Рішення № 32946101, 08.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.08.2013 Справа № 905/4539/13

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Харакоз К.С.,

при секретарі судового засідання Колтак Т.М.,

розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк,

до відповідача Донецької міської ради, м.Донецьк,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаки», м. Донецьк,

про скасування рішення Донецької міської ради №31/137 від 05.06.2013р., -

За участю:

представник позивача ОСОБА_5 за довіреністю;

представник відповідача не з'явився;

представник третьої особи не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Донецької міської ради, м.Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаки», м.Донецьк, про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що скасовуючи рішення №21/317 від 21.09.12р. відповідачем порушені вимоги ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування», оскільки прийняття такого рішення не передбачене колом повноважень відповідача. Позивачем виконані всі зобов'язання визначені в рішенні №21/317 від 21.09.12р., та на думку позивача відповідач в порушення норм цивільного права припинив вже виконані зобов'язання в односторонньому порядку не маючи на те прав. Також позивач зазначає, що в порушення вимог п.3 с.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» на офіційному сайті Донецької міської ради не міститься проект рішення з конкретною датою його публікації.

В судовому засіданні 08.07.13р. позивач надав письмові пояснення в яких просить припинити дії, що порушують права Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 шляхом скасування рішення Донецької міської ради від 05.06.13р. №31/137 «Про скасування рішення міської ради від 21.09.12р. №21/302, №21/317». Вказані вимоги фактично є зміною предмету позову. Зміна предмету позову господарським судом прийнята відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України. Позивач зазначає, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни при виникненні правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Ухвалою суду від 21.06.13р. порушено провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання 08.08.13р. і в попередні судові засідання, не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресою, визначеною у якості його місцезнаходження. Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою відповідача.

Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними в ній матеріалами справи в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецької міської ради (далі Відповідач) №21/317 від 21.09.12р. надано дозвіл Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (далі - Позивач) на розміщення комплексу торгівельних павільйонів строком на 3 роки по АДРЕСА_2 згідно паспорту на об'єкт обслуговування населення на умовах укладення відповідного договору. (а.с. 13).

Пунктом 3 зазначеного рішення передбачено, що зі спливом вказаного у відповідному договорі і в паспорті прив'язки строку розміщення об'єктів Позивач зобов'язаний в місячний строк звільнити місце від тимчасової споруди.

Пунктом 2 рішення передбачені зобов'язання покладені на позивача.

На підставі вищевказаного рішення 21.02.13р. між сторонами укладено договір розміщення тимчасової споруди. Відповідно до п.1.1. Договору Відповідач дозволяє, а Позивач відповідно до паспорту прив'язки розміщує комплекс торгових павільйонів загальною площею - 636,00 кв.м. на земельній ділянці загальною площею - 636,00 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_2 Розміщення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорту прив'язки. (п.1.2. Договору) (а.с.14).

Договір укладений строком до 21.09.2015р. По закінченню терміну дії Договору позивач повинен протягом 5 днів демонтувати тимчасову споруду та звільнити місце. (пункти 2.1., 2.2. Договору).

Пунктом 8 Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та реєстрації у встановленому законом порядку. Договір розміщення тимчасової споруди зареєстрований 21.02.13р.

08.04.13р. Головним Управлінням містобудування і архітектури Донецької міської ради за реєстраційним №01/17-43 від 02.04.13р. позивачу виданий Паспорт прив'язки тимчасової споруди - комплексу торгових павільйонів по вул.Купріна в Кіровському районі (а.с. 13).

Рішенням Донецької міської ради №31/137 від 05.06.13р. (пункт 1. рішення) скасовані Рішення Донецької міської ради №21/317 від 21.09.12р. «Про надання дозволу Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на розміщення комплексу торгівельних павільйонів по АДРЕСА_2» та Рішення Донецької міської ради №21/302 від 21.09.12р. «Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю «Лаки», м.Донецьк на розміщення комплексу торгівельних павільйонів по вул.Купріна в Кіровському районі». (а.с. 12).

Рішення Донецької міської ради №31/137 від 05.06.13р., мотивується кількаразовими колективними зверненнями громадян, проживаючих по АДРЕСА_3, про незгоду з розміщенням комплексу торгових павільйонів по вул.Купріна в Кіровському районі, наявністю на земельній ділянці інженерних мереж та зелених насаджень, з метою недопущення порушення прав та законних інтересів громадян.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вважаючи, що прийняте відповідачем рішення порушують права позивача Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав позов до господарського суду.

