Постанова № 32952899, 26.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 р. Справа № 804/7189/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняУстимова К.Є.за участю представників сторін: від позивача : від відповідач: Глущенко О.О. Тронько В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Новомосковськтеплоенерго» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2012р. №0002291520, -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2013р. Комунальне підприємство «Новомосковськтеплоенерго» звернулося з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби та просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0002291520 від 19.12.2012р. Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС у сумі 98987,96 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією безпідставно нараховані штрафні санкції у вказаній сумі за несвоєчасну сплату неіснуючих податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2009р. у розмірі 197975,92 грн., які були нараховані у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за уточнюючим розрахунком від 09.11.2009р. №45141 на підставі акту камеральної перевірки від 19.12.2012р. №467/1520/03342190, оскільки сума грошового зобов'язання за серпень 2009р. становила 80862 грн., частина суми з яких позивачем була сплачена у вересні 2009р. згідно платіжних доручень, сума несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань за серпень 2009р. становила лише 32862 грн. Окрім того, позивач посилається і на те, що відповідачем 18.08.2010р. уже були застосовані до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань за серпень 2009р. про що винесено податкове повідомлення-рішення №0003481520/0 на суму 83044,55 грн., яке постановою суду від 21.02.2012р. було визнано протиправним та скасовано в частині нарахованої суми у розмірі 34500,05 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, у письмових запереченнях на позов, наданих суду просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на те, що позивачем до податкової інспекції було подано уточнюючий розрахунок № 45141 від 09.11.2009р. з податку на додану вартість за період, що уточнювався - серпень 2009р. за яким загальна сума податкових зобов'язань склала 481000 грн., яка не була сплачена в строк, а сплачувалася частинами та погашення суми податкового боргу відбувалося в порядку черговості погашення у відповідності до п.7.7 ст.7 Закону України №2181, з 481000 грн. позивачем було сплачено 197975,92 грн. в 2010р. у зв'язку з чим сума оскаржуваного податкового повідомлення-рішення складає 98987,96 грн. (197975,92грн.х50%), яка виникла на підставі уточнюючого документу №45141 від 09.11.2009р., а решта несплаченого податкового зобов'язання перейшла на 2011 рік. За викладеного, представник відповідача вважає, що твердження позивача щодо незаконності податкового повідомлення-рішення про нарахування йому штрафної санкції за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання по уточнюючому розрахунку від 09.11.2009р. №45141 є хибними.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини.

Комунальне підприємство «Новомосковсьтеплоенерго» зареєстроване 01.10.1992р. Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради як юридична особа за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вулиця Микити Головка, будинок 17, перебуває на обліку у Новомосковській ОДПІ Дніпропетровської області як платник податків та зборів до бюджету, що підтверджується матеріалами справи та копією виписки з ЄДРПОУ від 12.12.2012р. та копією довідки статистики від 18.12.2012р. (а.с.6-7).

09.11.2009р. позивачем до податкової інспекції було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №45141 за серпень 2009р. у якому визначено самостійно позивачем розрахунок у зв'язку з виправленням помилок - 481000 грн., збільшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету - 80862 грн. та сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки - 24050 грн. (а.с.18).

19.12.2012р. податковою інспекцією було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ та щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ за результатами якої було складено акт №467/1520/03342190 за висновками якого податковим органом встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ протягом граничного строку в порушення вимог п.57.1 ст.57,п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України за період з серпня 2009р. по жовтень 2012р. (а.с.9-10).

Згідно розрахунку штрафних санкцій, що є додатком до вказаного акту перевірки від 19.12.2012р., сума несвоєчасно сплаченого боргу за уточнюючим документом від 09.11.2009р. №45141 становить 197975,92грн., штрафна санкція становить 98987,96 грн. (а.с.11-12).

На підставі вищевказаного акту перевірки, податковим органом 19.12.2012р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0002291520 за яким позивачеві за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 197975,92 грн. нараховано штраф у сумі 98987,96 грн. на підставі п.57.1 ст.57, ст.126 Податкового кодексу України (а.с.13).

Позивач не погоджується з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, вважає, що податковою інспекцією безпідставно були нараховані вищезазначені штрафні санкції за несвоєчасну сплату не існуючих податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2009р. у сумі 197975,92 грн., оскільки сума грошових зобов'язань за серпень 2009р. становила 80862 грн., яка самостійно сплачена у граничні строки частково, що підтверджується платіжними дорученнями за вересень 2009р. та відповідачем уже були застосовані до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату зобов'язань за серпень 2009р. за податковим повідомленням-рішенням від 18.08.2010р. №0003481520/0 в сумі 83044,55 грн., яке було постановою суду від 21.02.2012р. скасовано в частині застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату зобов'язань за серпень 2009р. у розмірі 34500,05 грн.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми чинного податкового законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податку контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації - п.203.1, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України.

Також і п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Як встановлено судом та підтверджується і матеріалами справи, 09.11.2009р. позивачем було подано до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за серпень 2009р. №45141 в якому позивачем самостійно визначено до сплати суму, що підлягає сплаті до бюджету за вказаний період у розмірі 80862 грн. (а.с.18).

Таким чином, сума грошового зобов'язання визначена самостійно позивачем до сплати за серпень 2009р. за уточнюючим розрахунком від 09.11.2009р. №45141 становила - 80862 грн.

Позивачем у вересні 2009р., а саме: 23.09.2009р., 24.09.2009р., 28.09.2009р., 29.09.2009р., 30.09.2009р. із вищевказаної суми грошового зобов'язання було сплачено 48000 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком, залишок несвоєчасно сплаченого боргу за серпень 2009р. становить 32862 грн. (а.с.25-30).

Однак, як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку штрафної санкції, який є додатком до акту перевірки від 19.12.2012р., податковим органом штрафні санкції за уточнюючим розрахунком від 09.11.2009р. №45141були розраховані із суми боргу 197975,92грн.(а.с.11-12).

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні загальна сума визначених позивачем до сплати податкових зобов'язань за уточнюючим розрахунком від 09.11.2009р. №45141 становить 481000 грн. Податкове зобов'язання позивачем не було сплачено у строк, а сплачувалося частинами та кошти, що надійшли на сплату зобов'язання з податку, збору (обов'язкового платежу) спрямовувалися на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати, така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань розрахованих контролюючим органом з урахуванням п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 (чинного на 2009-2010р.р.)-( далі - Закон № 2181).

Однак, такі твердження відповідача є безпідставними та не підтвердженими жодними доказами, тоді як із наявної в матеріалах справи копії уточнюючого розрахунку від 09.11.2009р. № 45141 вбачається, що грошове зобов'язання позивачем визначено самостійно за серпень 2009р. в сумі 80 862 грн., а не 481000, як вказує відповідач(а.с.18).

Окрім того,суд приходить до висновку і про те, що є неправомірними і доводи податкового органу щодо зарахування податковим органом платежів позивача на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення не ґрунтуються на нормами чинного на той момент законодавства України з огляду на те, що відповідно до п.п.4.1.1 ст.4 та п.5.3.1 ст.5 Закону № 2181 (чинного на 2009-2010р.р.) платники податків самостійно визначають суму податкового зобов'язання, яку зазначають в податковій декларації та зобов'язані самостійно сплатити цю суму на протязі 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених позивачем сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не зазначені в призначенні платежу при перерахуванні платником податку грошових коштів в бюджет є неправомірними.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у інформаційному листі № 358/13/13-09 від 17.03.2009р. у якому зазначено, що у разі недотримання платником податку порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону № 2181, податковий орган не наділений правом або обов'язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що розрахунок штрафної санкції згідно з додатком до акту перевірки від 19.12.2012р. податковим органом було здійснено неправомірно, оскільки сума грошового зобов'язання за серпень 2009р. як встановлено судом становила 80862 грн., із яких позивачем було сплачену частину коштів у граничний строк, встановлений законом, тобто до 30.09.2009р. включно у сумі 48000 грн., що не заперечувалося відповідачем у судовому засіданні та не було спростовано жодними доказами.

Окрім того, слід зазначити, що застосування до позивача штрафної санкції за уточнюючим розрахунком від 09.11.2009р. №45141 на підставі оспорюваного податкового повідомлення-рішення є протиправним виходячи з того, що згідно із п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином застосування податковим органом штрафної санкції до позивача за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням відбулося з порушенням строку давності, встановленого п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, тобто за межами 1095 днів з урахуванням дати подання уточнюючого розрахунку (09.11.2009р.) та дати прийняття оспорюваного податкового повідомлення рішення (19.12.2012р.).

Також, судом встановлено та не заперечувалося відповідачем, що 18.08.2010р. податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003481520/0 про застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання за серпень 2009р. в сумі 83044,50 грн.

За таких обставин, застосування штрафної санкції за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання за серпень 2009р. на підставі оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 19.12.2012р. є безпідставним та таким, що суперечить ст.61 Конституції України, оскільки ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ході судового розгляду справи відповідачем суду не було надано жодних доказів та не наведено жодних підстав, які б свідчили про правомірність та законність прийнятого ним рішення, не надано і доказів на спростування доводів та доказів, які надані позивачем, не надано і доказів правомірності застосування до позивача двічі штрафної санкції за одне й те саме правопорушення - 18.08.2010р. та 19.12.2012р.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012р. не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що постановою суду від 21.02.2012р. у справі №2а-925/10/0470 задоволені його позовні вимоги та податкове повідомлення-рішення №0003481520/0 від 18.08.2010р. скасовано в частині нарахованої суми штрафної санкції у розмірі 34500,55 грн. та встановлено обставини щодо часткової своєчасної сплати позивачем грошового зобов'язання, оскільки доказів набрання вказаним рішенням законної сили позивачем не надано, тоді як підставами для звільнення від доказування є обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

За таких обставин, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 989 грн. 88 коп. сплачені позивачем за платіжним дорученням № 130 від 21.05.2013р.(а.с.5) з урахуванням вимог ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 72, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Новомосковськтеплоенерго» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2012р. №0002291520- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002291520 від 19.12.2012р. прийняте Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Новомосковськтеплоенерго» (51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.М.Головко, 17,р/р №37129440030001 в ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 03342190) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 989грн.88 коп. ( дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 88 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 01.07.2013р.

Суддя С.О. Конєва