Постанова № 32947216, 19.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2013 року 09 год. 51 хв. № 826/3223/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шпарманн» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 січня 2013 року № 0000072220, № 0000082220, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Шпарманн» (далі - ТОВ «Шпарманн», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 січня 2013 року № 0000072220, № 0000082220.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної планової виїзної перевірки від 26.12.2012р № 6077/22-222-35550934 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Шпарманн» та його контрагентом - ТОВ «Дормашавто» (ідентифікаційний код 36791493) є нікчемними правочинами, що вчинені без наміру настання правових наслідків, і що, в свою чергу, на думку податківців, призвело до заниження ним сум податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства за ІІІ - IV-ий квартали 2011 року, є протиправними і ґрунтуються лише на необґрунтованих припущеннях. Зокрема, позивач наголошує на наступному: реальність укладення і виконання Сторонами умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 19.01.2011р. за № 19/01/11/Т, укладених між ТОВ «Шпарманн» (Експедитор) і ТОВ «Дормашавто» (Перевізник-Експедитор) підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами (податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, виписками з банківського рахунку, тощо); в періоди укладення та виконання вказаного Договору обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; в тексті Акта перевірки не вказано про наявність будь-яких судових рішень (вироків), якими встановлено і доведено вину посадових ТОВ «Шпарманн» і ТОВ «Дормашавто» у скоєні злочинів. Зважаючи на викладене, позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту за серпень-жовтень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 10 176, 00 грн. за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «Дормашавто». Що ж до висновків податкового органу про заниження ТОВ «Шпарманн» податку на прибуток підприємств за ІІІ - IV-ий квартали 2011 року на суму 50 879, 00 грн. в результаті взаємовідносин з названим контрагентом, то вони спростовуються тим, що позивач в дійсності ці кошти (як транзитні) не включав до складу валових витрат.

Відповідач проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення від 23.04.2013р. за № 2286/9/10-015. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Шпарманн» були встановлені порушення ним вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: підприємством занижено податок на прибуток підприємства за ІІІ - IV-ий квартали 2011 року на суму 11 702, 00 грн. внаслідок включення до складу валових витрат суму коштів у розмірі 50 879, 00 грн., та податок на додану вартість за періоди серпень-жовтень 2011 року на суму 10 176, 00 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту аналогічної суму цього податку по податковим накладним, виписаним ТОВ «Дормашавто», які не відповідають вимогам чинного податкового законодавства України. Зокрема, відповідач наголошує на тому, що належними доказами (Акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 13.03.2012р. № 30/3-22-80 та матеріалами кримінальної справи № 71-00217 - пояснення гр. ОСОБА_3 від 10.01.2012р.) засвідчується факти фіктивності створення ТОВ «Дормашавто» та відсутність в нього реальної можливості здійснювати господарську діяльність, виконувати свої договірні зобов'язання за угодами (в т.ч. укладеними з ТОВ «Шпарманн»).

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

04 червня 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 17.12.2012р. по 21.12.2012р. працівником ДПІ у Дніпровському районі м. Києва була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Шпарманн» (ідентифікаційний код 35550934) з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Дормашавто» (ідентифікаційний код 36791493), за результатами якої складено Акт від 26.12.2012р. за № 6077/22-222-35550934 (далі - Акт перевірки від 26.12.2012р. № 6077/22-222-35550934).

Перелік документів, що були використані працівниками податкової інспекції при проведенні перевірки наведені на стор. 1 Акт перевірки від 26.12.2012р. № 6077/22-222-35550934.

В ході проведення перевірки працівником відповідача встановлено, що за період з 01.08.2011р. по 31.10.2011р. ТОВ «Шпарманн» задекларувало витрати операційної діяльності по взаємовідносинам з ТОВ «Дормашавто» в сумі 50 879, 00 грн., в т.ч. за ІІІ-ій квартал 2011 року - 33 293, 00 грн., за ІV-ий квартал 2011 року - 17 586, 00 грн., та віднесло до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 10 176, 00 грн. (в т.ч. за серпень 2011 року - 4 492, 00 грн., за вересень 2011 року - 2 167, 00 грн., за жовтень 2011 року - 3 517, 00 грн.)

