Рішення № 32947700, 07.08.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2398/13 07.08.2013 07.08.2013 07.08.2013

Провадження №22-ц/784/2087/13

провадження № 22ц/784/2087/2013 Головуючий у першій інстанції Спінчевська Н.А.

категорія 5 Доповідач в апеляційній інстанції Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 серпня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Галущенка О.І.,

суддів: Лівінського І.В. та Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Руднік Є.М.,

за участі: позивачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

відповідачки ОСОБА_5,

відповідача ОСОБА_6, його представника ОСОБА_7,

третьої особи ОСОБА_8,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2013 року

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_5, треті особи - адміністрація Ленінського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Миколаївська міська рада, ОСОБА_8, публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» про усунення перешкоди в користуванні майном та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про усунення перешкоди в користуванні майном та відшкодування моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_2. В 2006 році відповідачка ОСОБА_5 придбала квартиру № 22 на першому поверсі цього будинку та самовільно збудувала прибудову до належної їй квартири без погодження з відповідними державними службами, без проекту та з порушенням будівельних норм і правил, використавши при цьому належний їй балкон у якості даху прибудови. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 квітня 2007 року за відповідачкою визнано право власності на прибудову, після чого остання продала квартиру з цією прибудовою ОСОБА_6 В подальшому вказане рішення суду було скасовано у зв'язку із нововиявленими обставинами та під час нового розгляду справи 16 вересня 2008 року за заявою ОСОБА_5 її позовні вимоги про визнання права власності на самочинно збудовану прибудову було залишено без розгляду.

Посилаючись на те, що самочинно збудована прибудова перешкоджає їй повноцінно користуватися належною їй квартирою, порушує її права та завдає моральних страждань, позивачка просила суд усунути перешкоди в користуванні належною їй квартирою шляхом зобов'язання відповідачів знести прибудову до квартири АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів на її користь 5000 грн. моральної шкоди.

Ухвалами Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 травня 2009 року та 9 жовтня 2012 року до участі у справі як третіх осіб залучено ВАТ «Кредитпромбанк» та Миколаївську міську раду.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2013 року позов задоволено частково. Постановлено зобов'язати ОСОБА_5 протягом трьох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили за власний рахунок знести самочинно збудовану прибудову до квартири АДРЕСА_1. Також суд розподілив судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне встановлення обставин справи просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 є співвласником квартири АДРЕСА_2. Власником сусідньої квартири № 22, розташованої на першому поверсі будинку, до лютого 2008 року була ОСОБА_5 Остання здійснила самочинне будівництво нежитлової прибудови до своєї квартири розміром 5,80м х 2,91м.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 квітня 2007 року визнано право власності на спірну прибудову за ОСОБА_5, яка 14 лютого 2008 року продала зазначену квартиру ОСОБА_6

В подальшому вказане рішення суду було скасовано у зв'язку із нововиявленими обставинами, а під час нового розгляду справи позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання права власності на самочинно збудовану прибудову було залишено без розгляду за її заявою ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2008 року.

ОСОБА_3 звернулась з вимогою до відповідачів про усунення перешкод в користуванні своєю квартирою шляхом знесення спірної прибудови.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За частиною 2 статті 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 51/13 від 28 березня 2013 року спірна нежитлова прибудова збудована без проектної документації та дозволу на будівництво, з порушенням будівельних норм та до експлуатації не вводилась. Крім того, прибудова негативно впливає на технічний стан та створює перешкоди в користуванні кв. № 26. Зокрема, не можливістю досліджувати збереження цілісності конструктивного елементу балкону кв. № 26 - залізобетонної плити балкону та при необхідності її ремонту, а також її жорсткості, надійності та несучої спроможності. Залізобетонна плита балкону кв. № 26 знаходиться в площині даху прибудови до кв. № 22, а тому обслуговуюче підприємство та співвласників кв. № 26 не мають доступу для дослідження технічного стану та гарантії безпечного користування балконом. До того ж, не забезпечується захист кв. № 26 від перегрівання через розташування даху спірної прибудови, покриття якого є металопрофіль та постійно засмічене. Сама прибудова обмежує повітряний обмін прилеглої до кв. № 26 території.

За висновком експерта, з урахуванням додаткових пояснень, наданих в апеляційному суді, перебудова спірного об'єкту, яка б відповідала будівельним нормам та усувала допущені порушення, не можлива. Єдиним способом усунення зазначених порушень є знесення прибудови.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірна нежитлова прибудова підлягає знесенню.

Разом з тим, визначаючи коло осіб, відповідальних за порушення прав позивачки та зобов'язуючи знести прибудову лише ОСОБА_5, суд не звернув належної уваги на те, що новим власником квартири та користувачем спірної прибудови є ОСОБА_6

Отже, саме на нього має бути покладено обов'язок по знесенню даної прибудови, за рахунок ОСОБА_5, яка здійснила самочинне будівництво.

Таким чином, рішення в частині задоволених вимог підлягає зміні.

Рішення в частині моральної шкоди колегія суддів не перевіряє, оскільки сторони в цій частині рішення не оскаржували.

Доводи апелянта про те, що спірна прибудова здійснена правомірно без порушень ДБН, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.

Наявність в органах БТІ реєстрації права власності на спірну прибудову, не може бути достатнім доказом для відмови в задоволенні позову ОСОБА_3, оскільки на момент розгляду справи правовстановлюючий документ, який став підставою такої реєстрації, скасовано.

Посилання апелянта на неправомірність висновків експерта, є необґрунтованими, оскільки вказані висновки відповідачами не спростовані.

Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2013 року в частині задоволених вимог змінити.

Зобов'язати ОСОБА_6 протягом трьох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили за рахунок ОСОБА_5 знести самочинно збудовану прибудову до квартири АДРЕСА_1.

Стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 по 8 грн. судових витрат.

Рішення в частині вимог про стягнення моральної шкоди залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: