Ухвала суду № 32953640, 08.08.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2476/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Незговорова В.Ю.

представника відповідача: Бойка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Шик і Блиск» (Позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (Відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002172202 від 17.05.2013 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що з 11.03.2013 року по 05.04.2013 року працівниками Вінницької ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку підприємства Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено акт від 26.04.2013р. №1599/2202/34455065, згідно висновків якого, зокрема, встановлено порушення ТОВ "Шик і Блиск" вимог Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. на загальну суму 7712912 грн.

Не погоджуючись з порушеннями встановленими в акті, Позивачем подано заперечення на акт від 26.04.2013р. №1599/2202/34455065 вих. №328/13 від 07.05.2013р.

За результатами поданих Позивачем заперечень, 16.05.2013р. Вінницькою ОДПІ Вінницької області ДПС висновки акту перевірки від 26.04.2013р. №1599/2202/34455065 залишено без змін, а заперечення без задоволення

На підставі вищезазначеного акту перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002172202 від 17.05.2013р., яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 9478981 грн., в тому числі основний платіж - 7712912 грн. та штрафні санкції - 1766069 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення №0002172202 від 17.05.2013р., з огляду на наступне.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 Кодексу).

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п.138.8 ст.138 ПК України).

Стаття 135 ПК України визначає порядок визначення доходів та їх склад.

Зокрема, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

Згідно даних, викладених в акті перевірки встановлено, що Позивачем завищено доходи від операційної діяльності внаслідок відображення в складі доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) вартості відвантажених товарів фізичним особам, які їх в дійсності не придбавали, та відомості про яких відсутні в ЄДРФОПП, тому результати, відображені у даних податкового обліку ТОВ "Шик і Блиск" фактично не настали. Зазначено, що загальна кількість таких покупців-фізичних осіб становить за IV квартал 2011р. - 77 осіб, за 2012 рік - 928 осіб. При цьому згідно даних бухгалтерського обліку підприємства, середня вартість придбання товарів на одного покупця складає 35 тис. грн. На думку перевіряючих, проведену реалізацію товарів фізичним особам немає підстав вважати роздрібною торгівлею, так як кількість товару одному покупцю свідчить про його придбання для цілей не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим використанням.

Внаслідок фізичної відсутності таких громадян, господарські операції за їх участю вважаються штучними, не відповідають господарській діяльності підприємства, а відтак спричиняють інші правові наслідки, ніж ті, що були визначені при документальному оформленні в первинних документах (видаткових накладних).

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

П.п.14.1.202 п.14.1. ст.14 ПК України встановлено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до п.п. 4.5 п. 4 ДСТУ 4303:2004 оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю, для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Крім того, відповідно до п. 3 ст. 265 Господарського кодексу сторонами договору поставки можуть бути тільки суб'єкти господарської діяльності, а саме: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до п.п. 4.4 п. 4 ДСТУ 4303:2004 роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торговельних послуг.

Згідно з п. 1 ст. 698 Цивільного кодексу за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним (п. 2 цієї статті Кодексу). Тобто, звичайне призначення придбаного товару не є виключним та може використовуватись покупцем в інших цілях.

В силу ч.2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Щодо твердження апелянта, що проведену реалізацію товарів фізичним особам немає підстав вважати роздрібною, так як кількість та вартість проданого товару одному покупцю свідчить про його придбання для цілей, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим використанням, колегія суддів зазначає, що такий висновок зроблений Відповідачем на основі власних оціночних переконань, адже чинним законодавством не передбачено кількісних обмежень при передачі товару покупцеві, а також не встановлено обов'язку продавця з'ясовувати ціль та мету придбання товару покупцем.

Що стосується відповіді (від 16.04.2013р. №69/7/18-03-13) на запит до управління інформатизації у Вінницькій області, щодо відсутності відомостей про фізичних осіб (покупців товару), колегія суддів зазначає наступне.

В силу п.70.1 ст. 70 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).

Фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному органу державної податкової служби облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу

Фізична особа несе відповідальність згідно із законом за достовірність інформації, що подається для реєстрації у Державному реєстрі (п.70.5 ст. 70 ПК України).

Підстави для обов'язкового використання юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм реєстраційних номерів облікової картки платників податків в усіх документах, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків визначені п.70.12 ст.70 ПК України.

Судом встановлено, що продаж товару ТОВ "Шик і блиск" фізичним особам здійснювався на умовах публічного договору, який серед істотних умов правочинну не вимагає письмової форми.

При розрахунках за отриманий товар покупцями вносились готівкові кошти через касу підприємства або через банківські установи. При розрахунках фіксувались лише прізвище, ім'я, по-батькові покупця з його слів.

Відповідно до розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 01.06.2011р. №174 касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

До обов'язкових реквізитів касових документів, які оформляються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім зазначених вище), також належать номер рахунку отримувача та найменування і код банку отримувача.

