Постанова № 32945905, 13.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року Справа № 903/304/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіКруглікової К.С. (доповідач),суддів:Жукової Л.В., Черкащенка М.М. розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Городоцьке лісове господарство"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 рокуу справі№903/304/13 Господарського суду Волинської областіза позовомПриватного підприємства "Імідж-Інвестмент" до Державного підприємства "Городоцьке лісове господарство" простягнення 15 175,08 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Демченко В.Г.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до відповідача про стягнення з останнього 9 176,86 грн. заборгованості, 5 129 грн.- 20% річних , 869,22 грн. інфляційних втрат та судових витрат .

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.04.2013 року у справі № 903/304/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2013р., позов Приватного підприємства "Імідж-Інвестмент" задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Городоцьке лісове господарство" на користь позивача 5 129 грн. 20% річних, 869,22 грн. інфляційних втрат та 1720,50 грн. судового збору. Провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 9 176,86 грн. припинено.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, ДП "Городоцьке лісове господарство" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 року та рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 23.02.2010р. між приватним підприємством "Імідж - Інвестмент" та державним підприємством "Городоцьке лісове господарство" було укладено два договори за однаковим №23/02-10.

На підставі договору №23/02-10 від 23.02.2010р. на постачання будівельних матеріалів (блок "рваний камінь" кольоровий(червоний, жовтий) та блок "рваний камінь" для стовпчиків) (далі - Договір №1), позивач - приватне підприємство "Імідж - Інвестмент" (продавець) та відповідач - державне підприємство "Городоцьке лісове господарство" (покупець) погодили, що продавець постачає, а покупець приймає та оплачує товар згідно умов даного Договору (п.1.1 Договору №1).

Відповідно до п.2.1 Договору №1 сторони погодили, що кількість блоків "рваний камінь" кольоровий(червоний, жовтий) становить 3000 шт. ціною 7 грн./шт. та кількість блоків "рваний камінь" для стовпчиків) становить 2 200 шт. ціною 9 грн./шт.

Пунктом 2.2 Договору №1 сторони погодили, що загальна сума даного договору складає 40 800 грн.. При цьому сума може змінюватися на протязі терміну дії даного Договору в залежності від зміни цін чи обсягів поставки товару. Кількість частин поставленого товару встановлюється сторонами за даними, що зазначені в перевізному документі - накладній.

Датою поставки товару вважається дата, вказана в товарно-транспортних накладних. Факт відвантаження товару підтверджується видатковою накладною.(п.4.2 Договору-1). За несвоєчасні розрахунки з винної сторони стягуються інфляційні нарахування та 20% річних за користування чужими коштами.(п.5.3 Договору-1).

Договір-1 підписано директорами Підприємства та Лісового господарства, скріплено відбитками печаток сторін.

На підставі договору №23/02-10 від 23.02.2010р. на постачання пиловника хвойного (далі - Договір №2), позивач - приватне підприємство "Імідж - Інвестмент" (покупець) та відповідач - державне підприємство "Городоцьке лісове господарство" (продавець) погодили, що продавець постачає, а покупець приймає та оплачує товар згідно умов даного Договору (п.1.1 Договору №2).

Згідно з п.2.1 Договору №2 сторони погодили, що кількість пиловника хвойного, ІІ, ІІІ сорту 26-34 см., довжина 4 - 6 м. становить 120 м.куб. за ціною 340 грн./м.куб..

Пунктом 2.2 Договору №2 сторони погодили, що загальна сума даного договору складає 40 800 грн.. При цьому сума може змінюватися на протязі терміну дії даного Договору в залежності від зміни цін чи обсягів поставки товару. Кількість частин поставленого товару встановлюється сторонами за даними, що зазначені в перевізному документі - накладній.

Датою поставки товару вважається дата, вказана в товарно-транспортних накладних. Факт відвантаження товару підтверджується видатковою накладною.(п.4.2 Договору-2). За несвоєчасні розрахунки з винної сторони стягуються інфляційні нарахування та 20% річних за користування чужими коштами.(п.5.3 Договору-2).

Договір-2 підписано директорами Підприємства та Лісового господарства, скріплено від-битками печаток сторін.

На виконання умов Договору №1 позивач поставив відповідачу будівельні матеріали (блок "рваний камінь" та блок "рваний камінь" на стовпчики) на загальну суму 44738 грн., що підтверджується накладними за №245 від 23.03.10р., за №246 від 24.03.2010р., за №255 від 14.04.2010р., за №532 від 23.04.2010р., за №545 від 21.05.2010р., за №556 від 03.06.2010р. та довіреностями за №224682 серія ААБ від 23.03.10р., за №331113 серія 12ААА від 14.04.10р., за №331125 серія 12ААА від 23.04.10р., за № 331059 серія 12ААА від 21.05.10р. та за №331072 серія 12ААА від 03.06.10р. на отримання товару.

На виконання умов Договору №2 відповідач поставив позивачу (пиловник хвойний) на суму 35561,14 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними за № 562329 серія 12ААА від 19.03.10р., № 562172 серія 12ААА від 30.03.10р., № 562355 серія 12ААА від 15.04.10р., № 562368 серія 12ААА від 23.04.10р., № 562434 серія 12ААА від 21.05.10р., № 562450 серія 12ААА від 03.06.10р.

Додатково сторони погодили між собою умови, відповідно до яких отриманий товар від відповідача, позивач - ПП "Імідж - Інвестмент" зараховував, як оплату за відпущені блоки "рваний камінь", а ДП "Городоцьке лісове господарство" вартість отриманих блоків зараховувало, як оплату за відпущені лісоматеріали, тобто всього взаєморозрахунок відбувся на суму 35 561,14 грн., що стверджується загальною сумою фактично отриманого товару сторонами(позивачем на суму 35 561,14 грн., відповідачем на суму 44 738 грн.) та залишком не оплаченого товару на суму 9 176,86 грн.

Таким чином, у відповідача утворилася заборгованість в сумі 9176,86 грн., що підтверджується накладними про отримання товару та актами звірки взаємних розрахунків від 30.11.10р. та 31.01.13р., яку позивач просив стягнути на його користь.

Разом з тим, після порушення провадження у справі, відповідачем погашено 9 176 грн. 86 коп. основної заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням №689 від 03.04.2013р. та випискою з банку, яку надав позивач.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, вказав на те, що оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, з нього на користь позивача слід стягнути річні та інфляційні. При цьому, місцевий господарський суд припинив провадження по справі в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 9 176,86 грн. на підставі п.1 ст. 80 ГПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, звертаючись до суду, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості, яка складає 9176,86 грн. та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Тобто спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після порушення провадження у справі сплатив позивачеві суму заборгованості в розмірі 9 176,86 грн. , що підтверджує визнання ним основної заборгованості та зміну обсягів поставки товару.

З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути на його користь 20% річних на підставі п. 5.3 договорів та інфляційні на підставі п.2 ст.625 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 869,22 грн. є правомірною, тому підлягає задоволенню.

Що стосується решти позовних вимог, а саме стягнення з відповідача 20% річних в розмірі 5129 грн., нарахованих згідно з п. 5.3 договорів, колегія суддів також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що в цій частині позов підлягає повному задоволенню.

Таким чином, попередні судові інстанції надали належну оцінку вказаним доказам, а відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Городоцьке лісове господарство" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 року у справі №903/304/13 - без змін.

ГоловуючийК. Круглікова Судді:Л. Жукова М. Черкащенко