При цьому до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва надійшов Акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 13.03.2012р. № 30/3-22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дормашавто» (ідентифікаційний код 36791493) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-покупцями та/або постачальниками за періоди з 01.01.2011р. по 31.03.2011р., з 01.05.2011р. по 31.07.2011р., з 01.08.2011р. по 30.09.2011р., з 01.11.2011р. по 31.01.2012р. В цьому Акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 13.03.2012р. № 30/3-22-80 вказано про виявлення підрозділом податкової міліції цієї податкової інспекції ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення ТОВ «Дормашавто» господарської діяльності (відсутність необхідних трудових і матеріальних ресурсів).

Зокрема, в ході здійснення досудового провадження працівниками СВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС у кримінальній справі № 71-00217, порушеної відносно директора ПП «Гранд Сервіс» ОСОБА_1 за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, та працівниками СВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС у кримінальній справі № 80-0263, порушеної за фактом фіктивного підприємництва, виявлено вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва шляхом створення ряду юридичних осіб (в т.ч. ТОВ «Дормашавто»).

Відповідно до відібраних від гр-на Російської Федерації ОСОБА_3 (який значився директором ТОВ «Дормашавто») письмових пояснень від 10.01.2012р., встановлено, що останній ніяких документів від імені Товариства не підписував, ніяких розпоряджень щодо призначення осіб на керівні посади по підприємству не віддавав.

На підставі вищевикладеного, працівник відповідача прийшов до висновку, що правочин між ТОВ «Шпарманн» і ТОВ «Дормашавто» є нікчемним, а тому надані до перевірки первинні документи (акти виконаних робіт і податкові накладні) не можуть бути прийняті до уваги як належні первинні документи, що підтверджують правомірність формування ТОВ «Шпарманн» сум валових витрат і податкового кредиту.

В розд. 4 «Висновок» Акта перевірки від 26.12.2012р. № 6077/22-222-35550934 працівником ДПІ у Дніпровському районі м. Києва встановлено порушення ТОВ «Шпарманн» вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податку на прибуток підприємства за ІІІ - IV-ий квартали 2011 року на загальну суму 11 702, 00 грн., в т.ч. за ІІІ-ій квартал 2011 року - 7 657, 00 грн., за IV-ий квартал 2011 року - 4 045, 00 грн., та до заниження податку на додану вартість на загальну суму 10 176, 00 грн., в т.ч. за серпень 2011 року - 4 492, 00 грн., за вересень 2011 року - 2 167, 00 грн., за жовтень 2011 року - 3 517, 00 грн.

Не погоджуючись із висновками вказаного Акта документальної перевірки позивач подав до канцелярії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва письмові заперечення до вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції (вих. від 28.12.2012р. № 28/12/12).

Відповідач своїм листом від 04.01.2013р. за № 109/10/22-211 залишив висновки зазначеного Акта перевірки без змін.

10 січня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі Акта від 26.12.2012р. № 6077/22-222-35550934 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0000072220 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Шпарманн» суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 11 702, 00 грн., в т.ч. 11 702, 00 грн. - основного платежу;

- за № 0000082220 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Шпарманн» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 720, 00 грн., в т.ч. 10 176, 00 грн. - основний платіж, 2 544, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 01 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

При цьому у вищезгаданому листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Основні поняття «транспортно-експедиторська діяльність», «транспортно-експедиторська послуга», «експедитор» і «перевізник» закріплені в Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004р. № 1955-IV, а саме: «транспортно-експедиторська діяльність» - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; «транспортно-експедиторська послуга» - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; «експедитор (транспортний експедитор)» - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування, та «перевізник» - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Згідно ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є відомості про сторони договору; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України наведена наступна характеристика договору транспортного експедирування. Так, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником (ч. 2 ст. 929 цього Кодексу).

В ході судового розгляду також встановлено, що 19 січня 2011 року між ТОВ «Шпарманн» (Замовник), в особі директора ОСОБА_5, і ТОВ «Дормашавто» (Перевізник-Експедитор), в особі Заступника директора ОСОБА_6, був укладений договір за № 19/01/11/Т, відповідно до якого Експедитор доручає Перевізнику-Експедитору здійснення автомобільних транспортних перевезень в міжнародному та внутрішньому сполученні.

Згідно п. 2.1, 2.3 цього Договору Експедитор надає Перевізнику Експедитору оригінал замовлення або факсову копію на здійснення міжнародного або внутрішньодержавного перевезення вантажу, які є невід'ємними частинами Договору. Замовлення вважається прийнятим до виконання після підписання його Перевізником-Експедитором.

Обов'язки Сторін за цим Договором передбачені у п. 3 зазначеного Договору. Зокрема, Перевізник-Експедитор зобов'язаний: здійснювати автомобільні транспортні перевезення у відповідності з умовами ЦМР (Конвенції про міжнародні перевезення вантажів автотранспортом); забезпечити безпеку вантажу та перевезень згідно страхової суми ЦМР; транспортні засоби надані Перевізником-Експедитором повинні бути в справному технічному стані та мати стандартні розміри; Перевізник-Експедитор зобов'язаний надати своїм водіям всі необхідні документи та дозволи, в т.ч. книжки МДП; при прийманні вантажу перевірити відповідність його з товарно-транспортною накладною та провести перевірку на наявність яких-небудь наявних пошкоджень, тощо.

Крім того Перевізник-Експедитор несе повну відповідальність за отриманий від Експедитора вантаж, в об'ємі зазначеному у супровідних документах. За пошкодження чи втрату вантажу в момент транспортування, перевізник-експедитор відшкодовує його вартість Експедитору на підставі документів, що підтверджують вартість втраченого чи пошкодженого вантажу (п. 3.11 Договору).

Зі змісту положень п. 1 - 3 зазначеного Договору судом вбачаться покладення обов'язків щодо здійснення автомобільних перевезень безпосередньо на Перевізника-Експедитора як Перевізника. Повноваження на укладення Перевізником-Експедитором з метою організації та забезпечення господарських операцій з перевезення вантажів Експедитора угод з третіми особами (перевізниками) від його імені та за його рахунок - в Договорі не визначені. Сам по собі порядок планування і організації Перевізником-Експедитором виконання транспортно-експедиторських послуг як Експедитором (зокрема, не встановлено за чий рахунок мали здійснюватися ті чи інші операцій) в Договорі не описаний.

У відповідності до п. 4.1, 2.4 даного Договору оплата за транспортні послуги здійснюється Експедитором протягом 10-ти банківських днів з отримання оригіналів рахунку та товарно-транспортної накладної (ЦМР/ТТН) з печаткою Одержувача, шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок Перевізника-Експедитору. Транспортні ставки обговорюються Сторонами в кожному окремому випадку на кожне перевезення.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2011 року (п. 7.1 цього Договору).

Згідно пояснень позивача, наведених в уточненнях до адміністративного позову від 10.04.2013р. за № 10/04/13-22/03/0213-1, наданих в судовому засіданні 16 квітня 2013 року, в межах згаданого вище Договору ТОВ «Дормашавто» виступало не як Перевізник, а як Перевізник-Експедитор.

Судом встановлено, що в наданому позивачем Договорі Сторонами не визначений порядок передачі-прийняття вантажу та необхідних товаросупровідних документів між Експедитором і Перевізником-Експедитором.

При цьому суд зважає на те, що ряд нормативно-правових актів (Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-ІІІ, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306) визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Загальна процедура оформлення товарно-транспортної накладної, яка виписується при перевезеннях на договірних засадах, регламентована пунктами 11.5 - 11.10 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні. Відповідно до вимог зазначених пунктів Правил товарно-транспортну накладну виписує Замовник (Вантажовідправник). Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (Вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

На підтвердження фактів отримання замовлених послуг від названого контрагента позивач надав до суду копії наступних документів (окрім самого договору):

- замовлень ТОВ «Шпарманн» на перевезення вантажу, адресованих ТОВ «Дормашавто» (в яких, зокрема, відсутні дати їх складання. Також в тексті кожного із замовлень наявні посилання на те, що ТОВ «Дормашавто» визнається уповноваженим Перевізником після укладення СMR-страхування). В кожному замовленні вже наявні реєстраційні номери відповідних транспортних засобів (з урахуванням того, що функції по забезпеченню відповідними транспортними засобами за Договором покладено не на Експедитора, а на Перевізника-Експедитора);

- актів приймання-передачі виконаних робіт датованих серпнем-жовтнем 2011 року на загальну суму 58 530, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 175, 83 грн.) - щодо надання транспортно-експедиційних послуг по Україні та за її межами за визначеними маршрутами. Одночасно будь-яких первинних документів, що засвідчують здійснення ТОВ «Шпарманн» передачі вантажів і відповідних товаросупровідних документів ТОВ «Дормашавто», необхідних для виконання умов Договору від 19.01.2011р. № 19/01/11/Т позивач суду не надав;

- товарно-транспортних накладних, датованих серпнем-жовтнем 2011 року (в яких в якості «Автопідприємства» значаться фізичні особи-підприємці, Замовника послуг (платника) - певний суб'єкт господарської діяльності (юридична особа) через ТОВ «Шпарманн», «Вантажовідправник» і «Вантажоодержувач» - певні суб'єкти господарської діяльності (юридичні особи). Жодні відомості про задіяння в процесах вантажних перевезень ТОВ «Дормашавто» як Перевізника або Експедитора, відбитки печаток і штампів цього Товариства в наявних у матеріалах справи ТТН - відсутні;

- платіжних доручень від 05.08.2011р. № 1632 на суму 11 985, 00 грн. (з ПДВ), від 30.08.2011р. № 1652 на суму 14 965, 00 грн. (з ПДВ), від 30.09.2011р. № 1692 на суму 13 002, 00 грн. (з ПДВ), від 31.10.2011р. № 1716 на суму 21 103, 00 грн. (з ПДВ), всього на загальну суму 61 055, 00 грн.

- податкових накладних датованих серпнем-жовтнем 2011 року на загальну суму податку на додану вартість 10 175, 83 грн. Вся сума ПДВ по вказаним податковим накладним була повністю включена позивачем до складу податкового кредиту за звітні періоди серпень-жовтень 2011 року. Від імені ТОВ «Дормашавто» перелічені вище первинні документи були підписані ОСОБА_6 (без довіреності).

При цьому згідно листа Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 11.04.20113р. № 5662, наданого у відповідь на судовий запит від 01.04.2013р. № 826/3223/13-а, з моменту проведення державної реєстрації ТОВ «Дормашавто» та на час надання даної відповіді, керівником та особою, яка має право вчиняти дії від імені названої юридичної особи без довіреності (в т.ч. підписувати договори) значиться лише ОСОБА_7

Будь-які документальні докази на підтвердження уповноваження директором ТОВ «Дормашавто» ОСОБА_7 інших фізичних осіб (в т.ч. ОСОБА_6.) на виконання представництво інтересів Товариства (в т.ч. шляхом укладення угод з третіми особами) та призначення його на посаду Заступника директора ТОВ «Дормашавто» суду не надано.

З метою всебічного з'ясування всіх обставин справи № 826/3223/13-а судом на адресу контрагента позивача - ТОВ «Дормашавто» був направлений судовий запит від 01.04.2013р. № 826/3223/13-а з питань документального підтвердження фінансово-господарських відносин з позивачем за серпень-жовтень 2013 року. Даний судовий запит повернувся до суду разом з поштовим відправленням з причини «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних і розрахункових документів позивача, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема первинні, які б підтверджували факти дійсного надання ТОВ «Дормашавто» на адресу позивача транспортно-експедиторських послуг, передбачених укладеним Договором від 19.01.2011р. № 19/01/11/Т.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведений факт здійснення господарських операцій з отримання транспортно-експедиторських послуг від контрагента належними первинними документами.

З огляду на те, що позивачем не підтверджені витрати на придбання послуг належними первинними і розрахунковими документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких послуг до податкового кредиту, є безпідставним, суд дійшов висновку про правомірність донарахування податковим органом позивачу суми податку на додану вартість із застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням від 10.01.2013р. № 000082220.

Одночасно суд визнає обгрунтовним посилання позивача на безпідставність прийняття ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС іншого спірного податкового повідомлення-рішення від 10.01.2013р. № 000072220, оскільки з тексту самого Акта перевірки від 26.12.2012р. № 6077/22-222-35550934, та наявними матеріалами справи факт включення ТОВ «Шпарманн» сум витрат в розмірі 50 879, 00 грн. по описаним вище спірним взаємовідносинам з ТОВ «Домашавто» до складу валових витрат за ІІІ - IV-ий квартали 2011 року не підтверджується.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 10.01.2013р. № 0000072220 та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у цій частині, а в задоволенні решти позовних вимог - необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 141, 22 грн. відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шпарманн» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 10 січня 2013 року № 0000072220.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шпарманн» (місцезнаходження: 02660, м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1Д, ідентифікаційний код 35550934) 141 (сто сорок одну) грн. 22 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова