язання), за умовами якого боржник зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти в розмірі 5 600 000,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення 09.06.2009 р.

Пунктом 1.2 договору іпотеки встановлено, що предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: комплекс, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий ріг, вул. Іллічівська, 80 (предмет іпотеки), який належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі: свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Криворізької міської ради 15.11.2007 р. на підставі рішення за № 751 від 14.11.2007 р., та зареєстрованого Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" 15.11.2007 р. за номером запису 3571, в книзі 2додН-567, реєстраційний номер 172621.

Іпотека виникає з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення цього договору. Іпотека припиняється виконанням забезпеченого нею основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 4.1, 4.2 договору іпотеки).

Як на підставу визнання договору іпотеки недійсним, позивач посилається на те, що на час укладення кредитного договору № 0063/08/05-КІ між АКБ "Форум" та ТОВ "ВП "Сігма" у відповідача не було індивідуальної ліцензії Національного банку України для видачі споживчого кредиту у іноземній валюті, а, оскільки основне зобов'язання є недійсним, то відповідно до ст. 548 ЦК України недійсним є і правочин, укладений з метою забезпечення виконання основного зобов'язання.

Перевіривши такі доводи позивача, суд не погоджується з ними та зазначає наступне.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Позивач не обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що кредитний договір є недійсним через недосягнення сторонами при його укладенні істотних умов в частині валюти кредиту. Позивач не заперечує факт укладення договору, однак вважає, що використання іноземної валюти за даним кредитним договором як засобу платежу без наявності відповідної індивідуальної ліцензії у відповідача, суперечить положенням законодавства.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки) кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно зі статтею 345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону про банки визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до частини першої ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (далі - Декрет) Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Згідно з частиною другою ст. 5 Декрету генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Згідно з пунктом "в" частини четвертої ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують операції, зокрема, з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. На сьогодні у законодавстві не" визначено меж термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2.3. розділу 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління НБУ від 17.07.2001 р. № 275, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.08.2001 р. № 730/5921, чинного на момент укладення кредитного договору, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Згідно з пунктом 5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління НБУ від 17.07.2001 р. № 275, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.07.2001 р. за № 730/5921, чинного на момент укладення кредитного договору, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. N 15-93 та може видаватися за умови дотримання банком відповідних спеціальних вимог щодо одного чи кількох напрямів діяльності.

В законодавстві України відсутні нормативні умови для застосування індивідуального ліцензування щодо операцій з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, єдиною правовою підставою для надання банками кредитів в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Отже, наявність у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України здійснення кредитних операцій у іноземній валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління НБУ від 30.05.2007 р. № 200, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 р. за № 656/13923, фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.

Національним банком України на виконання положень статті 11 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 р. № 483.

Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15.02.2011 р. № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій). Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Таким чином, наявність у банка, як фінансової установи, банківської ліцензії на здійснення валютних операцій та письмового дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення НБУ відповідних ліцензій на виконання вимог п. 1 розділу II Закону України від 15.02.2011 р. № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків", що є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, свідчить про те, що відповідач правомірно, з дотриманням діючого законодавства уклав договір кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач - Публічне акціонерне товариство "Банк "Форум" мало законні підстави для видачі споживчого кредиту у іноземній валюті, а доводи позивача з цього приводу є безпідставними та необґрунтованими.

До того ж судом встановлено, що кредитний договір № 0063/08/05-КІ від 10.06.2008 р. у передбаченому законом порядку недійсним не визнавався, а відтак відсутні підстави для визнання іпотечного договору недійсним.

Щодо доводів позивача про те, що директор ТОВ "Будторг" не підписував спірний іпотечний договір, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що іпотечний договір № 0063-І-2 від 10.06.2008 р. був підписаний директором. Будь-яких доказів на підтвердження протилежного позивач суду не надав, у зв'язку з чим суд вважає такі твердження ТОВ "Будторг" необгрунтованими.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Абзацом 1 частини 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

При цьому, якщо від імені юридичної особи діяла посадова особа - орган юридичної особи, діє презумпція наявності повноважень у посадової особи представляти юридичну особу.

Згідно ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Такими актами, зокрема, є рішення загальних зборів учасників товариства, що оформлене відповідним протоколом, яким товариство наділяє певну особу (осіб), орган (органи юридичної особи) правом на вчинення від імені юридичної особи відповідних правочинів.

Частиною другою статті 207 ЦК України встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами або довіреністю та скріплюється печаткою.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З матеріалів справи вбачається, що іпотечний договір був підписаний сторонами та прийнятий ними до виконання, про що, зокрема, свідчить той факт, що майно, яке передане в іпотеку, внесене до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" обов'язковою умовою для визнання правочину недійсним є встановлення судом факту порушень прав та інтересів позивача, у зв'язку з його (правочину) вчиненням.

У судовому засіданні позивач не навів, а суд не встановив таких фактів порушень охоронюваних законом прав ТОВ "Будторг" з боку ПАТ "Банк "Форум".

Суд, провівши аналіз змісту зазначеного договору та відповідності його положенням чинного законодавства, прийшов до висновку, що умови договору не порушують прав та інтересів позивача.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що судом не встановлено підстав для визнання іпотечного договору недійсним, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Будторг" є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що у своїй позовній заяві ТОВ "Будторг" просить суд визнати недійсним іпотечний договір № 0063-І-2 від 09.07.2008 р., в той час як матеріалами справи підтверджено, що спірний договір був укладений сторонами 10.06.2008 р., що також є підставою для відмови у задоволенні позову, як недоведеному та необгрунтованому.

З приводу заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд вважає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки, як вже зазначалось, порушення прав та інтересів позивача у судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З урахуванням встановлених обставин у справі суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будторг" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" про визнання недійсним іпотечного договору № 0063-І-2 від 10.06.2008 р. необхідно відмовити.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-35, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Будторг" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум" про визнання іпотечного договору № 0063-І-2 від 10.06.2008 р. недійсним відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 08 серпня 2013 року.

Повний текст рішення підписаний 13 серпня 2013 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна