Постанова № 32952931, 15.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2013 р. Справа № 804/8011/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Апостолове-Агро» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0000342220, №0000352220 від 29.03.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Апостолове-Агро» звернулося з позовом до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби та просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000342220 від 29.03.2013р., №0000352220 від 29.03.2013р. як незаконні.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту №349/222/31713688 від 12.03.2013р. висновки якого, про те, що діяльність позивача з реалізації нетипової продукції була завідомо збитковою, не пов'язаною з господарською діяльністю, а тому не давала підстав позивачеві для збільшення податкового кредиту, не ґрунтуються на законі та не відповідають фактичним даним про характер і результати здійснення позивачем господарських операцій з експорту олії соняшникової у межах укладеного зовнішньоекономічного контракту з нерезидентом «GLENCORE GRAIN B.V.», оскільки норми податкового законодавства не містять окремого визначення «збитку», в результаті здійснення експортних операцій у 2012р. підприємство позивача отримало дохід у вигляді збільшення активів, понесло витрати, які в даному випадку дорівнюють собівартості придбаного товару та всупереч висновку акту перевірки ніяким чином не можуть містити у своєму складі суми сплачених у ціні придбання непрямих податків, яким є ПДВ згідно з п.14.1.178 Податкового кодексу України, при цьому, на думку позивача, позивач є платником ПДВ, а експортні операції відносяться до складу оподатковуваних за законом, тому сума ПДВ не може бути включена до складу витрат товариства, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та не може впливати на розрахунок фінансового результату від спірних господарських операцій. За таких обставин, позивач вважає, що у періоді перевірки 2012р. позивачем від здійснення експортних операцій отримано фінансовий результат у вигляді прибутку, що склав 71293,75 грн. податок з якого був сплачений до державного бюджету. Також позивач посилається і на те, що зауваження працівників ДПІ щодо невідшкодування витрат товариства на експедиторські послуги товару та оформлення супровідних документів, понесених перед ТОВ ВКФ «Олір» є необґрунтованими нормами чинного законодавства, оскільки зазначені витрати відносяться до витрат позивача на збут товару на підставі п.п.138.10.3 Податкового кодексу України та у відповідності до п.138.5 відносяться до складу податкових витрат того звітного періоду, в якому вони понесені, незалежно від отримання доходу та жодним нормативним актом в Україні не передбачено обов'язку платника, отримати відшкодування власних витрат на продаж товару. Окрім того, позивач вказує і на те, що у перевіряємому періоду позивач не звертався за відшкодуванням ПДВ, підтвердженням чого є дані відповідних декларацій з ПДВ та вважає, що віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є правомірним виходячи з умов п.п.198.1 Податкового кодексу України. Також, позивач вважає, що і висновки податкового органу про те, що діяльність підприємства з реалізації соняшникової олії є нетиповою та не пов'язана з господарською діяльністю позивача, оскільки її частка у загальному обсязі доходу підприємства у періоді перевірки склала 60%, що свідчить про те, що спірні операції для позивача є регулярними, носять систематичний характер та утворюють у підприємства найбільшу частку доходу від загального обсягу. Позивач також посилається і на те, що не збільшував валових витрат у 2012р. на суму придбаних товарів у зв'язку з тим, що термін «валові витрати» не застосовується та не передбачений податковим законодавством з 01.04.2011р., у перевіряємому періоду позивачем було збільшено доходи з податку на прибуток, що були отримані від експортних операцій згідно до вимог ст.138.4 Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

12.07.2013р. відповідачем електронною поштою на адресу суду були надіслані письмові заперечення на позов у яких відповідач просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Апостолове-Агро» в деклараціях з податку на додану вартість включив до податкового кредиту ПДВ на суму 495200,00 грн. по придбаній олії нерафінованій, яка була експортована у березні, квітні та вересні 2012р. без розумної економічної причини (мети), яка не має наміру одержання економічного ефекту в результаті господарської діяльності, діяльність позивача з реалізації продукції є нетиповою для підприємства, оскільки основним видом діяльності є складське господарство, а тому операції з реалізації продукції були для позивача завідомо збитковими щодо віднесення сум придбання до податкового кредиту, відображаючи при цьому у податкових зобов'язаннях за даною операцією 0 грн. На думку податкового органу, дані обставини свідчать про те, що купівля продукції та подальша її реалізація на експорт з заявленням на бюджетне відшкодування не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності перевіряємого підприємства, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже, не пов'язана з його господарською діяльністю.

Відповідач в судове засідання не з'явився вдруге, 15.07.2013р. електронною поштою надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні у зв'язку з неможливістю присутності представника МДПІ із-за відсутності фінансування на відрядження(а.с.223).

Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За приписами ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Враховуючи наведене, неявку відповідача в судове засідання, заявлене відповідачем клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні за відсутності представника МДПІ, надані представником позивача пояснення по суті заявленого позову, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні у відповідності до вимог ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Апостолове-Агро» зареєстроване як юридична особа 10.06.2002р. Апостолівською районною державною адміністрацією за адресою: 53800, Дніпропетровська область, Апостолівський район, м.Апостолове, вулиця Елеваторна, будинок 1, з 12.06.2002р. перебуває на обліку у Апостолівському відділенні Криворізької південної МДПІ як платник податків та зборів до бюджету, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією статуту позивача, випискою з ЄДРПОУ від 12.06.2013р., а також матеріалами справи (а.с.14-26, 41).

У період з 26.01.2013р. по 04.02.2013р. податковою інспекцією згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2,п.п.78.1.1,78.1.4 п.78.1 ст. 78, п.79.2 ст.79 на підставі наказу від 25.02.2013р. № 346 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірки ТОВ «Апостолове-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з GLENCORE GRAIN BV (Нідерланди) за період з 01.03.2012р. по 30.09.2013р. за результатами якої складено акт № 349/222/31713688 від 12.03.2013р. (а.с.40-59).

За висновками вказаного акту було встановлено порушення позивачем:

- пп.14.1.179, п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України з урахуванням норм пп.14.1.36 п.14.1,пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, які підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 368804 грн.;

- завищення від'ємного значення рядку 19. Декларації з податку на додану вартість на суму 122629,0 грн.( а.с. 58).

В подальшому, 29.03.2013р. на підставі вищевказаного акту перевірки, податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- форми «Р» №0000342220 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 38804 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 92201 грн.(а.с.36-37);

- форми «В4» №0000352220 за яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по деклараціях за січень, квітень 2012р. у загальній сумі 122629 грн. (а.с.35).

Позивач в порядку досудового адміністративного оскарження подав скаргу на вищевказані податкові повідомлення-рішення, які органом ДПС 04.06.2013р. залишена без задоволення (а.с.68-71).

Позивач вважає, що вищевказані оспорювані податкові повідомлення-рішення були винесені податковою інспекцією неправомірно, на підставі хибних, безпідставних висновків, викладених в акті перевірки про відсутність економічного результату від здійснення позивачем окремих господарських операцій.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Згідно до вимог п.п.19-1.1, п.п.19-1.1.2 п.19-1 ст.19, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Законом; здійснюють контроль за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів; мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, з аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що діяльність особи, пов'язана з реалізацією товарів, надання послуг повинна бути направлена на отримання доходу, що є метою одержання економічного ефекту від результатів господарської діяльності (діловою метою ).

Із наданої позивачем виписки з ЄДРПОУ від 12.06.2013р. видно, що основним видом діяльності позивача є складське господарство (а.с.14).

Як встановлено матеріалами справи, так і підтверджується наданими позивачем документами, ТОВ «Апостолове-Агро» придбало у ПП з ІІ «Сєрна» на підставі договору купівлі-продажу №S117-12 від 30.01.2012р. олію соняшникову нерафіновану у кількості 290,088тон на загальну суму 2972087,76 грн., у тому числі ПДВ 495347 грн., що включений до податкового кредиту р.10.1 декларації з ПДВ(а.с.73-74).

На підставі договору транспортно-експедиційного обслуговування №ТП/ОА-5 від 04.03.2011р. укладеного між позивачем (Замовником) та ТОВ ВКФ «Олір» ЛТД (Виконавцем) здійснювалось експедитування вантажу, а саме: інспектування та перевалка, комплектування, митне оформлення вантажу, оформлення необхідних документів у відповідності з митними, карантинними, санітарними і ветеринарними умовами, оформлення сертифікатів походження, контроль за навантажувальними, розвантажувальними операціями на умовах FОВ-ОАО «Іллічівський масложиркомбінат» (м.Іллічівськ, вул.Транспортна, буд. 45) - (а.с.98-103).

Вищевказаний придбаний товар у кількості 290 тон на суму 2547539,99 грн. було експортовано позивачем GLENCORE GRAIN BV (Нідерланди) на підставі зовнішньоекономічного контракту № Р572450 від 30.01.2012р., декларантом якого було ТОВ КВФ «Олір», яке здійснювало транспортно-експедиційне обслуговування реалізованої олії соняшникової нерафінованої на підставі договору №ТП/ОА-5 від 04.03.2011р. з відображенням позивачем експортних операцій у декларації з ПДВ у відповідних звітних періодах (а.с.81-83).

Під час перевірки, посадовими особами відповідача у ході порівняння вартості реалізованої олії соняшникової по ВМД із сумою ціни (з ПДВ), сплаченої за дану продукцію на території України під час придбання позивачем цієї олії у ПП з ІІ «Сєрна» було встановлено,що фінансовий результат від проведених операцій на експорт становить збиток у сумі 424547,77 грн.

Таким чином, виходячи з вищенаведених документів та з урахуванням вищенаведених норм податкового законодавства України, купівля позивачем олії соняшникової за ціною 2972087,76 грн. та її подальша реалізація на експорт за ціною 2547539,99 грн., тобто нижчою від ціни придбання не зумовлена характером господарської діяльності позивача та не мала на меті отримання доходу від цих операцій.

Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. В основі формування гуртових та роздрібних цін лежить собівартість продукції, яка є нижньою межею ціни. При формуванні гуртової ціни підприємства до собівартості продукції, представленої у формі калькуляції, додаються величина прибутку, податок на додану вартість,акцизний збір. Податок на додану вартість є частиною новоствореної вартості, яка сплачується у держбюджет на кожному етапі виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг.

Оскільки ПДВ не враховується при визначенні бази оподаткування податком на прибуток, необхідність виключення ПДВ зі складу собівартості та доходів передбачена правилами оподаткування податком на прибуток, а саме: п.п.135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.6 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 ст.135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визначається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконання робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій.

В той же час, згідно з п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Окрім того,база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів ( крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг - п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.п.139.1.6 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - суми податку на прибуток, податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.

У разі, якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включаються відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом У цього Кодексу.

Пунктом 195.1 ст.195 Податкового кодексу України передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів, якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

За викладених обставин та враховуючи, що позивачем було експортовано товар за нульовою ставкою у відповідності до вимог п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, позивач є платником податку на додану вартість, на нього не поширюється дія підпункту 139.1.6 пункту 139.1 ст.139 Податкового кодексу України в частині, яка відноситься до платників податків, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість та до складу витрат яких входять суми податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Отже, саме визначення бази оподаткування операцій без урахування витрат на сплату ПДВ призвело до помилкового висновку платником податку про отримання доходу від зазначених операцій, а тому дохідність є умовною, оскільки досягнута шляхом формування податкового кредиту, який в подальшому може бути підставою для бюджетного відшкодування ПДВ.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, і частина 1 статті 71 КАС України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивачем не надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав, а судом із наданих позивачем документів не встановлено об'єктивності та поважності причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а, відповідно, і правомірність формування податкового кредиту без урахування у складі витрат суми сплаченого ПДВ згідно до вимог п.139.1.6 ст.139 Податкового кодексу України.

Також не надано позивачем суду і доказів отримання доходу у спірний період за вказаними експортними операціями з урахуванням продажу товару за ціною нижчою від ціни його придбання.

Не доведено також належними та допустимими доказами і твердження позивача по те, що операції з реалізації олії соняшникової є регулярними, носять систематичний характер та утворюють у підприємства найбільшу частку доходу від загального обсягу з урахуванням того, що згідно виписки з ЄДРПОУ основним видом діяльності є складське господарство (а.с.14).

Не можуть бути прийняті судом до уваги та покладені в основу даного рішення і посилання позивача на те, що термін «валові витрати» не застосовується, оскільки він не передбачений нормами податкового законодавства України з огляду на те, що нормами ст.139 Податкового кодексу України передбачені витрати, які не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, що не було враховано позивачем при визначенні об'єкту оподаткування за вказаними операціями.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та з урахуванням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного адміністративного позову та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Статтями 7,8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України.

При цьому, слід зазначити, що судом при вирішенні даного спору була врахована і правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 01.04.2008р. №08/91 з урахуванням вимог ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України якою передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

З огляду на вказані норми та не, що дане рішення ухвалюється на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128,160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Апостолове-Агро» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0000342220, №0000352220 від 29.03.2013р. - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва