Рішення № 32948826, 31.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" липня 2013 р. Справа № 911/2389/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", м.Бориспіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лук Авіа Ойл", м. Бориспіль

про стягнення 300569,91 грн.

за участю представників:

від позивача: Сінькевич В.Л. за дов. від 06.03.2013 р.;

від відповідача: Зінченко Н.М. за дов. від 06.09.2012 р.

Обставини справи:

Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі позивач) заявлено позов до "Лук Авіа Ойл" (надалі відповідач) про стягнення 300569,91 грн., з яких: 98970,18 грн. основний борг, 3049,48 грн. пеня, 609,89 грн. 3% річних та 197940,36грн. неустойки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином умови договору оренди № 02.1.2-24-089 від 21.12.2007 р. у частині здійснення орендних платежів та своєчасного повернення орендованого майна після припинення дії договору оренди.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.06.2013 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 03.07.2013 р.

03.07.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник боржника подав відзив на позовну заяву відповідно до якого позовні вимоги визнає частково, а саме 13387,45 грн. основного боргу та 742,73 грн. пені.

У судовому засіданні 03.07.2013 р. судом оголошено перерву до 17.07.2013 р.

У судовому засіданні 17.07.2013 р. судом оголошено перерву до 31.07.2013 р.

17.07.2013 р. представник позивача подав письмові пояснення по суті спору у яких просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, суд

встановив:

21 грудня 2007 року між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (орендодавець, позивач у справі) та ТОВ "Лку-Авіа Ойл" (орендар, відповідач у справі) було укладено договір оренди № 02.1.2-24-089 (надалі договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (далі оренда) наступне індивідуально визначене майно:

МайноМісце розміщенняВартість майна за незалежною оцінкою станом на 31.07.2007 грн.Резервуар РВС - 2000 № 6Базовий склад ПММ (м.Бориспіль)279600,00Резервуар РВС - 2000 № 8Базовий склад ПММ (м.Бориспіль)279600,00Ємність РВС - 2000 №4Система ЦЗС (аеропорт)263160,00Ємність РВС - 2000 №5Система ЦЗС (аеропорт)263160,00яке знаходиться на балансі ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі майно).

Згідно п. 2.1 договору фактичне передання майна у користування орендарю оформляється актом передачі-приймання майна, який засвідчується підписами та печатками сторін.

Відповідно до п.п. 3.1-3.4 договору оплата за користування майном здійснюється орендарем починаючи з дати підписання відповідного акту передачі-приймання майна, підписаного сторонами. Базова орендна плата визначається згідно з методикою розрахунку орендної плати, затвердженою Кабінетом Міністрів України і за місяць з врахуванням індексації станом на 31.07.2007 становить без ПДВ 9046,00грн. Орендна плата за перший місяць фактичного користування майном визначається шляхом корегування базової орендної плати на індекс інфляції на дату виставлення рахунку. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної пати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100%, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць.

Відповідно до п. 3.7 договору орендодавець щомісячно виставляє орендарю рахунок за оренду майна за звітний місяць та акт приймання-здачі виконаних послуг. орендар з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії орендодавця рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію орендодавця протягом 5-ти днів здати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт не буде повернутий орендодавцю, він вважається підписаним сторонами.

Пунктом 3.8. договору обумовлено, що при розірванні договору, оплата за оренду майна здійснюється до фактичного повернення орендарем майна, що має бути підтверджене актом передачі-приймання майна, належним чином оформленного сторонами.

Згідно з п. 2.3. договору у разі припинення дії або при достроковому розірванні останнього, орендар зобов'язаний протягом 10-ти діб з дати повідомлення про припинення договору або набрання чинності рішення про дострокове розірвання договору повернути майно орендодавцю у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно до п.п. 2.4-2.6 договору у разі погіршення стану майна з вини орендаря, він відшкодовує орендодавцеві понесені збитки. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту оформлення сторонами належним чином відповідного акту передачі-приймання майна. Обов'язок по укладанню акту передачі-приймання майна орендарю, покладається на орендодавця, а в разі повернення майна орендодавцю, на орендаря.

Згідно з п. 14.1. договору останній діє з дати підписання акту передачі-приймання орендованого майна і укладений строком на 5 років.

У разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір може бути продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах при умові погодження з уповноваженим органом управління. У випадку заяви однієї з сторін про припинення дії договору, він вважається припиненим з дня, наступного за тим, коли друга сторона отримала таку заяву або з дати зазначеної у заяві (п. 14.2. договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві у оренду вказане у п. 1.1. договору майно, що підтверджується актами передачі-приймання орендованого майна від 21.12.2007 р. №1, №3, №4 та актом передачі-приймання орендованого майна від 01.07.2009 р., які підписані представниками сторін і скріплені відтисками печаток юридичних осіб.

Відповідно до актів № 5, № 6, №7 та №8 передачі-приймання орендованого майна до договору оренди №02.1.2-24-089 від 21.12.2007 року окремого індивідуально визначеного майна між ДП "МА "Бориспіль" та ТОВ "Лук Авіа Ойл" орендоване майно було передано орендарем орендодавцю. Вказані акти підписані представником позивача та скріплені відтисками печатки ДП "МА "Бориспіль" лише 21 та 25 червня 2013 року, в той час, як відповідачем останні були підписанні 21.12.2012 р. Разом з тим, позивачем у вказаних актах не зазначено підстав їх не підписання протягом шести місяців.

Листами від 04.09.2012 р. №02-22-175 та 17.12.2012 р. №02-22-1628 позивач повідомив відповідача, що не має наміру продовжувати дію договору оренди №02.1.2-24-089 від 21.12.2007 р.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Норма аналогічного змісту міститься у частині другій ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Разом з тим, у п. 4.1 роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29 травня 2013 року № 12 вказано, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального мана" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено;

Норма аналогічного змісту міститься у п. 1 частини другої ст. 291 Господарського кодексу України.

Оскільки, як зазначено вище, листами від 04.09.2012 р. №02-22-175 та 17.12.2012р. №02-22-1628 позивач повідомив відповідача, що не має наміру продовжувати дію договору оренди №02.1.2-24-089 від 21.12.2007 р., то вказаний договір слід вважати припиненим з 21.12.2012 р. у зв'язку з закінченням строку на який він був укладений.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача орендну плату у розмірі 98970,18 грн. за період з грудня 2012 року по квітень 2013 р. Вказана вимога підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

У абз. 4 п. 4.1 роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29 травня 2013 року № 12 вказано, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Таким чином, нарахування орендної плати за період після закінчення дії договору оренди є правомірним лише у тому випадку, коли договором оренди передбачено, що після закінчення дії договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві.

Пунктом ж 3.8. договору передбачено, що лише при розірванні договору, оплата за оренду майна здійснюється до фактичного повернення орендарем майна, що має бути підтверджене актом передачі-приймання майна, належним чином оформленим сторонами.

Отже, нарахування позивачем плати за фактичне користування майном за період після закінчення дії договору оренди, тобто з 21.12.2012 р., є неправомірним, відповідно, вимога позивача щодо стягнення з відповідача орендної плати за період з 22.12.2012 р. по 31.04.2013 р. залишається судом без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що за період з 01.12.2012 р. по 21.12.2012 р. відповідач був зобов'язаний сплатити позивачу орендну плату у розмірі 13387,45 грн. Вказаний розмір заборгованості визнається також відповідачем у повному обсязі у відзиві на позовну заяву.

Станом на дату судового засідання ТОВ "Лук Авіа Ойл" належних та допустимих доказів сплати боргу у розмірі 13387,45 грн. до суду не подано.

Врахувавши вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати за договором оренди №02.1.2-24-089 від 21.12.2007 р. у розмірі 13387,45 грн.

Згідно з частиною шостою ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 759 ЦК України з договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно частини першої та п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено, що за відповідачем існує заборгованість перед ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" за договорами оренди №02.1.2-24-089 від 21.12.2007 р. у розмірі 13387,45грн.

В свою чергу, відповідачем будь-яких доказів, які б спростовували наявність зазначеної заборгованості чи доказів, які б підтверджували факт її сплати позивачеві, суду не надано.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 13387,45грн. боргу підлягає задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 609,89 грн. 3% річних, 3049,48 грн. пені та 197940,36 грн. неустойки..

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних по заборгованості по орендній платі за грудень 2012 року за період з 16.01.2013р. по 30.05.2013р. (вказаний у розрахунку позивача) суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних суд задовольняє частково, а саме у розмірі 148,55 грн.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.1. договору покупець несе відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів, передбачених даним договором в формі сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зробивши розрахунок пені по заборгованості по орендній платі за грудень 2012 року за період з 16.01.2013р. по 30.05.2013р. (вказаний у розрахунку позивача) суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені суд задовольняє частково, а саме у розмірі 742,73 грн.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як зазначено вище, згідно з п. 2.3. договору у разі припинення дії або при достроковому розірванні останнього, орендар зобов'язаний протягом 10-ти діб з дати повідомлення про припинення договору або набрання чинності рішення про дострокове розірвання договору повернути майно орендодавцю у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно до п.п. 2.4-2.6 договору у разі погіршення стану майна з вини орендаря, він відшкодовує орендодавцеві понесені збитки. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту оформлення сторонами належним чином відповідного акту передачі-приймання майна. Обов'язок по укладанню акту передачі-приймання майна орендарю, покладається на орендодавця, а в разі повернення майна орендодавцю, на орендаря.

21 грудня 2012 року ,відповідно до п.2.6. договору, представниками відповідача було передано представникам позивача акти передачі-приймання орендованого майна, які останні відмовилися підписувати у зв'язку з тим, що мали зауваження до орендованого майна. В свою чергу, представниками позивача були складені та надані відповідачу акти передачі-приймання орендованого майна до договору оренди №02.1.2-24-089 від 21.12.2007 р. №5, №6, №7, №8, що датовані 21.12.2012 р. з зауваженнями до стану майна.

Разом з тим, листами від 24.12.2012 р. №27-787, від 17.01.2013 р.№27-17, від 19.02.2013 р. №27-56, від 22.03.2013 р. № 27-115, від 19.04.2013 р. №27-172/1від 20.05.2013 р. №27-228 відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням підписати акти передачі-приймання орендованого майна у порядку встановленому договором.

У свою чергу, позивач підписав та скріпив відтисками печатки акти № 5, № 6, №7 та №8 передачі-приймання орендованого майна до договору оренди №02.1.2-24-089 від 21.12.2007 року окремого індивідуально визначеного майна між ДП "МА "Бориспіль" та ТОВ "Лук Авіа Ойл", відповідно до яких орендоване майно було передано орендарем орендодавцю, лише 21 та 25 червня 2013року, в той час, як відповідачем останні були підписанні 21.12.2012 р. Разом з тим, позивачем у вказаних актах не зазначено підстав їх не підписання протягом шести місяців.

З огляду на вищевказане, відповідач обов'язок щодо повернення орендованого майна виконував належним чином, у той час як позивач усіма можливими способами намагався ухилитись від підписання актів передачі-приймання орендованого майна.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі акта №60-26/1-72 від 21.12.2012 р. приймання-передачі палива згідно договору за №02.1.1-23.4.85 від 01.09.2009 р. було передано відповідачеві авіапаливо ТС-1 з резервуарів, РВС-2000 №6 та РВС-2000 №8, які є об'єктом оренди за договором оренди №02.1.2-24-089 від 21.12.2007 р., що свідчить про фактичне передання вказаних резервуарів відповідачем позивачу до 21.12.2012 р.

Таким чином, з огляду на вищевказане, позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено факт невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого за договором оренди №02.1.2-24-089 від 21.12.2007 р. майна, відповідно, вимога позивача щодо стягнення з відповідача неустойки у розмірі 197640,36 грн. залишаються судом без задоволення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13387,45 грн. основного боргу, 148,55 грн. 3% річних та 742,73 грн. пені, а загалом 14278,73 грн.

Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У п. 5.2. роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Таким чином, суд, здійснивши відповідний розрахунок, встановив, що позивачу у зв'язку з внесення останнім судового збору в більшому ніж встановлено нормами законодавства, слід повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,60грн.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лук Авіа Ойл" (08307, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт; код ЄДРПО України 31477919) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль"; код ЄДРПО України 20572069) - 13387 (тринадцять тисяч триста вісімдесят сім) гривень 45 коп. основного боргу, 742 (сімсот сорок дві) гривні 73 коп. пені, 148 (сто сорок вісім) гривень 55 коп. 3% річних та 285 (двісті вісімдесят п'ять) гривень судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль"; код ЄДРПО України 20572069) з Державного бюджету України частину, сплаченого за платіжним дорученням № 114 від 11.06.2013 р., судового збору, а саме у розмірі 1 (одна) гривня 60 коп. (оригінал платіжного доручення у матеріалах справи).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.08.2013 р.

Суддя А.В. Лопатін