Так, вказаною Інструкцією не передбачено права та обов'язку банківських установ вимагати від платника (в даному випадку покупця) продукції будь-яких інших відомостей, що ідентифікують платника крім його імені (найменування).

Оскільки судом першої інстанції вибірково витребовувались та були досліджені видаткові накладні та банківські виписки, що вказують на реальність господарських операцій між ТОВ "Шик і Блиск" і певними фізичними особами покупцями товару, колегія суддів вважає доведеними факти купівлі-продажу, переходу права власності на товар від продавця ТОВ "Шик і блиск" фізичним особам.

Що стосується доводів Відповідача щодо отримання Позивачем грошових коштів від не встановлених фізичних осіб без зобов'язання щодо повернення та без укладення угоди та оцінки податковим органом їх як безповоротної фінансової допомоги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Судом встановлено, що жодного з вищезначених договорів ТОВ "Шик і блиск" з іншими особами не укладалося, а отримання коштів відображено як оплата за реалізовані товари фізичними особами. Внаслідок чого, розрахунок за отриманий товар не може розглядатися як безповоротне надання коштів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про хибність висновків постановлених перевіряючими та правомірність відображення вищевказаних операцій позивачем в бухгалтерському та податковому обліку.

Щодо висновку перевіряючого органу, що змістом первинних документів, які надані до перевірки, не доведено, яким чином праця продавців-консультантів використана у господарській діяльності ТОВ "Шик і Блиск", а згідно аналізу фінансово-економічних показників підприємства не вбачається зв'язку між чисельністю продавців-консультантів в штаті підприємства, сумою доходів від продажу товарів та вартістю наданих маркетингових послуг, що є беззаперечним доказом не підтвердження фактичного придбання товару та не доведення факту його використання у господарській діяльності, суд апеляційної інстанції вважає його помилковим, з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.195 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону

Роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами (п.п.14.1.222 п.14.1 ст.14 ПК України).

Так, згідно посадової інструкції від 01.07.2011р. продавець-консультант діє в інтересах ТОВ "Шик і Блиск" з метою підвищення попиту кінцевих споживачів на товари ТОВ "Шик і Блиск", просування товарів на ринку України, збільшення об'ємів продажу товарів в цілому.

З пояснень представника Позивача встановлено, що прийом громадян на посади продавців-консультантів у ТОВ "Шик і Блиск" здійснювався виходячи із господарської необхідності у двох напрямках діяльності : 1) здійснення заходів із просування товарів, реалізацію яких здійснює ТОВ "Шик і Блиск", направлені на збільшення попиту на такий товар серед кінцевих споживачів з метою збільшення рівня продажу такого товару; 2) поряд з оптово-роздрібною торгівлею товарів ТОВ "Шик і Блиск" надає зацікавленим суб'єктам господарювання послуги із просуванням товарів на ринку, маркетингові послуги, що надаються на основі укладених договорів за допомогою продавців-консультантів (приміром договори з такими замовниками як ТОВ "Ергопак", ТОВ "Обрій-Вінниця", ТОВ "Дистрибуційні мережі", ТОВ "Проктер енд Гембл Трейдінг Україна"). Крім того, за надані послуги позивач за перевіряємий період отримав дохід у розмірі 2807,2 тис. грн.

Зазначені послуги надавались, у тому числі, безпосередньо на торгових точках партнерів Позивача через продавців-консультантів ТОВ «Шик і Блиск», які виконували функції, спрямовані на досягнення зазначених вище цілей, що чинним законодавством України не забороняється.

Згідно даних акту перевірки, чисельність працівників продавців-консультантів за період 01.10.2011р. по 01.07.2012р. складала 252-263 штатних одиниці. В подальшому позивачем проведено скорочення штатних посад до 43-45 штатних одиниці продавців-консультантів.

Таким чином, висновки власне самого акту перевірки, що при зменшенні чисельності продавців-консультантів в 5,8 раз середньомісячна сума доходу від продажу товарів зменшилась лише на 20,1% середньомісячна сума наданих маркетингових послуг навіть збільшилась на 17,6%, свідчать про намір Позивача досягнення розумної економічної мети, шляхом аналізу виробничого ефекту від праці продавців-консультантів та отриманням економічного ефекту, відповідно скорочуючи чисельність штатних посад продавців-консультантів.

Податковим кодексом України, зокрема п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, посилання апелянта на те, що праця продавців-консультантів не пов'язана із господарською діяльністю підприємства Позивача, є безпідставними.

Відповідно до глави 4 "Господарська комерційна діяльність (підприємництво)" Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Крім того, підприємництво здійснюється в т.ч. на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи зменшення чисельності продавців консультантів протягом перевіряємого періоду в 5,8 разів, дії позивача свідчать про наявність економічної мети в контексті норм ПК України, а висновки акту перевірки від 26.04.2013р. за умови не доведення протилежного представниками Відповідача не відповідають дійсності.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 серпня 2013 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.