Рішення № 329430, 07.12.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.06 р. Справа № 7/261пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Малашкевич С.А.

при секретарі Скрипник О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції м. Красноармійськ Донецької області

До відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „ДонСет” м. Красноармійськ Донецької області

2. Приватного підприємства „Браво” м. Донецьк

Про: визнання угоди недійсною

За участю:

представника позивача: Суліми О.М., довіреність б/н від 24.11.2006 р.; Гришкан О.Г., довіреність б/н від 12.10.2006 р.

представника першого відповідача: не з’явився

представника другого відповідача: не з’явився

Суть справи:

Красноармійська об’єднана державна податкова інспекція м. Красноармійськ звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „ДонСет” м. Красноармійськ та Приватного підприємства „Браво” м. Донецьк про визнання угоди недійсною, як такої, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Позивач надав до суду заву № 12601/10/10-013-1 від 04.10.2006 р. про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати недійсним господарське зобов’язання за договором б/н від 30.01.2001 р., укладеного між відповідачами, на підставі ст. 207 Господарського кодексу України. Позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „ДонСет” на користь державного бюджету отримані за угодою кошти в сумі 2 712, 00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на акт перевірки № 296-23-3-20387952 від 18.10.2004 р., договір б/н від 30.01.2001 р., податкову накладну № 215 від 23.10.2002 р., лист № 10642/10/23-7 від 25.07.2005 р., № 16 від 18.08.2005 р., свідоцтво від 23.10.1997 р., розпорядження голови Красноармійської міської Ради народних депутатів № 489рг від 16.10.1997 р., установчий договір ТОВ „ВП „ДонСет”, статут ТОВ „ВП „ДонСет”, свідоцтво платника ПДВ від 12.08.1999 р., довідка управління статистики від 18.10.2004 р., довідка про включення до ЄДРПОУ ТОВ „ВП „ДонСет”, лист № 27591/7/28-013 від 22.09.2004 р., акт № 170 від 10.09.2002 р., рішення Ленінського районного суду м. Донецьк від 01.06.2001 р., довідка управління статистики по ПП „Браво”, квитанція прибуткового касового ордеру № 102 від 23.10.2002 р.

Відповідачі відзив на позовну заяву не надали, в судові засідання представників не направили, хоча про дату і час їх проведення були повідомлені належним чином. Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За результатами розгляду справи та враховуючи пояснення представників сторін суд встановив.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „ДонСет” та Приватним підприємством „Браво” було укладено договір б/н від 30.01.2001 р. купівлі-продажу робочого одягу на загальну суму 30 000, 00 грн.

На виконання зазначеного договору Приватне підприємство „Браво” поставило Товариству з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „ДонСет” товари на загальну суму 2 712, 00 грн., що підтверджується податковою накладною № 215 від 23.10.2002 р.

За поставлений товар Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „ДонСет” сплатило другому відповідачу суму в розмірі 2 712, 00 грн., згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 102 від 23.10.2002 р.

Таким чином, зазначений договір був виконаний сторонами в сумі 2 712, 00 грн.

Красноармійська об’єднана державна податкова інспекція м. Красноармійськ просить визнати господарське зобов’язання, що виникло із зазначеного договору, недійсним на підставі ст. 207 Господарського кодексу України, як таке, що укладено з боку Приватного підприємства „Браво” з метою суперечною інтересам держави та суспільства, та застосувати наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами Конституції України встановлюються основні принципи існуючого суспільного ладу. Так, відповідно до вимог статті 67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України “Про систему оподаткування ” встановлює обов’язок платників податків, яким є, зокрема, сплата податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

У законодавчому порядку встановлюються обмеження у здійсненні підприємницької діяльності шляхом встановлення обов’язків діяти суб’єкту підприємницької діяльності певним чином. Порушення положень законів є підставою для притягнення суб’єкта підприємницької діяльності до відповідальності, визначеної законами.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма передбачає необхідність встановлення умислу на укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, у однієї або у обох сторін угоди. Наявність умислу у сторін чи однієї сторони угоди означає, що вони (вона), виходячи із обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. При цьому, достатньо умислу у однієї сторони на укладення угоди і настання відповідних наслідків її виконання.

Пленум Верховного Суду України в пункті 6 Постанови “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” № 3 від 28 квітня 1978 року (з наступними змінами) роз’яснив, що до угод укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч Закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисною метою тощо.

Метою суперечною інтересам держави та суспільства, яку мало спірне господарське зобов’язання, позивач вважає приховування доходів від оподаткування. Умисел другого відповідача, позивач обґрунтовує наявністю рішення Ленінського районного суду м. Донецька по справі № 2-913 від 01.06.2001 р., яким установчі документи Приватного підприємства „Браво” були визнані недійсними.

Зокрема, зазначеним рішенням, яке набуло законної сили, встановлено, що Приватне підприємство „Браво” не знаходиться за адресою, вказаною в установчих документах, до того ж, підприємство ніякої звітності до податкових органів з моменту реєстрації не подавало, дані щодо посадових осіб підприємства або зміни його юридичної адреси відсутні.

Згідно ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду у відношенні фактів, встановлених цим судом, та які мають значення при вирішенні спору.

Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

В порушення ст. 3, 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, продаж товару за договором б/н від 30.01.2001 р. не було відображено Приватним підприємством „Браво” в податковому обліку, не були здані декларації з ПДВ та податку на прибуток підприємства. До того ж, Приватним підприємством „Браво”, без наявності реєстрації як платника ПДВ, було видано Товариству з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „ДонСет” податкову накладну № 215 від 23.10.2002 р. на загальну суму 2 712, 00 грн., у тому числі на суму 452, 00 грн. ПДВ, яка була врахована першим відповідачем при відображенні в складі податкового кредиту податку на додану вартість. Таке підтверджується актом перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „ДонСет” № 296-23-3-20387952 від 18.10.2004 р.

Наданими доказами у сукупності доводиться, що державна реєстрація, а також здійснення фінансово-господарських операцій другого відповідача направлені на здійснення підприємницької діяльності поза межами правової відповідальності, без відображення такої операції в податковому обліку з приховуванням оподатковуваного доходу без сплати до бюджету відповідних податків, що є порушенням чинного законодавства.

Наведені вище факти встановлені рішенням суду доводять правомірність позиції позивача щодо наявності умислу у суб’єкта при укладенні та виконані оспорюваного господарського зобов’язання, направленого на укладення та виконання зобов’язання всупереч інтересам держави та суспільства, що доводить недійсність спірного зобов’язання.

За таких обставин оспорюване господарське зобов’язання має бути визнано недійсним на підставі частини 1 статті 207 Господарського кодексу України.

У спірних відносинах суд застосовує наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, згідно якої, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Виходячи з приписів вказаної норми, відповідно до встановлених обставин справи, умисел мав місце лише з боку однієї сторони за угодою, а саме, з боку другого відповідача – Приватного підприємства „Браво”, тому підлягають стягненню з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „ДонСет” кошти, отримані за договором б/н від 30.01.2001 р. в сумі 2 712, 00 грн., оскільки умови договору в частині оплати товару з його боку були виконані в повному обсязі, а з останнього підлягає стягненню у доход держави вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих за договором в сумі 2 712, 00 грн.

Держмито по майновій вимозі у сумі 102, 00 грн. та по немайновій вимозі у сумі 85, 00 грн. покладається на другого відповідача, оскільки, спір виник внаслідок його неправильних дій, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподіляються між відповідачами у рівних частках, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись, 1 ст. 207, ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, ст. ст. 43, 33, 34, 43, 46, 49 ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції м. Красноармійськ про визнання недійсним господарського зобов’язання від 30.01.2001 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „ДонСет” м. Красноармійськ та Приватним підприємством „Браво” м. Донецьк.

Визнати недійсним господарське зобов’язання, як таке, що вчинене з метою суперечною інтересам держави та суспільства, яке виникло та виконано між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „ДонСет” м. Красноармійськ та Приватним підприємством „Браво” м. Донецьк на підставі договору б/н від 30.01.2001 р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „ДонСет” (ЄДРПОУ 20387952), м-н „Шахтарський”, т.ц. „Шахтарський”, 2 поверх, м. Красноармійськ, Донецька область, 85300, р/р 26000314148001, р/р 26066314148001, р/р 20627314148305 у Красно армійській філії ЗАТ КБ „ПриватБанк”, МФО 335236, р/р 26000250091262, р/р 26008250091264, р/р 26002250091260 у Донецькій обласній філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, на користь де6ржавного бюджету: код платежу 23030300, р/р 31113106600060 в УДК в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 24165125, вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих за договором, в сумі 2 712, 00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „ДонСет” (ЄДРПОУ 20387952), м-н „Шахтарський”, т.ц. „Шахтарський”, 2 поверх, м. Красноармійськ, Донецька область, 85300, р/р 26000314148001, р/р 26066314148001, р/р 20627314148305 у Красно армійській філії ЗАТ КБ „ПриватБанк”, МФО 335236, р/р 26000250091262, р/р 26008250091264, р/р 26002250091260 у Донецькій обласній філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, на користь державного бюджету, витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59, 00 грн.

Стягнути з Приватного підприємства „Браво” (ЄДРПОУ 31377519), вул. Аксакова, буд. 21, м. Донецьк, 83062 (інші відомості стосовно другого відповідача в матеріалах справи відсутні), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „ДонСет” (ЄДРПОУ 20387952), м-н „Шахтарський”, т.ц. „Шахтарський”, 2 поверх, м. Красноармійськ, Донецька область, 85300, р/р 26000314148001, р/р 26066314148001, р/р 20627314148305 у Красно армійській філії ЗАТ КБ „ПриватБанк”, МФО 335236, р/р 26000250091262, р/р 26008250091264, р/р 26002250091260 у Донецькій обласній філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, грошові кошти, отримані за оспорюваним зобов’язанням, в сумі 2 712, 00 грн.

Стягнути з Приватного підприємства „Браво” (ЄДРПОУ 31377519), вул. Аксакова, буд. 21, м. Донецьк, 83062 (інші відомості стосовно другого відповідача в матеріалах справи відсутні), на користь державного бюджету витрати за державним митом в сумі 102, 00 грн., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59, 00 грн.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Малашкевич С.А.