Ухвала суду № 32946801, 13.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13901/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «КУБ» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року адміністративний позов ТОВ «Агентство безпеки «КУБ» до ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агентство безпеки «КУБ» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахувань та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Анкор Плюс» за період червень 2011 року, за результатами якої складено акт № 293/22-511/32620689 від 03 серпня 2012 року.

Згідно висновків вказаного акту податковим органом встановлені порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого останнім занижено податок на додану вартість за на загальну суму 439 650, 00 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 17 вересня 2012 року № 00003542250, згідно якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість в розмірі 439 651, 00 грн., з них 1, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, решта суми - основний платіж.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та TOB «Компанія «Анкор Плюс» було укладено ідентичні договори від 01 червня 2011 року за № 1/06-1 та № 2/06-1, у відповідності до умов яких замовник (позивач) доручає виконавцеві (TOB «Компанія «Анкор Плюс»), а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату послуги з контролю із залученням відповідних технічних засобів щодо здійснення персоналом замовника відповідних охоронних заходів відносно об'єктів охорони, виявленню факторів, які можуть негативно вплинути на виконання замовником договірних зобов'язань щодо надання ним послуг на об'єктах охорони в м. Києві, в Київській, Полтавській, Черкаській, Вінницькій, Житомирській, Чернігівській областях (договір № 1/06-1 від 01 червня 2011 року) та м. Києві, в Київській, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській, Одеській, Львівській, Закарпатській, Волинській областях, АРК та у м. Севастополі (договір № 2/06-1 від 01 червня 2011 року).

Укладення договорів із ТОВ «Компанія «Анкор Плюс» позивач мотивує необхідністю контролю за наданням позивачем послуг із охорони в межах його основної господарської діяльності, з метою підвищення якості таких послуг із охорони майна.

З пояснень позивача вбачається, що придбані у ТОВ «Компанія «Анкор Плюс» послуги є необхідними для організації та провадження господарської діяльності позивача і їх придбання повною мірою відповідає господарській меті таких послуг та господарській діяльності позивача.

Технічними завданнями на виконання умов Договору № 1/06-1 від 01 червня 2011 року та на виконання умов Договору № 2/06-1 від 01 червня 2011 року щодо проведення контролю за здійсненням охоронних заходів, відносно об'єктів охорони ТОВ «Агентство безпеки «КУБ» передбачено, що діями по контролю є спостереження за діями співробітників охорони, проведення спроб проникнення на територію об'єктів охорони, спроби встановлення контакту із співробітниками охорони на об'єктах з метою отримання конфіденційної інформації про об'єкти охорони, їх господарську діяльність, систему охорони, керівний склад підприємства, тощо.

Всього позивачем придбано у червні 2011 послуг у TOB «Компанія «Анкор Плюс» на суму 2 637 899, 76 грн., з них ПДВ у розмірі 439 650, 00 грн.

За фактом поставки послуг за договорами № 1/06-1 та № 2/06-1 від 01 червня 2011 року, ТОВ «Компанія «Анкор Плюс» виписано позивачу податкові накладні № 1 від 30 червня 2011 року на суму ПДВ 198 333, 33 грн. та № 2 від 30 червня 2011 року на суму ПДВ 241 316, 63 грн.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.4 статті 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 ПК України - податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Із матеріалів справи вбачається, що за результатами контролю TOB «Компанія «Анкор Плюс» складено звіти про результати щоденного контролю у погодженій сторонами формі, які передані позивачу в електронній формі на флеш-накопичувачу згідно акту прийому передачі, що відповідає умовам договорів від 01 червня 2011 року № 1/06-1 та № 2/06-1 від 01 червня 2011 року.

У звітах про результати контролю зазначені відомості про об'єкти на яких надавались послуги з контролю, результати контролю, дії, які проводились відповідно до умов контролю.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача стосовно неналежності звітів про результати контролю, а саме їх не підписання ТОВ «Компанія «Анкор Плюс», так як такі доводи не ґрунтуються на положеннях договорів № 1/06-1 та № 2/06-1 від 01 червня 2011 року та матеріалах справи.

