Постанова № 32952977, 19.07.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2013 року о/об 14 год. 40 хв.Справа № 808/5612/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_1) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач або ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС), в якому позивач просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС №0002371702 від 24.05.2013 та №0002351702 від 24.05.2013 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наявність товарно-транспортних накладних є обов'язковою тільки при автомобільних перевезеннях, а саме для перевезення вантажним автомобільним транспортом тільки у випадку, коли водій юридичної особи або підприємця здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. На думку позивача, якщо вантажні перевезення здійснюються для власних потреб, то їх водієві достатньо мати накладну або інший документ, що підтверджує право власності на вантаж. Також позивач зазначає, що всі витрати, які були включені до складу валових витрати по операціях з контрагентом, підтверджені документально належним чином та були здійснені для провадження господарської діяльності під час виконання договорів.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що для проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано товарно-транспортні накладні або дорожні листи з відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей та інші документи, що свідчать про передачу та транспортування продукції.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 19 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов,

об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 29.04.1993 як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер - НОМЕР_1. Згідно свідоцтва НОМЕР_3 позивач зареєстрований ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС платником податку на додану вартість з 19.09.2009.

На підставі наказу від 22.04.2013р. №553, виданого ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, направлення від 22.04.2013р. №639 та відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п..п 78.1.1 п.78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (р.к.о.р. НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з TOB «УКР-КОНТРАКТ» (ЄДРПОУ 32211347) за період з 01.12.2011 по 31.12.2011. За результатами зазначеної перевірки складено акт №651/1702-2248400195 від 13.05.2013.

За результатами перевірки контролюючим органом зроблено висновок про те, що позивачем порушено п.138.4 ст. 138, п. 177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб суб'єкта підприємницької діяльності у 2011 році на загальну суму 4 125,00грн., які підлягає сплаті до бюджету; п. 198.3, п.198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит за грудень 2011 року на загальну суму ПДВ 4 583,33грн.

На підставі перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення №0002371702 від 24.05.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем 4 125грн., за штрафними санкціями 1 031,25грн. та №0002351702 від 24.05.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем 4 583,33грн., за штрафними санкціями 1 145,83грн.

Судом встановлено, що мж ФОП ОСОБА_1 (покупець) та TOB «УКР-КОНТРАКТ» (постачальник) укладено договір поставки №15-12/11 від 15.12.2011. За умовами договору постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, найменування, асортимент, кількість, ціна якої зазначаються в рахунках-фактурах постачальника.

На підтвердження виконання умов договору на підставі рахунку-фактури №1512 від 15.12.2011 позивачем отримано товар зі складу продавця, а також отримано податкову накладну №157 від 15.12.2011, видаткову накладну №УК-0000095 від 15.12.2011 (а.с. 25-27). Оплата товару здійснювалася у безготівковому рахунку, що підтверджується банківською випискою (а.с. 28).

Податкова накладна №157 від 15.12.2011 включена до розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до податкової декларації з податку на додану вартість з грудень 2011 року та до Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці (6463).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Як зазначено у пп.«а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 187.1 цього ж Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків - покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.4 вказаної статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктами 177.2. та 177.4. статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства. Водночас, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі. Щодо реквізитів договору у платіжному дорученні №346 від 20.01.2012 слід зазначити, що помилка в останній не є безумовною підставою для висновків про відсутність реальності вчиненої господарської операції. Транспортування та встановлення отриманих від ТОВ «УКР-КОНТРАКТ» автозапчастин позивачем здійснювалося самостійно.

Щодо використання отриманого від ТОВ «УКР-КОНТРАКТ» товару а саме: плужера пара, корзина зчеплення, диск зчеплення, повітряний фільтр у власній господарській діяльності в судовому засіданні ТОВ ОСОБА_1 пояснив, що необхідність купівлі вказаного товару зумовлена поломкою транспортного засобу, який зареєстрований за позивачем та на той час використовувався у м.Києві під час здійснення міжміських перевезень.

Так, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності позивача є: 45.31 - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 45.32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 49.41 - вантажний автомобільний транспорт.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору №Т-1003 про надання послуг з супроводу та доставки товару від 10 березня 2011 року, подорожнього листа вантажного автомобіля №178501, Акту виконаних робіт №35 транспортним засобом МАН 19403 р.н. НОМЕР_2 (причіп НОМЕР_4) в період з 11.12.2011 по 20.12.2011 здійснювалися міжміські перевезення товару. Вказаний транспортний засіб та причіп зареєстровані за ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 42-43). Перевезення здійснював водій ОСОБА_2 з яким позивач мав трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 20.05.2011 (а.с. 51), належним чином зареєстрований в Правобережному РЦЗ.

Суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій базуються лише на інформації Акту від 25.04.2012 №999/22-2/32211347 ДПІ у Печерському районі м.Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «УКР-КОНТРАКТ», щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за грудень 2011 року», що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013 №0002371702 ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013 №0002351702 ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

Стягнути з державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 114,70грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова