Рішення № 32954817, 07.08.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/63/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

69001, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна,21/Шаумяна,4

Інформаційний центр тел. (061) 224-08-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2013 р. Справа № 908/2318/13

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.,

За участю представників сторін: від позивача (прокурор) - Понятенко К.А., посвідчення № 013456 від 03.12.2012 р.; від відповідача 1 - ОСОБА_2 особисто, НОМЕР_1 від 28.12.1999 р.; від відповідача 2 - ОСОБА_3, довіреність № 01-34/873 від 13.05.2013 р.; від третьої особи - Яцун О.В., довіреність № 28 від 04.01.2013 р.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/2318/13

за позовом: Прокурора Приморського району Запорізької області (72100, Запорізька обл., м. Приморськ, вул. Леніна, 25) в інтересах держави

до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, скорочено ФОП ОСОБА_2);

до відповідача 2: Приморської міської ради (72102, Запорізька обл., м. Приморськ, вул. Леніна, 7)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя вул. Парамонова, 8-б)

про визнання незаконним та скасування п. 1.2 рішення Приморської міської ради № 21 від 27.08.2010 р., витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та відновлення попереднього стану земельної ділянки.

Сутність спору:

Прокурором Приморського району Запорізької області заявлено позовні вимоги до відповідачів про: визнання незаконним та скасування п. 1.2 рішення Приморської міської ради № 21 від 27.08.2010 р. «Про розміщення малої архітектурної форми та укладення договору особистого строкового сервітуту», яким надано приватному підприємцю ОСОБА_2 погодження на розміщення малої архітектурної форми площею 23 кв.м для розміщення торгівельного павільйону, яка розташована в АДРЕСА_2, та на укладення договору особистого строкового сервітуту строком на 3 (три) роки; витребування земельної ділянки площею 23 кв.м та вартістю 4344 грн., що розташована по АДРЕСА_2, із незаконного володіння ФОП ОСОБА_2 у власність територіальної громади м. Приморська в особі Приморської міської ради; зобов'язання ФОП ОСОБА_2 відновити попередній стан земельної ділянки, який існував до надання зазначеної земельної ділянки йому у користування.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.07.2013 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно номер провадження 34/63/13, справу призначено до розгляду на 24.07.2013 р. Розгляд справи відкладався на 07.08.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Приморською міською радою на п'ятдесят п'ятій сесії п'ятого скликання прийнято рішення № 21 від 27.08.2010 р., пунктом 1.2 якого приватному підприємцю ОСОБА_2 надано погодження на розміщення малої архітектурної форми площею 23 кв.м для розміщення торгівельного павільйону, яка розташована в АДРЕСА_2, та на укладення договору особистого строкового сервітуту строком на 3 (три) роки. На підставі вказаного рішення між ФОП ОСОБА_2 та Приморською міською радою 27.08.2010 р. укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми на земельну ділянку площею 23 кв.м. Відповідно до вимог законодавства, для укладання договору сервітутного користування одна із сторін повинна мати зареєстроване право на володіння та користування земельною ділянкою, а договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. На момент подання позову право володіння та користування спірною земельною ділянкою, а також договір земельного сервітуту, укладений між Приморською міською радою та ФОП ОСОБА_2, у встановленому законодавством порядку не зареєстровано. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 2, 27, 54-57 ГПК України, ст. ст. 203, 210, 387, 640, 1212 ЦК України, ст. ст. 98, 99, 100, 122, 123, 152 Земельного кодексу України.

Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлений позов та просив його задовольнити.

ФОП ОСОБА_2, відповідач 1 по справі, відзив на позов не надав. У судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі.

Приморська міська рада, відповідач 2 по справі, відзив на позов не надала. Представник у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі.

Третя особа - Державна інспекція сільського господарства у Запорізькій області - у письмових поясненнях по справі зазначає про те, що для укладення договору сервітутного користування одна із сторін повинна мати зареєстроване право на володіння та користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2. Оскільки зазначене право на момент прийняття рішення Приазовською селищною радою та укладання Договору сервітуту не за ким не зареєстровано, зазначене рішення прийнято та відповідний договір укладено з порушенням вимог законодавства. Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги прокурора підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

За заявою прокурора, відповідача 1, представників відповідача 2 та третьої особи розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення прокурора, відповідача 1, представників відповідача 2 та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

Прокуратурою Приморського району із залученням фахівців відділу Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області проведено перевірку додержання земельного законодавства при розпорядженні Приморською міською радою земельними ділянками на узбережжі Азовського моря.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що Приморською міською радою на п'ятдесят п'ятій сесії п'ятого скликання прийнято рішення № 21 від 27.08.2010 р., пунктом 1.2 якого приватному підприємцю ОСОБА_2 надано погодження на розміщення малої архітектурної форми площею 23 кв.м. для розміщення торгівельного павільйону, яка розташована в АДРЕСА_2, та на укладення договору особистого строкового сервітуту строком на 3 (три) роки (далі - Рішення № 21).

На підставі вказаного Рішення між ФОП ОСОБА_2 та Приморською міською радою 27.08.2010 р. оформлено договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми (далі - Договір сервітуту).

Відповідно до п. 1.1 Договору сервітуту, предметом цього Договору є особистий строковий сервітут, встановлений виключно «Сервітуарію» на територію (об'єкт благоустрою) в АДРЕСА_2, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності мала архітектурна форма площею 23 кв.м.

