Ухвала суду № 32947685, 31.07.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1420/13 31.07.2013 31.07.2013 31.07.2013

Провадження №22-ц/784/1414/13

Головуючий першої інстанції: Щербина С.В.

Категорія-46 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

У Х В А Л А

Іменем України

2013 р., липня місяця, 31 дня м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Коломієць В.В.

Лівінського І.В.

із секретарем: Орельською Н.М.

з участю:

відповідача - ОСОБА_3

представників:

позивачки - ОСОБА_4

відповідача - ОСОБА_5

.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.02.2013 р. ., у справі за

позовом

ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частки житлового будинку та виділення її в натурі,

встановила:

12.07.2012 р. ОСОБА_6 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частку спільного житлового будинку та його поділ в натурі.

Позивачка зазначала, що з 12.01.1980 р. вона перебуває у шлюбі з відповідачем.

Після укладення шлюбу вони з чоловіком за договором купівлі- продажу від 17.08.1980 р. придбали 16/100 частки в житловому будинку АДРЕСА_1, зареєструвавши його на ім'я відповідача.

За час спільного проживання після укладення шлюбу рішенням того ж суду від 11.12.2007 р. частка ОСОБА_3 змінена та складає 20/100 будинку.

Рішенням того ж суду від 28.01.2011 р. шлюб між подружжям розірвано та виник спір з приводу права власності на будинок.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила про задоволення позовних вимог та визнання права власності за нею на ? частку спірного домоволодіння.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.02.2013 р. позовну вимогу про поділ будинку залишено без розгляду за заявою позивачки.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.02.2013 р. постановлено про задоволення позову ОСОБА_6

За позивачкою визнано право власності на 22/200 частки в житловому будинку АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що судом через порушення норм процесуального та матеріального права неналежним чином оцінені докази та безпідставно визнано за позивачкою право на частку у спірному об'єкті права приватної власності.

Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах оскарження, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Згідно з положеннями ст. 5 ЦК України правовий статус майна щодо якого виник спір, визначається нормами матеріального права, яке діяло на час його придбання, будівництва та легалізації.

Відповідно до правил ст.ст. 22, 24, 28 України, які мають застосовуватися до спірних правовідносин, майно нажите подружжям за час шлюбу є їх спільною сумісною власністю, а майно, яке належало кожному з них до одруження або отримане в дар є їх приватною власністю.

В разі поділу спільного сумісного майна, частки кожного з подружжя визнаються рівними.

Сторони згідно з приписами ст. 60 ЦПК України повинні довести обставини на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому, згідно з положеннями ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка уклала шлюб з відповідачем 12.01.1980 р.

17.06.1980 р. ОСОБА_3придбав за договором купівлі-продажу 16/100 часток у житловому будинку АДРЕСА_1, який зареєстрував на своє ім'я.

В зв'язку з виділенням у окрему адресу двох співвласників, рішенням Заводського районного суду від 11.12.2007 р. частка відповідача змінена та визнана у розмірі 20/100.

Зазначене підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу та договором купівлі-продажу, даними технічної інвентаризації, свідоцтвом про право власності на частку, рішенням суду про зміну частки та даними МБТІ про регістрацію права власності. (а.с.-6, 8-12, 25, 38).

Врахувавши ці фактичні дані та наведені вимоги Кодексу про шлюб та сім'ю України, суд з належних підстав визнав 20/100 житлового будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Визначаючи частку позивачки, суд також правильно виходив з правил статей 22, 28 зазначеного кодексу України, згідно з якими майно, що придбане (нажите) подружжям в період шлюбу є їх спільним сумісним маном, а частки подружжя у спільному сумісному майні є рівними.

Таким чином, судом правильно визнано, що частка позивачки у праві власності на належну подружжю частку житлового будинку має складати 20/200.

Доводи апеляційної скарги про те, що частина будинку придбана за кошти батьків відповідача, не заслуговують на увагу, адже відповідачем не надано доказів того, що гроші на придбання частки йому подаровано батьками з дотриманням правил, передбачених ст. 244 ЦК (1963 р.), тобто за нотаріально посвідченим договором дарування.

Доводи про залишення частини позову без розгляду також не можуть бути враховані, оскільки процесуальне законодавство надає право позивачу за своїм розсудом, тобто без згоди відповідача, розпоряджатимся своїми вимогами.

При цьому, залишення без розгляду вимог про виділ частки в натурі чи її поділ не порушує права відповідача.

Доводи про неправильне застосування до спірних правовідносин положень чинного СК України не можна визнати обґрунтованими, оскільки посилання суду на норми чинного СК України зроблено лише для порівняння їх з аналогічними положеннями КпШС України, які і були власне застосовані ним при вирішенні спору.

Інші доводи також не заслуговують на увагу, оскільки не мають правого значення для вирішення заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3- відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.02.2013 р. - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І.Галущенко

Судді: І.В. Лівінський

В.В. Коломієць