Постанова № 32949078, 07.08.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2256/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механізований завод" до Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дунаєвецький ливарно-механізований завод» (ТОВ «Дунаєвецький ливарно-механізований завод») звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (Дунаєвецька МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 липня 2012 року №0000322340 та від 07 серпня 2012 року №0000392240.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року даний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Дунаєвецька МДПІ подала апеляційну скаргу і постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

ТОВ «Дунаєвецький ливарно-механізований завод» подало касаційну скаргу за результатами розгляду якої Вищий адміністративний суд України 03 квітня 2013 року виніс ухвалу про скасування постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року та направлення адміністративної справи на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Так, за результатами нового розгляду даної справи, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явилися. До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідними №171752 та №171762 подали заяви з проханням розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Дунаєвецькою МДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Дунаєвецький ливарно-механізований завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт від 19 червня 2012 року №540/2240/34544034.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 138.10.2, п. 138.10.3, п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 218699 грн. та порушення пп. 201.1 ст. 201, п. 201.10 ст. 210, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 21595 грн.

На підставі акта перевірки, 04 липня 2012 року Дунаєвецькою МДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000322340, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 223547,25 грн., з яких за основним платежем - 218699 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4848,25 грн.;

- №0000332340, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 27350 грн., з яких за основним платежем - 21952 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5398 грн.

Крім того, за результатами адміністративного оскарження вказаних рішень ДПС у Хмельницькій області скасовано податкове повідомлення-рішення №0000332340 в частині основного платежу на 360 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін. У зв'язку з цим відповідачем 07 серпня 2012 року прийнято окреме податкове повідомлення-рішення №0000392240, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26990 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, питання складу витрат та порядку їх визнання, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств регулюється ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 138.2 вказаної статті витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" (Замовник) укладено договори про надання консультаційних послуг з ПП "Інтертехнологія" №2010/27/12 від 27 грудня 2010 року на загальну суму 785000 грн. та з СПД ОСОБА_2 №2011/11/01 від 01 листопада 2011 року на суму 50000 грн.

Також, 02 серпня 2011 року між ТОВ "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" (Замовник) та ЗАТ "Порцелакінвест" (Виконавець) укладено договір підряду на виконання ремонтно - будівельних та інжинірингових робіт №РІ-020811, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе проведення робіт з технічного обстеження будівлі ливарного цеху заводу за адресою: Хмельницька в область, м.Дунаївці, вул. Красинських, 13, виготовлення проектної документації та виконання ремонтно-будівельних робіт. На виконання даного договору по завершенню виконання і проектних робіт Виконавець подає Замовнику звіт по обстеженню будівлі.

Крім того, 31 березня 2011 року між ТОВ "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" та ТОВ "Промислові мастила" укладено договір №38/102 про поставку мастильних матеріалів, технічних рідин та іншої продукції.

На підтвердження виконання вказаних договорів в матеріалах справи наявні наступні первинні бухгалтерські документи: акти виконаних робіт, акти виконання інжинірингових робіт, податкові накладні, видаткові накладні.

При цьому, Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі зазначив про необхідність з'ясування під час нового розгляду даної справи наступне: фактичне надання консультаційних та інжинірингових послуг, та їх безпосереднє відношення до господарської діяльності позивача; наочні результати наданих послуг, тобто форма вираження цих послуг, яку можна дослідити та проаналізувати з точки зору реальності їх надання (зокрема, чи дійсно дослідження ринків збуту трубопровідної арматури стало причиною укладення експортних контрактів; візуальне дослідження проведеного ремонту покрівлі ливарного цеху); чи призвели операції із придбання/реалізації товарів до руху активів; яким чином відбувалося транспортування паливно-мастильних матеріалів, технічних рідин та іншої продукції, як здійснювалося їх прийняття та облік; де зберігалася вказана продукція тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Так, на виконання вказаної вище ухвали Вищого адміністративного суду України, позивачем надано до суду першої інстанції обороти по іноземним покупцям за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2013 року; довідку про надання консультаційних послуг в результаті яких позивачем були укладені експортні контракти, однак самих контрактів позивачем не надано, більше того, дана довідка не є належним та допустимим доказом в даному випадку, а також надано докази, які вже були в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Однак, позивачем під час повторного розгляду даної справи в суді першої інстанції жодних доказів у підтвердження обставин на які звертав увагу Вищий адміністративний суду України у своїй ухвалі не надано, а судом в порушення вказаних вище вимог КАС України дані докази з власної ініціативи не витребував.

Крім того, позивач не скористався своїм правом надати свої пояснення та додаткові докази в суді апеляційної інстанції, а лише подав заяву з проханням розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Частиною 6 ст. 71 КАС України визначено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, враховуючи вимоги ч. 6 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу на підставі письмових доказів, які містяться в матеріалах справи.

Так, на виконання умов договорів про надання консультаційних послуг, укладених між позивачем та ПП "Інтертехнологія" та СПД ОСОБА_2 в матеріалах справи наявні акти виконаних робіт, в яких не зазначено об'єм та якість виконаних ПП "Інтертехнологія" та СПД ОСОБА_2 послуг у момент їх прийняття, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі, відсутність інформації про фактично понесені ПП "Інтертехнологія" та СПД ОСОБА_2 витрати на здійснення цих послуг, відсутність інформації про посадових осіб, фактичних виконавців консультаційних послуг, їх фаховий рівень та займані посади.

Також, позивачем надані довідки про надання ПП "Інтертехнологія" та СПД ОСОБА_2 консультаційних послуг в результаті яких позивачем були укладені експортні контракти, однак самих контрактів позивачем не надано, більше того, дані довідки не є належним та допустимим доказом в даному випадку, оскільки не можуть підтвердити факту виконання консультаційних послуг, їх об'єм, період часу їх виконання і в результаті їх надання були підписанні контракти, які зазначені у наданій довідці.

Крім того, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані звіти ПП "Інтертехнологія" та СПД ОСОБА_2 про виконання вказаних послуг.

На виконання умов договору підряду на виконання ремонтно - будівельних та інжинірингових робіт, укладеного між позивачем та ЗАТ "Порцелакінвест" в матеріалах справи наявні акти виконання інжинірингових робіт, податкові накладні та ліцензія ЗАТ "Порцелакінвест" з переліком робіт господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, однак в актах про надання інжинирінгових послуг не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі, акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення цих послуг та відсутня інформація про фактичних виконавців інжинирінгових послуг, їх фаховий рівень та займані посади в ЗАТ "Порцелакінвест". Також, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані звіти про виконання ремонтно-будівельних послуг.

Також, на виконання умов договору про поставку мастильних матеріалів, технічних рідин та іншої продукції, укладеного між позивачем та ТОВ "Промислові мастила", в матеріалах справи наявні лише видаткові накладні, однак жодних розрахункових, платіжних та інших документів у підтвердження проведення розрахунків в матеріалах справи не міститься.

Крім того, згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24 травня 1995 року, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29 грудня 1995 року №488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 01 січня 1996 року. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.

Так, в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі товару, документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, що в силу п.п. 2.2 і 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 є необхідною умовою для надання їм юридичної сили і доказовості та підтвердження реальності здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що укладені договори між позивачем та його контрагентами не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів та приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету.

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку щодо неправомірності заявлених позивачем вимог, які в свою чергу є не обґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механізований завод" до Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити .

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.