Постанова № 32943657, 08.08.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 року м. Львів № 813/4285/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Білоніжка Б.П., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області (далі - управління ПФУ у Золочівському районі) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення неправомірно виплаченої пенсії за період з 01.08.2009 року по 30.11.2012 року в сумі 49123,89 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що пенсію у зв'язку з втратою годувальника було призначено неповнолітнім дітям ОСОБА_2 на тій підставі, що їх батька ОСОБА_3 рішенням Ківерцівського районного суду від 14.04.2004 року визнано безвісно відсутнім. У листопаді 2012 року управлінню ПФУ стало відомо, що ОСОБА_3 проживає у с. Поляни Золочівського району Львівської області, тобто у тому ж селі, що й ОСОБА_2 Позивач зазначив, що ОСОБА_2 мала б повідомити про появу свого колишнього чоловіка територіальний орган ПФУ, оскільки ця обставина впливає на виплату їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Проте свого обов'язку відповідач не виконала, що призвело до того, що з 01.08.2009 року по 30.11.2012 року їй зайво нараховано та виплачено пенсію в сумі 49123,89 грн. Позаяк відповідач відмовилась повернути зазначену суму коштів добровільно, управління ПФУ у Золочівському районі на підставі ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» звернулося до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_2 безпідставно виплаченої пенсії в сумі 49123,89 грн. Представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує. Вважає, що підстав для стягнення з неї коштів, виплачених як пенсія у зв'язку з втратою годувальника у період з 01.08.2009 року по 30.11.2012 року немає, оскільки про появу в Україні свого колишнього чоловіка ОСОБА_3 їй стало відомо лише у вересні 2012 року. Відповідач визнає ту обставину, що не повідомила у вересня 2012 року орган ПФУ про повернення ОСОБА_3; пояснила, що впродовж останніх років постійно хворіє, перенесла тяжкі недуги, постійно вибуває на стаціонарне лікування, що підтверджується наданими суду медичними документами. Ствердила, що до вересня 2012 року їй дійсно нічого не було відомо про місце перебування колишнього чоловіка (вважала його померлим), відтак пенсію у зв'язку з втратою годувальника отримувала правомірно.

Під час розгляду справи суд у відповідь на запит отримав від Ківерцівського районного суду Волинської області матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_2 про визнання громадянина ОСОБА_3 безвісно відсутнім та матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_3 про скасування рішення про визнання його безвісно відсутнім. Копії необхідних матеріалів із зазначених цивільних справ суд долучив до даної адміністративної справи. Із заяви про скасування судового рішення про визнання ОСОБА_3 безвісти відсутнім вбачається, що такий в період з 1999 по 2012 роки перебував на заробітках на території Російської Федерації, повернувся в Україну в 2012 році.

Суд викликав ОСОБА_3 для допиту у якості свідка. Судовий виклик повернуто суду з відміткою «адресат відсутній». Відповідач повідомила суд, що зі слів матері ОСОБА_3, що проживає в с. Поляни Золочівського району Львівської області, син знову виїхав на заробітки в Російську Федерацію.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи докази та встановив наступне:

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 18.06.2002 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, про що видано відповідне свідоцтво від 19.08.2002 року. За час спільного подружнього життя у сім'ї ОСОБА_3 народилося двоє синів: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 Після розлучення батьків неповнолітні діти залишились на утриманні матері.

У березні 2004 року ОСОБА_2 звернулася до Ківерцівського районного суду Волинської області із заявою про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_3, оскільки з листопада 2000 року вони разом не живуть, після розлучення про місце його перебування їй не відомо, а з 23.09.2002 року ОСОБА_3 перебуває у розшуку як неплатник аліментів. Рішенням від 14.04.2004 року Ківерцівський районний суд визнав ОСОБА_3 безвісно відсутнім з 01.12.2000 року.

Згідно з розпорядженням управління ПФУ у Золочівському районі №139992 від 23.07.2009 року ОСОБА_2 з 01.08.2009 року призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника на неповнолітнього ОСОБА_5, а з 01.09.2009 року пенсію вона отримувала вже на двох дітей, оскільки старший син ОСОБА_4 навчався у професійно-технічному навчальному закладі.

У відповідь на запит управління ПФУ у Золочівському районі Львівської області від 26.11.2012 року Полянська сільська рада Золочівського району листом № 459 від 30.11.2012 року повідомила, що ОСОБА_3 зареєстрований та проживає у с. Поляни на вул. Шевченка, 61, Золочівського району Львівської області. На цій підставі управління ПФУ у Золочівському районі прийняло рішення про припинення виплати ОСОБА_2 пенсії у зв'язку з втратою годувальника з 01.12.2012 року.