Об'єктом особистого строкового сервітуту за цим Договором є територія (об'єкт благоустрою) в АДРЕСА_2 площею 23 (двадцять три) кв.м., розташування та межі якої зазначено в Додатку № 1 до цього Договору (п. 1.2 Договору сервітуту).

Особистий строковий сервітут встановлено Приватному підприємцю ОСОБА_2 на умовах, зазначених у цьому Договорі (п. 1.3 Договору сервітуту).

Згідно пункту 1.4 Договору сервітуту, даним Договором, окрім території (об'єкта благоустрою), на яку «Сервітуарію» встановлено особистий строковий сервітут, за малою архітектурною формою «Сервітуарія» закріплюється територія для благоустрою (підтримання в санітарному стані) площею 28 кв.м., межі якої зазначено в Додатку 1 до цього Договору. Плата за закріплену за «Сервітуарієм» територію для благоустрою (підтримання в санітарному стані) не справляється. Витрати на утримання в санітарному стані закріпленої за малою архітектурною формою «Сервітуарія» території здійснюється за рахунок «Сервітуарія».

Пунктом 3.1 Договору сервітуту встановлено, що за користування особистим строковим сервітутом для розміщення та використання малої архітектурної форми для провадження підприємницької діяльності «Сервітуарій» сплачує «Власнику» річну плату в розмірі 10 (десять) відсотків від грошової (нормативної) оцінки земельної ділянки (території), яка визначається відділом Держкомзему у Приморському районі Запорізької області для кожного календарного року.

Строк дії Договору 3 (три) роки з моменту його підписання повноважними представниками Сторін (п. 2.2 Договору сервітуту).

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд застосовує положення нормативно-правових актів, які діяли на момент прийняття Рішення № 21 Приморської міською радою та оформлення Договору сервітуту між ФОП ОСОБА_2 та Приморською міською радою.

Згідно ст. 122 Земельного кодексу України - сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Згідно ч. 2 ст. 100 Земельного кодексу України, земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Розділом II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) визначено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пунктів 3 і 5 розділу I та пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2013 року. Встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року. Встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація, зокрема: права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону. Державна реєстрація прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.

Частинами 1, 2 ст. 4 зазначеного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно.

Отже, законодавством встановлено, що договір земельного сервітуту підлягає обов'язковій державній реєстрації, одночасно, до реєстрації договору, здійснюється і реєстрація права власності (володіння) на земельну ділянку щодо якої встановлюється сервітут.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки державна реєстрація Договору сервітуту відповідно і права на спірну земельну ділянку здійснена не була, суд дійшов висновку про те, що вимога прокурора про визнання незаконним та скасування п. 1.2 рішення Приморської міської ради № 21 від 27.08.2010 р. «Про розміщення малої архітектурної форми та укладення договору особистого строкового сервітуту», яким надано ФОП ОСОБА_2 погодження на розміщення малої архітектурної форми площею 23 кв.м для розміщення торгівельного павільйону, яка розташована в АДРЕСА_2, та на укладення договору особистого строкового сервітуту строком на 3 (три) роки, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Спірний Договір сервітуту взагалі не містить ні кадастрового номеру земельної ділянки, ні посилання на технічну документацію землеустрою і з визначенням встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, до договору лише додано план-схему земельної ділянки.

Згідно з п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», у силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що Договір, оформлений ФОП ОСОБА_2 та Приморською міською радою від 27.08.2010 р., про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної споруди не вважається укладеним, оскільки він не був зареєстрований у встановленому законодавством порядку, що є необхідною умовою для його вчинення, про що свідчить сам текст договору, оригінал якого оглянуто судом в судовому засіданні 07.08.13 р.

Відповідно до глави 83 Цивільного кодексу України, а саме ст. 1212 особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Крім того, ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Таким чином, враховуючи те, що спірна земельна ділянка перейшла до безпідставного володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, позовні вимоги прокурора про витребування земельної ділянки площею 23 кв.м та вартістю 4344 грн., що розташована по АДРЕСА_2, із незаконного володіння останнього у власність територіальної громади м. Приморська в особі Приморської міської ради та зобов'язання ФОП ОСОБА_2 відновити попередній стан земельної ділянки, який існував до надання зазначеної земельної ділянки йому у користування, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п. 1.2 рішення Приморської міської ради № 21 від 27.08.2010 р. «Про розміщення малої архітектурної форми та укладення договору особистого строкового сервітуту», яким надано приватному підприємцю ОСОБА_2 погодження на розміщення малої архітектурної форми площею 23 кв. м. для розміщення торгівельного павільйону, яка розташована у АДРЕСА_2, та на укладення договору особистого строкового сервітуту строком на 3 (три) роки.

Витребувати земельну ділянку площею 23 кв. м. та вартістю 4344 грн., що розташована по АДРЕСА_2, із незаконного володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) у власність територіальної громади м. Приморська в особі Приморської міської ради (72102, Запорізька обл., м. Приморськ, вул. Леніна 7, код ЄДР 34677022).

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) відновити попередній стан земельної ділянки, який існував до надання зазначеної земельної ділянки йому у користування.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в доход Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДР 38025409, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності 206) 2867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з Приморської міської ради (72102, Запорізька обл., м. Приморськ, вул. Леніна, 7, код ЄДР 34677022) в доход Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДР 38025409, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності 206) 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 12.08.2013 р.

Суддя А.О. Науменко