Постанова № 32948932, 13.08.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 рокум. Ужгород№ 807/1995/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі судді Андрійцьо В.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі до Державного підприємства "Солотвинський солерудник" про стягнення заборгованості у сумі 121 107, 74 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства "Солотвинський солерудник" про стягнення заборгованості у сумі 121 107,74 грн., мотивуючи тим, що останній за період з 01 вересня 2012 року по 28 лютого 2013 року не здійснював відшкодування виплачених громадянам пільгових пенсій та виплат на їх доставку. Ненадходження вказаної суми до бюджету Пенсійного фонду перешкоджає забезпеченню збирання та акумулювання коштів, призначених, для повного та своєчасного фінансування виплати пенсій. Отже, позивач був змушений звернутися до суду для захисту прав та законних інтересів держави та примусового стягнення з відповідача вищезазначеної суми заборгованості.

10 червня 2013 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, за наявними матеріалами. Як вбачається із поданого клопотання, позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду справи відповідач у судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини неявки та не надав заперечення проти позову.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи в порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідач - Державне підприємство "Солотвинський солерудник" є платником збору по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в 100 відсотковому відношенні до таких витрат.

У відповідності до вимог частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування підприємствами витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначено в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663. Визначення сум до відшкодування, формування розрахунків фактичних витрат здійснюється органами Фонду. Встановлено єдиний порядок як для відшкодування пенсій призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" так і для пенсій призначених відповідно до пункту "б" зазначеної статті та інших видів пільгових пенсій. При цьому не відбувається щомісячного узгодження сум до відшкодування. Розрахунок надсилається раз на рік, до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Підприємства вносять плату щомісячно до 25 числа.

У відповідності до вимог Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", визначається об'єкт для нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та його ставка, передбачений відповідний обов'язок платників збору відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій в 100 відсотковому відношенні до таких витрат. Ці витрати відшкодовують підприємства не залежно від форми власності та господарювання. У випадку, якщо особа має стаж, що дає право на призначення цих пенсій на кількох підприємствах, витрати покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. Інших джерел на фінансування зазначених пенсій у бюджеті Пенсійного фонду не передбачено.

У відповідності до ст. 4 п. 1 вищевказаного Закону, для платників збору, а саме суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, юридичних чи фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, встановлюються ставки збору в розмірі 32 % з 01.01.2004 р. до 31.03.2005 р., 32,3 % з 01.04.2005 р. до 31.12.2005 р., 31,8 % з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р., а 33,2 % з 01.01.2007 р. від об'єкта оподаткування визначеного п.1 ст. 2 цього Закону - суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних витрат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплати винагород фізичним особам, виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, а також суми сплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

У відповідності до вимог п. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" роботодавці - юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру - являються страхувальниками, тому, відповідно до ст. 15 вищевказаного Закону вони є платниками страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України та зобов'язані сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно п.п. 1 п. 8 Прикінцевих положень даного нормативно-правового акту передбачено, що страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах та в порядку визначених цим Законом та в розмірах передбачених Законом України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як встановлено судом, за період з 01 вересня 2012 року по 28 лютого 2013 року підприємство не здійснювало необхідного відшкодування виплачених громадянам пільгових пенсій та витрат на їх доставку, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість.

У відповідності до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо підприємство не сплатило самостійно нараховані страхові внески за відповідний базовий звітний період, то не пізніше як через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду та у відповідності до п.2 ст.106 вони вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою). Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України за № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, передбачено, що розрахунок фінансових санкцій та пені здійснюється на підставі облікових даних картки особового рахунку підприємства, яка формується за даними звітів платника розрахованих та поданих самостійно.

Судом встановлено, що на адресу відповідача Пенсійним фондом щомісячно направлялися повідомлення із списком осіб, які працювали на підприємстві в шкідливих умовах праці повний робочий день на атестованих робочих місцях та доданими до них щомісячними розрахунками сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (а.с. 5-16).

Громадяни: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11 працювали на Державному підприємстві "Солотвинський солерудник" в шкідливих умовах праці повний робочий день на атестованих робочих місцях. Вказані обставини дали право вищевказаним особам на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 1 відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року. Пільговий стаж роботи вищевказаних осіб підтверджується постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року по адміністративній справі № 2а-0770/3131/12.

У відповідності до розрахунку поданого позивачем, в період з вересня 2012 року по лютий 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області проводилися виплати та доставка пенсій через банківську станову та через відділення зв'язку на загальну суму 121107,74 грн.

Матеріалами справи встановлено, що на адресу відповідача надіслано повідомлення про виплату та доставку позивачем пільгових пенсій та попередження про необхідність перерахування до 25 числа місячної суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (а.с.5, 9, 13). До повідомлення позивачем додавалися розрахунки (а.с. 6-8, 10-12, 14-16).

Доказом про отримання відповідачем вищевказаного повідомлення з доданими до нього розрахунками слугує наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштових відкладень.

Судом встановлено, що позивачем - управлінням Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області вживались заходи щодо підтвердження виплати пенсій пенсіонерам згідно списку, шляхом направлення листів на ім'я начальника Тячівського відділення ПАТ Райффайзен Банк АВАЛЬ (а.с. 23).

У відповідності до розділу 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зведеного розрахунку заборгованість відповідача становлять суми фактичних витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених громадянам-пільговикам (список 2), які підлягають відшкодуванню підприємством, зокрема у розмірі 121 107, 74 грн.

Згідно ч. 6 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 (з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин) - цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Згідно ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, та дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Ненадходження вказаної суми до бюджету Пенсійного фонду перешкоджає виконанню одного з основних завдань Фонду - забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для повного та своєчасного фінансування виплати пенсій.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі - задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача - державного підприємства "Солотвинський солерудник" (90575, Закарпатська область, Тячівський район, смт. Солотвино, вул. Шахтарська, буд. 36, код ЄДРПОУ- 00383544, р/р - 2600024297001 в Тересвянському відділенні Мукачівського КБ "Приватбанк") на користь управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі (89500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Робітнича, буд. 18, код 20449713) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій у сумі 121 107 (сто двадцять одна тисяча сто сім)грн. 74 коп.

3. Виконавчий лист видати після набрання, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постановою законної сили в порядку, визначеному частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.Д. Андрійцьо