Постанова № 32945935, 13.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року Справа № 5009/4462/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівВасищака І.М., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"на постанову від 11.06.2013 року Донецького апеляційного господарського суду у справі№5009/4462/12 господарського суду Запорізької областіза позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"до1. Громадської організації Енергодарської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Запорізької області; 2. ФОП ОСОБА_4за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1: Запорізького обласного об'єднання Української спілки ветеранів Афганістану;за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Енергодарської міської ради; 2. Відділу Держземагенства у м. Енергодар Запорізької областіпроусунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, повернення самовільно зайнятої земельної ділянкиза участю представників:

позивача: Нинюк Л.О., дов. б/н від 28.03.2013 р.;

відповідачів : не з'явилися;

третіх осіб не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.02.2013р. позовні вимоги державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" задоволені повністю. Вирішено усунути перешкоди у користуванні державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" земельною ділянкою 0,3831га, кадастровий № 2312500000:06:024:0023 розташованим на ній об'єктом незавершеного будівництва інв. № 10039 шляхом звільнення від неправомірного перебування на ній майна громадської організації міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Запорізької області та суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4; зобов'язано громадську організацію міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Запорізької області та суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 повернути державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" земельну ділянку 0,3831га, кадастровий № 2312500000:06:024:0023 і розташований на ній об'єкт незавершеного будівництва інв. № 10039.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2013 (судді В. Манжур, Н. Будко, А. М'ясищев), рішення господарського суду Запорізької області (суддя Л. Кагітіна) скасовано, прийняте нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що відсутні докази самовільного зайняття спірної земельної ділянки відповідачами. Позивачем не визначено в чому саме полягають перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою.

В поданій касаційній скарзі Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"? позивач у справі просить скасувати постанову апеляційної інстанції від 11.06.2013 р. та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 11.02.2013 р. Скаржник вважає, що оскаржувана ним постанова прийнята без застосування норм матеріального права що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст.ст. 123, 125, 126, 212 Земельного кодексу України; ст.ст.177, 179, 181, 190, 331, 391, 876 Цивільного кодексу України; ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"; ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". В постанові апеляційного суду не зазначено жодної норми матеріального права на підставі яких вона прийнята.

Апеляційним судом не дотримано вимог процесуального права.

Оскаржувана постанова прийнята з порушенням ст. 34 ГПК України по неналежним доказам, наданим відповідачами. Питання щодо земельної ділянки площею 0,53 га судом першої інстанції не розглядалось.

В порушення вимог ст.ст. 18, 21, 27 ГПК України в ухвалах апеляційного суду не зазначено на чиїй стороні ? позивача або відповідача виступають третя особа 2 та третя особа 3. Справа розглянута без дотримання вимог ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом: не враховано, що відповідачі не спростували факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки, не звернули уваги на відсутність у них правовстановлюючих документів на право користування спірною землею.

В порушення положень ст.ст. 104, 105 ГПК України, апеляційним судом не спростовані доводи і висновки місцевого суду, наведені в рішенні від 11.02.2013, не зазначено власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Клопотання позивача про приєднання документів до справи задовольнити, але відповідно до вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права надавати їм правову оцінку.

Клопотання третьої особи?відділу Держкомзему у м. Енергодар Запорізької області про зміну назви установи на відділ Держземагенства у м. Енргодар у Запорізькій області задовольнити.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

В 1981 році на підставі розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 23.07.1980р. № 446 виконавчим комітетом Кам'янсько-Дніпровської районної Ради депутатів трудящих дирекції Запорізької атомної електростанції м. Енергодар в безстрокове і безоплатне користування була надана земельна ділянка розміром 2305,18 га для будівництва об'єктів атомної електростанції.

Право користування зазначеною вище земельною ділянкою було оформлено Державним актом на право користування землею серії Б № 012484, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 177 (надалі - Державний акт № 177).

Рішенням виконавчого комітету Енергодарської міської ради народних депутатів від 18.02.1993р. № 33 "Про відвід земельних ділянок" земельна ділянка площею 0,42 га земель Запорізької атомної електростанції була відведена для розміщення збиральних майданчиків і майстерень Громадській організації Енергодарській міській організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Запорізької області.

На земельній ділянці 0,42 га знаходиться об'єкт незавершеного будівництва (гараж із швидко-монтованої будівлі), замовником будівництва якого було Виробниче об'єднання "Запорізька атомна електрична станція".

Відповідно до Постанови КМУ від 17.10.1996р. № 1286 "Про створення Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом", в жовтні 1996р. на базі майна атомних електростанцій та їх інфраструктур, в тому числі і Запорізької атомної електричної станції, було створене Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", відокремленим підрозділом якого є Запорізька атомна електрична станція.