Згідно ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про судоустрій України» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно із ч.1 ст.21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 цього Кодексу.

Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає ст.1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»).

Склад сторін у даній справі відповідає приписам ст.1 ГПК України.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст.3 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пунктом 17 Постанови Пленуму вищого господарського суду України від 24.10.11р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» передбачено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором.

Даний спір за своєю правовою природою має ознаки господарського спору, оскільки наслідком прийняття відповідачем рішення №21/317 від 21.09.12р. було укладення між сторонами договору розміщення тимчасової споруди від 21.02.13р.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

З викладеного вбачається, що характер правовідносин, щодо яких виник спір, носить господарський характер, пов'язаний із здійсненням позивачем підприємницької діяльності. Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається, що відповідачем порушуються права та охоронювані законом інтереси як фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності.

Отже, що стосується підсудності справи Господарському суду то підсудність даного виду спору визначена вірно.

Як було зазначено вище, при звернені до господарського суду позивач просить суд припинити дії, що порушують права позивача, шляхом скасування рішення №21/317 від 21.09.12р., яке було підставою укладання в подальшому договору розміщення тимчасової споруди від 21.02.13р.

За загальним правилом договір є однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, в т.ч. господарського зобов'язання (п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.174 Господарського кодексу України). При виникненні відповідного цивільного (господарського) правовідношення з підстав укладеного між сторонами договору, сторони згідно із ст. ст. 13, 14 Цивільного кодексу України здійснюють відповідні цивільні права та виконують обов'язки в межах, встановлених договором.

Відповідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

На підставі рішення Донецької міської ради №21/317 від 21.09.12р. «Про дозвіл Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 розміщення комплексу торгівельних павільйонів по АДРЕСА_2» між сторонами укладено договір розміщення тимчасової споруди від 21.02.13р., тобто в результаті виданого органом місцевого самоврядування акту індивідуальної дії виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, при вирішенні в судовому порядку питання про припинення дій, що порушують права позивача шляхом скасування рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким наданий дозвіл позивачу на розміщення комплексу торгових павільйонів за умови укладання відповідного договору, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх змін чи припинення.

Рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) визначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Також слід вказати, що ні стаття 26, ні стаття 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не містять прямого дозволу органу місцевого самоврядування скасовувати власні рішення.

При цьому, Конституційний суд у розглядуваному рішенні зазначив, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити в них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, КМ України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Конституцією України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 3, 8, 19). Організація та діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (розділ II). Тому ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування правозастосовного та юрисдикційного змісту приймаються на основі Конституції і законів України, а самі ці органи як носії публічної влади є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (частина перша статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Враховуючи, що індивідуально-правові акти, зокрема, місцевих рад є юридичними фактами, на підставі яких у фізичних осіб та юридичних осіб приватного права виникають, змінюються або припиняються конкретні права та обов'язки, одностороннє скасування радами цих актів порушує право зазначених осіб на розгляд їх справ відповідно до встановленої Конституцією і законами України процедури.

Відтак, вказані акти не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування інакше як у разі, коли цей орган наділений відповідно до Конституції і законів України юрисдикційними повноваженнями стосовно таких актів.

Отже, уклавши Договір розміщення тимчасової споруди від 21.02.13р. з позивачем, рішення Донецької міської ради №21/317 від 21.09.12р. не може бути скасоване чи відмінене, оскільки вичерпало свою дію самим фактом укладання такого договору.

Таким чином, оскаржуване у даній справі рішення Донецької міської ради від 05.06.13р. №31/137 є таким, що прийняте в порушення способів, встановлених Конституцією та законами України, внаслідок чого це рішення суперечить Конституції України, що є підставою для визнання вказаного спірного рішення відповідача протиправним та його скасування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно з положеннями ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд стягує судові витрати з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 42, 43, 22, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк, до відповідача Донецької міської ради, м.Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаки», м. Донецьк, про скасування рішення Донецької міської ради №31/137 від 05.06.2013р. задовольнити.

Скасувати рішення Донецької міської ради №31/137 від 05.06.13р. «Про скасування рішень міської ради від 21.09.12р. 21/302, №21/317».

Стягнути з Донецької міської ради, м.Донецьк (м.Донецьк, вул.Артема, б.98; код ЄДРПОУ 26502957) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) гривень 00 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 09.08.2013 року.

Суддя К.С. Харакоз