Крім того, на підставі долучених до справи документів суд встановив, що рішенням Ківерцівського районного суду від 18.01.2013 року скасовано рішення від 14.04.2004 року про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім. Зазначене рішення прийнято за наслідкам розгляду заяви ОСОБА_3, який у грудні 2012 року звернувся з відповідною заявою до суду. У заяві зазначено, зокрема, про те, що з 1999 року ОСОБА_3 перебував на заробітках на території Російської Федерації. У 2012 році він повернувся додому, в с. Поляни Золочівського району Львівської області. Про рішення суду, яким його було визнано безвісно відсутнім, довідався у вересні 2012 року після того, як звернувся до органів місцевого самоврядування для оформлення опікунства над своєю матір'ю.

Управління ПФУ у Золочівському районі вважає, що оскільки ОСОБА_2 не повідомила про появу ОСОБА_3, то призначена їй з 01.08.2009 року пенсія у зв'язку з втратою годувальника нараховувалась та виплачувалась неправомірно. Управління ПФУ підрахувало, що за період з 01.08.2009 року по 30.11.2012 року ОСОБА_2 отримала пенсію на своїх дітей на загальну суму 49123,89 грн. і оскільки добровільно цих коштів вона не повернула, позивач просить стягнути з відповідача ці кошти.

При вирішенні спору суд керувався наступними нормами права:

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. У частині 7 цієї статті передбачено, що положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 2 статті 38 Закону № 1058 зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Відповідно до статті 102 цього ж Закону, пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до статті 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до статті 50 Закону № 1058 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

У статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Цивільний кодекс України передбачає, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України).

Системний аналіз наведених вище норм права свідчить про те, що необхідною умовою для повернення надміру виплачених коштів у формі пенсії є підтвердження факту недобросовісності особи, що отримує пенсію, напр. зловживання при призначенні пенсії чи приховування відомостей, що впливають на прийняття рішення про припинення виплати пенсії тощо.

При прийнятті рішення суд виходить з наступних мотивів:

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У контексті спірних правовідносин умовою для повернення ОСОБА_2 пенсії у зв'язку з втратою годувальника, яку вона отримала на двох дітей за період з 01.08.2009 року по 30.11.2012 року, є наявність доведеного факту, що цю пенсію їй призначено без належних правових підстав, або ж що отримання такої пенсії є наслідком зловживань з боку відповідача.

Пенсію у зв'язку з втратою годувальника управління ПФУ у Золочівському районі призначило ОСОБА_2 на тій підставі, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 14.04.2004 року ОСОБА_3, батька їх неповнолітніх дітей, було визнано безвісно відсутнім з 01.12.2000 року. З цього приводу спору між сторонами не виникало. У даному випадку обставиною, яка має значення для виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, є те, коли ОСОБА_2 стало відомо або мало бути відомо про появу ОСОБА_3

У заяві від 05.12.2012 року про скасування рішення Ківерцівського районного суду від 14.04.2004 року про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім останній зазначив, зокрема, про те, що у 1999 році він виїхав на заробітки до Російської Федерації, звідки повернувся додому тільки у 2012 році. Про прийняте стосовно себе рішення від 14.04.2004 року він довідався у вересні 2012 року, після того як звернувся до органів місцевого самоврядування про оформлення опікунства над своєю матір'ю.

У судовому засіданні відповідач ствердила, що дійсно бачила ОСОБА_3 у вересні 2012 року, оскільки пригадала, що в цей період діти пішли на навчання, а збір врожаю картоплі на їхній ділянці землі вже було завершено. Також підтвердила, що про появу ОСОБА_3 вона не повідомила управління ПФУ у Золочівському районі, однак пояснила це тим, що не надала цьому належного значення, позаяк заклопотана іншими проблемами. Зокрема, пояснила, що вона давно і важко хворіє, перенесла три операції і через незадовільний стан здоров'я їй непросто влаштуватися на роботу. Інших джерел доходів, крім пенсії, немає, через що вона з дітьми у скрутному матеріальному становищі. ОСОБА_3 не допомагає їй з утриманням дітей, і як з'ясувалося, знову виїхав за кордон.

Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_3 в 2000-2012 рр. перебував за межами України та був в цей період визнаний безвісно відсутнім; ОСОБА_2 про його повернення дізналася в вересні 2012 року. Отже, до цього часу пенсію у зв'язку з втратою годувальника вона отримувала цілком правомірно і на законних підставах.

У вересні 2012 року ОСОБА_2 дізналася про появу ОСОБА_3, однак про цю обставину, яка у даному випадку має значення для подальшої виплати їй пенсії на дітей у зв'язку з втратою годувальника, не повідомила територіальний орган ПФУ, який таку пенсію виплачує. Тому з вересня 2012 року по 30 листопада 2012 року пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 отримувала неправомірно. За цей період управління ПФУ у Золочівському районі виплатило їй 4571,04 грн. і саме в цій частині суд вважає позовні вимоги обґрунтованими. Щодо решти коштів, то суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що ці кошти відповідач отримала безпідставно внаслідок зловживання зі своєї сторони. Тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат, то відповідно до статті 94 КАС України підстав для їх розподілу немає.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області (м. Золочів, вул. Валова, 4; ідентифікаційний код: 20859150) 4571 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят одну) гривню 04 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 13 серпня 2013 року.

Суддя Москаль Р.М.