З жовтня 1996 р. будівництво гаражу із швидко-монтованої будівлі на земельній ділянці 0,42 га було припинено і до теперішнього часу ніякі роботи з будівництва (добудови) вказаного вище об'єкта Позивачем не проводилися.

Вищевказаний об'єкт обліковується в бухгалтерському обліку Позивача на рахунку 15.1 "Капітальні інвестиції. Капітальне будівництво", як об'єкт незавершеного будівництва "Гараж Спілки ветеранів Афганістану", інвентарний номер 10039 (далі - ОНБ інв. № 10039), балансова вартість якого на теперішній час складає 619 434,49 грн.

Рішенням Енергодарської міської ради від 08.06.2006р. № 10 "Про інвентаризацію земель ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", в тому числі, були затверджені матеріали інвентаризації земель Позивача, відмінений Державний акт № 177 і зобов'язано Позивача оформити право постійного користування відповідними земельними ділянками, згідно з вимогами чинного законодавства України.

Рішенням Енергодарської міської ради від 17.02.2010р. № 442 "Про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки ДП "НАЕК "Енергоатом" позивачу дозволено розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,4200 га по вулиці Комунальній для добудови, подальшої експлуатації і обслуговування об'єкта незавершеного будівництва (гараж) за рахунок земель категорії промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

В ході проведення в травні 2011 р. Енергодарським МВ ГУМВС України в Запорізькій області перевірки було встановлено, що земельна ділянка 0,42 га та ОНБ інв. № 10039 використовуються відповідачем-1 і відповідачем-2 з порушенням вимог, як чинного земельного законодавства України (відсутність Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою), так і діючого законодавства України в сфері містобудівної діяльності (заборона експлуатації об'єкта будівництва, не прийнятого в експлуатацію). Також було встановлено, що між Позивачем та відповідачами відсутні будь-які належним чином оформлені правочини, які б дозволяли користуватися об'єктом незавершеного будівництва.

Рішенням Енергодарської міської ради від 04.11.2011р. №37 "Про надання в постійне користування ДП "НАЕК "Енергоатом" земельної ділянки по вулиці Комунальній" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3831 га по вулиці Комунальній, розроблений Кам'янсько-Дніпровським районним відділом Запорізької регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК при Держкомземі України" у 2010 році. Позивачу в постійне користування була надана земельна ділянка площею 0,3831 га, місцезнаходження якої: м. Енергодар, вул. Комунальна, за цільовим призначенням - землі транспорту для розміщення та експлуатації будівель і споруд, іншого наземного транспорту.

Право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою підтверджено позивачем Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №116433 від 17.02.2012 р., який зареєстрований в "Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі" за номером 231250003000012, кадастровий номер земельної ділянки 2312500000:06:024:0023.

Відповідаючи на підтвердження своїх доводів належних доказів не надали.

Приймаючи до уваги досліджені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач є належним землекористувачем спірної земельної ділянки і відповідачі нею користуються незаконно. Застосувавши ст.ст.116, 123, 125, 126, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України; ст.ст.331, 391, 876 Цивільного кодексу України місцевий суд позовні вимоги задовольнив.

Позивач клопотанням від 02.04.2013 р. (т.2, арк.134-163), а відповідач клопотанням від 11.06.2013 р. (т.3, арк.1-45) просили апеляційний суд долучити до справи додаткові докази.

Відповідно до ст.101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В постанові апеляційного суду не зазначено задоволені клопотання сторін про залучення додаткових доказів або ні. Апеляційний суд не досліджував обставини неможливості подання їх в місцевий суд.

Апеляційним судом додатково встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Енергодарської міської ради народних депутатів від 21.02.1991р. № 38 було затверджено акт вибору земельної ділянки площею 0,53га для розміщення зборочних майданчиків та майстерень Запорізького обласного об'єднання Союзу ветеранів Афганістану; дозволено проведення проектних та будівельних робіт на вказаній ділянці після оформлення акту на право землекористування відповідно до Земельного кодексу УРСР та виключенням випитуваної ділянки зі складу земель Запорізької АЕС.

На земельній ділянці були розташовані тепловозне депо та під'їзні шляхи, у зв'язку з чим ВО "Запорізька АЕС" звернулась до арбітражного суду Запорізької області з позовом про спонукання обласного об'єднання "Союз ветеранів Афганістану" звільнити будівлю, що належить позивачу, та про укладення угоди про порядок користування під'їзними залізничними шляхами. Рішенням арбітражного суду Запорізької області від 03.08.92р. у справі № 4-350д у задоволенні позову було відмовлено, при цьому зазначено, що спірна ситуація виникла з вини позивача, який погодився на відвід землі відповідачу разом зі своєю будівлею; позивач зобов'язаний вирішувати питання з виконкомом про відвід відповідачу іншої ділянки землі або сторони вправі вирішити питання про передачу зазначеного майна відповідачу з дотриманням діючого законодавства.

В листі від 20.08.1992р. №08-10/1064 Запорізька атомна електрична станція, посилаючись на забезпечення експлуатаційних потреб АЕС, просила виконавчий комітет Енергодарської міської ради народних депутатів повернути їй земельну ділянку, раніше видану Запорізькому обласному об'єднанню Союзу ветеранів Афганістану, та видати їм іншу земельну ділянку, у зв'язку з досягненням угоди про виділення Запорізькому обласному об'єднанню Союзу ветеранів Афганістану іншої земельної ділянки.

Рішенням виконавчого комітету Енергодарської міської ради народних депутатів від 18.02.1993р. № 33 було вирішено відвести земельну ділянку площею 0,42га земель Запорізької АЕС для розміщення зборочних майданчиків та майстерень Енергодарського відділення Запорізького обласного об'єднання Союзу ветеранів Афганістану.

Як зазначено в рішеннях виконавчого комітету Енергодарської міської ради народних депутатів від 21.02.1991р. №38, від 18.02.1993р. №33, первісно видана земельна ділянка площею 0,53га та замінена земельна ділянка площею 0,42га видавались для розміщення зборочних майданчиків та майстерень Запорізького обласного об'єднання Союзу ветеранів Афганістану саме із земель Запорізької АЕС.

Із Державного акту на право користування землею серії Б № 012484, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №177, вбачається, що в користуванні Запорізької АЕС знаходилась земельна ділянка розміром 2305,18га. Згідно рішення Енергодарської міської ради № 10 від 08.06.2006р. вказаний Державний акт був відмінений, та в пункті 2 визначено площі земельних ділянок, які залишились в постійному користуванні ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом".

Матеріалами справи підтверджується виділення Запорізькому обласному об'єднанню Союзу ветеранів Афганістану земельної ділянки зі складу земель Запорізької АЕС, але за наявними в матеріалах справи доказами не вбачається можливим встановити чи виключено зі складу земельних ділянок, що залишились в постійному користуванні Запорізької АЕС, земельна ділянка площею 0,42га, яка була видана Запорізькому обласному об'єднанню Союзу ветеранів Афганістану земельних ділянок для розміщення зборочних майданчиків та майстерень.

В матеріалах справи відсутні докази скасування або визнання недійсним рішення виконавчого комітету Енергодарської міської ради народних депутатів від 18.02.1993р. №33, яким було вирішено питання щодо відведення земельної ділянки площею 0,42га земель Запорізької АЕС для розміщення зборочних майданчиків та майстерень Енергодарського відділення Запорізького обласного об'єднання Союзу ветеранів Афганістану.

Державна інспекція сільського господарства набула повноважень щодо проведення перевірок дотримання земельного законодавства лише 02.04.2013.

Отже, акт Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області від 30.01.2013 р. не може бути прийнятий як доказ створення саме громадською організацією Енергодарської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Запорізької області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 перешкод позивачеві в користуванні спірною земельною ділянкою.

Відсутність доступу на спірну земельну ділянку представників позивача та БТІ з метою проведення інвентаризації майна не є доказом створення перешкод у користуванні земельною ділянкою саме відповідачами, оскільки складений акт від 26.04.2012 р. підписаний в односторонньому порядку без участі представників громадської організації Енергодарської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Запорізької області та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

В листі від 02.02.11р. №28-14/2535 Запорізька АЕС, у відповідь на лист від 08.12.2010 р. №17 Енергодарської міської організації Союзу ветеранів Афганістану, зазначила, що документальною ревізією фінансово-господарської діяльності ВП "Запорізька АЕС" встановлено, що на території об'єкта незавершеного будівництва "Гараж Спілки ветеранів Афганістану" перебуває "…незрозуміла фірма чи приватне підприємство, яке займається ремонтом автотранспортних засобів…керівник цього суб'єкта господарювання самостійно провів комунікації (електро, водопостачання та водовідведення), встановив додаткові споруди (камера для фарбування автомобілів, охорона, інше), проводить оздоблювальні роботи в самому приміщення (заміна вікон, покрівлі, устаткування для ремонту автомобілів)…".

Проте, у вказаному листі не визначено хто саме займає спірний об'єкт, розташований на спірній земельній ділянці.

Зважаючи на недоведеність матеріалами справи створення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою саме громадською організацією Енергодарської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Запорізької області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, не визначення державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" в чому саме полягають перешкоди, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вищевказані заявлені вимоги необґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.

Ознайомившись з матеріалами, встановленими обставинами справи та застосуванням попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач в позові заявив вимоги про звільнення відповідачами самовільно зайнятої земельної ділянки і усунення перешкоди в користуванні землею та об'єктом незавершеного будівництва що на ній знаходиться. Підставами позову зазначено ст.212 ЗК України та ст.391, 876 ЦК України.

Суд першої інстанції встановив що у відповідачів відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, а тому прав на неї вони не набули. Апеляційна інстанція також не встановила наявність у відповідачів правовстановлюючих документів на землю, але в постанові зазначила, що позивач не довів що саме відповідачі самовільно займають спірну земельну ділянку.

Попередні судові інстанції дійшли протилежних висновків щодо самовільного зайняття спірної земельної ділянки відповідачами, не дослідили обставини самовільного зайняття землі. Дві інстанції зазначили що спірна земельна ділянка була відведена 1 відповідачу по рішенню виконкому Енергодарської міської ради народних депутатів №33 від 18.02.1993 р. і позивач надавав на це згоду. В матеріалах справи відсутні докази що зазначене рішення скасовано або визнано недійсним.

Разом з тим, встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у неї права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо (абз.2 п.31 Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин).

Не дослідивши зазначені обставини місцевий суд дійшов висновку, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку. А апеляційний суд, при тому що відповідачі не заперечували що займають спірну земельну ділянку, у повернені землі позивачу відмовив. При цьому апеляційний суд в оскаржуваній постанові не зазначив жодної норми матеріального права якими він керувався при прийнятті свого рішення.

Суд першої інстанції з посиланням на ст.ст.331, 391, 876 ЦК України дійшов висновку що відповідачі у своїй діяльності використовують об'єкт незавершеного будівництва інв. №10039, що належить позивачу за відсутності належного оформлених правочинів, які б дозволяли відповідачам користуватися ним, зобов'язав відповідачів повернути об'єкт позивачу.

Суд апеляційної інстанції не спростував вказаний висновок, без посилань на норми матеріального права якими керувався при прийнятті постанови, у задоволенні вимоги про повернення об'єкту відмовив.

Зазначене вище свідчить про те, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст.ст.104, 105 ГПК України та незастосування ним норм матеріального права що регулюють спірні правовідносини,? обґрунтовані.

Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції, досліджені докази на їх підтвердження, свідчать що суд приймав постанову по матеріалам що не були надані сторонами в суд першої інстанції, зокрема: рішення виконкому Енергодарської міськради №38 від 21.02.1991 р; лист позивача №08-10/1064 від 20.08.1992 р; рішення Арбітражного суду Запорізької області №4-3509 від 03.08.1992 р. та інші (том.3, арк.1-45). Оскільки в тексті оскаржуваної постанови не вказано з яких причин сторони не могли надати ці документи в суд першої інстанції і чому апеляційний суд їх долучає до матеріалів справи,?доводи позивача про порушення апеляційним судом вимог ст.34 та 101 ГПК України також є обґрунтованими.

З наведеного вище вбачається, що апеляційний господарський суд повторно розглянув справу з порушенням вимог процесуального права, зокрема, ст.ст.34, 101, 104, 105 ГПК України і без застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Відповідно до ст. ст.11110 ГПК України такі порушення є підставою для скасування оскаржуваної позивачем постанови Донецького апеляційного суду від 11.06.2013 р.

Зважаючи на зміст постанови апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку що і суд першої інстанції припустився порушення вимог ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. За таких обставин рішення суду від 11.02.2013 р. також підлягає скасуванню. На підставі ст.1119 колегія суддів направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час повторного розгляду справи місцевому суду необхідно ретельно з'ясувати чи самовільно відповідач займає спірну земельну ділянку; вилучена або ні ця земля з земель позивача; чи була добровільна відмова позивача від земельної ділянки (ст.27 Земельного кодексу України в редакції 1990 р.) як в подальшому реалізоване рішення виконкому Енергодарської міської ради №33 від 18.02.1993 р. (або скасовано, визнано недійсним) та інше. Чи припиняла місцева рада право користування землею відповідача. З'ясувати чому міська рада у 2010 р. земельну ділянку 0,4200 га по вул. Комунальній відводила позивачу з земель промисловості, транспорту, зв'язку; чи є земельна ділянка 0,3831 га по Держакту позивача ЯЯ №116433 від 17.02.2012 р. частиною спірної земельної ділянки. Для з'ясування місцезнаходження спірної земельної ділянки (на землях позивача або ні) суд має право призначати судову експертизу (ст.41 ГПК України); викликати в суд для подачі пояснень з питань землевпорядкування фахівців відповідних організацій. На підставі належних доказів, встановлених обставин справи прийняти обґрунтоване рішення суду, керуючись нормами права що регулюють спірні правовідносини сторін.

Керуючись ст.ст.1115?11112 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 11.02.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2013 у справі №5009/4462/12 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:І. Васищак В. Цвігун