Що стосується фото та відео фіксації дій працівників та виявлених порушень, суд погоджується з доводами позивача, що фото-відео матеріали фіксації можуть бути обов'язковими лише у випадку їх створення в ході надання послуг. За відсутності створення TOB «Компанія «Анкор Плюс» фото-відео матеріалів фіксації, відповідно наявність таких матеріалів у позивача не є обов'язковою, а їх відсутність не може свідчити про безтоварний характер господарських операцій. Фото-відео матеріали фіксації можуть бути лише додатковим підтвердженням факту надання послуг і не є безпосереднім результатом таких послуг.

Колегія суддів звертає увагу на те, що виконання умов вищезазначених договорів підтверджується актом № 2/06-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 червня 2011 року про надання послуг за Договором № 2/06-1 від 01 червня 2011 року у розмірі 1 447 899, 76 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 241 316, 63 грн. та актом № 1/06-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 червня 2011 року про надання послуг за Договором № 1/06-1 від 01 червня 2011 року у розмірі 1 190 000, 00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 198 333, 33 грн., які розкривають зміст та обсяг господарської операції, як цього вимагають положення Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні».

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення правочину, який відповідач вважає нікчемним, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази свідчать про те, що господарські операції позивача з TOB «Компанія «Анкор Плюс» мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності позивача.

Отже, зібраними у справі та вищенаведеними доказами в сукупності підтверджується фактичне здійснення господарської операції, а тому правові підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань спірним податковим повідомленням-рішенням - відсутні.

Також колегія суддів зазначає, що при перевірці позивача відповідачем не встановлено відсутності у ТОВ «Компанія «Анкор Плюс» адміністративно-господарських можливостей чи трудових ресурсів для надання оплачених позивачем послуг.

Посилання апелянта на безтоварний характер господарських операцій із надання послуг ТОВ «Компанія «Анкор Плюс» позивачу є необґрунтованими. У акті про результати позапланової виїзної перевірки позивача від 03.08.2012 р. відповідачем вказано про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Анкор Плюс», та про встановлення розбіжності між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованого ТОВ «Компанія «Анкор Плюс» та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованими ТОВ «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна», ТОВ «ЕС ЕНД ЕЙ Карго Трейдінг», ТОВ «Сістем Трейд Україна», ТОВ «Астерс Плюс». Стосовно відносин ТОВ «Компанія «Анкор Плюс» із згаданими контрагентами відповідачем встановлено наявність ознак фіктивності у ТОВ «Астерс Плюс», а стосовно ТОВ «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна», ТОВ «ЕС ЕНД ЕЙ Карго Трейдінг», ТОВ «Сістем Трейд Україна» - недекларування податкових зобов'язань за відносинами із ТОВ «Компанія «Анкор Плюс» за червень 2011 року.

Колегія суддів бере до уваги те, що відповідачем не встановлено та не надано доказів того, що ТОВ «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна», ТОВ «ЕС ЕНД ЕЙ Карго Трейдінг», ТОВ «Сістем Трейд Україна», ТОВ «Астерс Плюс» були постачальниками чи виконавцями товарів/робіт/послуг, необхідних ТОВ «Компанія «Анкор Плюс» для надання послуг за договорами з позивачем № 1/06-1 та № 2/06-1 від 01 червня 2011 року.

Відповідачем не доведено, що ТОВ «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна», ТОВ «ЕС ЕНД ЕЙ Карго Трейдінг», ТОВ «Сістем Трейд Україна», ТОВ «Астерс Плюс» є елементами ланцюга поставок послуг ТОВ «Компанія «Анкор Плюс» за договорами з позивачем. Податковим органом в ході перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не встановлено в рамках яких саме відносин з ТОВ «Компанія «Анкор Плюс» та за якими договорами ТОВ «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна», ТОВ «ЕС ЕНД ЕЙ Карго Трейдінг», ТОВ «Сістем Трейд Україна», ТОВ «Астерс Плюс» допущено порушення податкового законодавства.

Крім того, наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі матеріали (роботи) позивачем не отримувались від контрагента.

Оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, які стали підставою для заниження ТОВ «Агентство безпеки «КУБ» податкового зобов'язання, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в зазначеному акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Чаку Є.В.