Постанова № 32943936, 01.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15207/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А..

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Трауті А.В.

за участю:

представника відповідача Пащенка В.А.

представника позивача Бахуринського В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтокомплект ЛТД" до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012 року № 0005362280, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012 року № 0005362280.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 08.10.2012 №1955, направлення від 09.10.2012 №2155/22-80 та згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК ДПІ в Голосіївському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Альфакем Україна", за наслідками якої складено акт від 10.10.2012 №351/1-22-80-23521635.

На підставі вищезазначеного Акта було прийнято податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 29.10.2012 №0005362280, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 136494 грн.

Як вбачається із висновків Акту перевірки (з урахуванням уточнень від 12.10.2012 №9601/10/22-80 про виправлення в акті перевірки технічної помилки), на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідачем встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК та заниження ПДВ на 109195 грн. за грудень 2011р. Згідно з актом, зміст порушень полягає в тому, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011р. 109195 грн. податку, нарахованого по операціям з ТОВ "Альфакем Україна".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки перевірки про нікчемність правочинів, порушення позивачем вимог податкового законодавства і завищення податкового кредиту з ПДВ є необ'єктивними, нормативно необґрунтованими і документально не підтвердженими, на підставі чого суд дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення

Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Альфакем Україна» було укладено договір купівлі-продажу № 16/12-АУ-У від 16 грудня 2011 року, згідно умов якого, продавець (ТОВ «Альфакем Україна») поставляє у зумовлені строки покупцеві (ТОВ «Укравтокомплект ЛТД») гумову суміш, покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на згідно умов договору. Предметом договору є визначений товар з найменуванням, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток № 1), підписаних продавцем та покупцем, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.1, 1.2. договору).

Пунктом 2 договору визначені умови поставки, відповідно до яких, разом з товаром продавець повинен передати покупцю документи, які належать до передачі разом з товаром. До таких документів належать бухгалтерські документи та документи, що засвідчують якість товару (паспорт якості, виданий підприємством виробником товару). Право власності набувається в момент відвантаження відповідної партії товару, зазначеної в супровідних документах. (п.п. 2.1, 2.3 договору).

Згідно з п.3.1 - 3.3 договору, загальна кількість товару визначаються специфікацією № 1. Специфікації, а також додатки до них, після погодження сторонами, є невід'ємними додатками до договору. Поставка товару по кількості, якості, асортименту і ціні повинна відповідати заявкам покупця та супровідним документам продавця. Покупець зобов'язаний надати письмову заявку на відвантаження товару, в якій вказує кількість, назву продукції, реквізити одержувача, тип упаковки (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п.п. 8.1.- 8.3 договору, розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі належним чином оформлених видаткових накладних та рахунків-фактур постачальника. Оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на підтвердження виконання умов договору в матеріалах справи наявні лише податкові і видаткові накладні.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наявних в матеріалах справи податкових та видаткових накладних суд першої інстанції прийшов до висновку, що засвідчені копії вказаних первинних бухгалтерських і податкових документів, які надавалися до перевірки і наявні у справі, документально підтверджують здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ "Альфакем Україна" у грудні 2011р. товарів визначеного найменування, кількості, ціни, на загальну вартість 545975 грн. (без ПДВ), а також підтверджують нарахування ПДВ у сумі 109196 грн. у розмірі 20% вартості придбаних товарів.

Проте колегія суддів вважає, що такий висновок є передчасним і зауважує, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Так, згідно п. 1.1. договору, його предметом є гумова суміш, а первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, вказують на отримання ТОВ «Укравтокомплект ЛТД» автозапчастин, комплектуючих деталей, що не є предметом вказаного договору.

Також, виходячи зі змісту договору, його невід'ємною частиною є специфікація № 1, в якій визначаються найменування товару, його загальна кількість. Разом з товаром продавець повинен передати покупцю документи, що засвідчують якість товару (паспорт якості, виданий підприємством виробником товару). Розрахунок здійснюється покупцем на підставі належним чином оформлених видаткових накладних та рахунків-фактур постачальника. Оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Проте в матеріалах відсутні зазначені специфікації, рахунки-фактури, документи, що засвідчують якість товару, копії письмових заявок позивача на відвантаження товару, документи на підтвердження факту оплати товару покупцем. Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції позивачем їх також надано не було.

Крім того, колегія вважає за необхідне зазначити, що наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних не відповідають вимогам п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а саме, в них відсутні посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення зі сторони покупця, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони позивача.

Враховуючи викладене і зважаючи на невідповідність предмету договору товарам, вказаним у первинних документах, колегія суддів приходить до висновку, що реальність виконання умов договору № 16/12-АУ-У, а відтак і наявність підстав для віднесення сум за даним договором до податкового кредиту позивачем не доведені.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, крім того, суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права і висновки, покладені в основу мотивування цього рішення не відповідають фактичним обставинам, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтокомплект ЛТД" до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012 року № 0005362280 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва - скасувати.

Ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтокомплект ЛТД" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 6 серпня 2013 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.