Постанова № 32952943, 19.07.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2013 року о/об 10 год. 19 хв.

Справа № 808/5102/13-а

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Зарічна»

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28 травня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Зарічна», в якому позивач просить стягнути суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 64 552,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі – Закон України №875-ХІІ) відповідачем не була сплачена сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році.

Заперечуючи проти позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що ним вжиті усі передбачені законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, отже підстави для стягнення у судовому порядку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2012 році відсутні. Також зазначено, що відповідно до чинного законодавства на відповідача покладено обов’язок створити робочі місця для працевлаштування інвалідів, а обов’язок з працевлаштування інвалідів покладено на органи державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів. Відповідач звертає увагу, що ним свій обов’язок було виконано, що підтверджується щомісячними звітами до Гуляйпільського районного центру зайнятості про наявність вакантних місць для інвалідів, отже підприємством вжиті всі можливі, залежні від нього заходи щодо працевлаштування інвалідів у 2012 році.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 19 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Зарічна» 28.02.1996 зареєстроване Реєстраційною службою Гуляйпільського районного управління юстиції Запорізької області, як юридична особа за адресою: 70200, Запорізька область, Гуляйпільський район, місто Гуляйполе, вулиця Донецька, будинок 33, ідентифікаційний код 03572808.

Відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми 10 ПІ річна-поштова, затвердженої Наказом Мінпраці України від 10.02.2007 № 42 середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ «Птахофабрика «Зарічна» становила 120 осіб, у зв’язку з чим норматив робочих місць (4%) для працевлаштованих інвалідів у відповідності до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 5 робочих місць (а. с. 4).

Частиною першою ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з пп. 3.1 п. 3 «Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за №117/13384 (далі – «Інструкція щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»), середньооблікова кількість працівників відображається відповідно до п.3.2 «Інструкції зі статистики кількості працівників», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (далі –«Інструкція зі статистики кількості працівників»).

Відповідно до п. 3.2.5 «Інструкції зі статистики кількості працівників» середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, …12. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, середньооблікова кількість інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону, у відповідача повинна складати 1 особу. Згідно відомостей, наданих відповідачем у Звіті, середньооблікова кількість інвалідів, що працювали у відповідача у 2012 році, – 1 особа.

Згідно з пп. 3.3 п. 3 «Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для відповідача складає 5 осіб.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, у відповідності з ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року №420 за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до п. 2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого 31.01.2007 Постановою Кабінету Міністрів України №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»–роботодавці подають інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Як зазначено в абз. 4 п. 2 ст. 19 Закону України «Про зайнятість населення», державна служба зайнятості має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подавались Звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН, затвердженої Наказом Мінпраці України від 19.12.2005 №420 станом на 01.12.2012, 30.10.2012, 28.09.2012, 30.08.2012, 30.07.2012, 02.07.2012, 01.06.2012, 28.04.2012, 28.03.2012, 28.02.2012, 28.01.2012, 28.12.2011 (а. с. 62 – 73).

Крім того, відповідачем надано до суду Наказ директора ТОВ «Птахофабрика «Зарічна» «Про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів» від 03.01.2012 № 3, від 16.07.2008 №98-к, від 20.02.2012 №19-к, від 28.03.2012 №38-к, від 16.07.2012 №92-к, від 24.09.2012 №128-к (а. с. 53 – 58).

Разом з тим, окрім заходів щодо забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідачем розміщено оголошення в газеті «Голос Гуляйпілля» (№39 (9589) субота 12 травня 2012 року) про запрошення на роботу інвалідів (а. с. 61).

Дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, судом встановлено, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з ст.ст. 18, 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», обов’язок з пошуку робочих місць для інвалідів покладено як на державну службу зайнятості, так і на самих інвалідів, а обов’язком роботодавця є вже безпосереднє працевлаштування інваліда на спеціально створене робоче місце, тобто укладення з ним трудового договору.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

У зв'язку з тим, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження Товариства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Дані положення знайшли своє відображення також в листі Гуляйпільського районного центру зайнятості від 30.05.2013 №388, в якому зазначено, що ТОВ «Птахофабрика «Зарічна» (ЄДРПОУ 03572808) інформувало центр зайнятості про наявність 4 вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів щомісячно, починаючи з грудня 2011 року по грудень 2012 року за професією «підсобний робітник» з постійним характером роботи, однозмінним режимом роботи, заробітна плата мінімальна. На запропоновану вакансію направлено всі 34 особи з обмеженою працездатністю, які перебували на обліку в цей період, але більшість відмовилось або у зв’язку з неможливістю прибути до місця роботи, або у зв'язку з тим, що ця посада не відповідає фаху інваліда, або за станом здоров’я відповідно до рекомендацій згідно з «Індивідуальною програмою реабілітації інваліда» та урахуванням індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, але за цей період працевлаштовано 4 особи за професією «підсобний робітник». Відповідно до обміну інформації між державними установами, щомісячно центром зайнятості передається інформація про наявність вакансій для осіб з обмеженою працездатністю до управління праці та соціального захисту населення Гуляйпільської райдержадміністрації з метою більш ефективного укомплектування вакансії (а. с. 39).

Згідно з ч. 9 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 244-2 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Верховним судом України 02.04.2013 розглянута аналогічна по суті справа, в якій висвітлена правова позиція стосовно даної категорії спорів. Зокрема, зазначено, що обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Частиною 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позов Запорізького обласного відділенні Фонду соціального захисту інвалідів – відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова