Рішення № 329420, 07.12.2006, Господарський суд Донецької області

Дата ухвалення
07.12.2006
Номер справи
7/245пд
Номер документу
329420
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.06 р. Справа № 7/245пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Малашкевич С.А.

при секретарі Скрипник О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції м. Костянтинівка Донецької області

До відповідачів:

1. Приватного підприємства „ІнтерЛіга” м. Костянтинівка Донецької області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Краусс-інтел” м. Харків

Про: визнання недійсним господарського зобов’язання від 02.09.2003 р. та стягнення 12 738, 03 грн.

За участю:

представника позивача: Плохіх В.О., довіреність № 18934/10/10-013 від 11.10.2006 р.

представника першого відповідача: не з’явився

представника другого відповідача: не з’явився

Суть справи:

Костянтинівська об’єднана державна податкова інспекція звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства „ІнтерЛіга” м. Костянтинівка та Товариства з обмеженою відповідальністю „Краусс-інтел” м. Харків про визнання недійсним, на підставі ст. 207 Господарського кодексу України, господарського зобов’язання від 02.09.2003 р., як такого, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також стягнення з другого відповідача на користь першого відповідача одержаних за угодою коштів в сумі 2 000, 00 грн. та матеріальних цінностей на суму 10 583, 78 грн., а з першого відповідача у доход держави матеріальні цінності на суму 12 738, 03 грн., отриманих ним за угодою.

Завою від 11.10.2006 р. позивач уточнив позовні вимоги в частині правових підстав визнання господарського зобов’язання недійсним. Позивач просить визнати недійсним, на підставі ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР, господарське зобов’язання за усною угодою купівлі-продажу від 02.09.2003 р., укладеною між відповідачами, згідно накладної № 137 від 02.09.2003 р. на суму 12 738, 03 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що укладена між відповідачами угода мала за мету приховування доходів, ухилення від сплати податків, тобто була укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Як на доказ наявності умислу у другого відповідача, позивач посилається на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.10.2005 р., яким були визнані недійсними установчий договір та статут Товариства з обмеженою відповідальністю „Краусс-інтел” м. Харків з моменту їх реєстрації.

Судом досліджені наступні документи, надані позивачем в обґрунтування своїх вимог: акт перевірки № 66/23-1-32401531 від 24.01.2006 р., податкові та товарні накладні № 17/1 від 20.11.2003 р., № 137 від 02.09.2003 р., книга придбання за 2003 р., квитанція до прибуткового касового ордеру № 187 від 24.09.2004 р., журнал-ордер № 6, статут ПП „ІнтерЛіга”, розпорядження від 05.03.2003 р., довідка № 32401531, довідка про взяття на облік платника податків від 21.03.2003 р., свідоцтво від 24.03.2003 р., лист № 120 від 24.01.2006 р., лист № 782/7/23-506, акт перевірки № 27/15-209/2 від 07.10.2004 р., довідка № 882, статут ТОВ „Краусс-інтел”, установчий договір ТОВ „Краусс-інтел”, свідоцтво № 29017051, свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ „Краусс-інтел”, акт анулювання свідоцтва платника ПДВ від 24.11.2005 р., лист № 3615/7/10-012 від 12.07.2006 р., копія рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.10.2005 р., лист № 16 від 14.09.2004 р., лист № 18892/10/23-113-1 від 11.10.2006 р., витяг з кримінальної справи № 122-4015.

Костянтинівська об’єднана державна податкова інспекція надала суду заву № 17587/10/10-013 від 27.09.2006 р. про накладення арешту на матеріальні цінності та грошові кошти, що належать Приватному підприємству „ІнтерЛіга” м. Костянтинівка, з метою забезпечення позову, але належних доказів тому не представила. Зазначене клопотання судом було залишене без задоволення.

Перший відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що укладена між відповідачами угода не суперечить інтересам держави та суспільства. Зазначив, що скасування державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю „Краусс-інтел” не може тягнути за собою недійсність укладених ним угод.

Другий відповідач відзив на позовну заяву не надав, в судові засідання представника не направив, хоча про дату і місце їх проведення був повідомлений належним чином. Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За результатами розгляду справи та враховуючи пояснення представників сторін суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Краусс-інтел” поставило Приватному підприємству “ІнтерЛіга” м’ясо-свинина у кількості 218 кг, м’ясо-яловичина у кількості 928, 60 кг на загальну суму 12 738, 03 грн., у тому числі ПДВ в сумі 2 123, 00 грн., що підтверджується товарною накладною № 137 від 02.09.2003 р.

Приватне підприємство “ІнтерЛіга” здійснило сплату за поставлену продукцію частково:

- шляхом взаємозаліку на суму 10 583, 78 грн. в тому числі ПДВ 2 540, 21 грн. відвантаживши на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Краусс-інтел” склополотно у кількості 30 451, 22 м. кв. за ціною 0,42 грн. за накладною № 17/1 від 20.11.2003 р.;

- готівковими коштами в сумі 2000, 00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 187 від 24.09.2004 р.

Позовною вимогою Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції м. Костянтинівка є визнання недійсним господарського зобов’язання за зазначеною угодою, на підставі ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР.

Вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР, недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома чи однією з сторін.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Костянтинівська об’єднана державна податкова інспекція посилається на наявність умислу який суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, приховування доходів, ухилення від сплати податків, лише у Товариства з обмеженою відповідальністю „Краусс-інтел” м. Харків

Враховуючи наведене, встановлення наявності умислу цього підприємства, на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, і має бути предметом дослідження у цій справи

Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження в даному випадку є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність противоправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Краусс-інтел” м. Харків.

Висновки, викладені в рішенні Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.10.2005 р., яким були визнані недійсними установчий договір та статут Товариства з обмеженою відповідальністю „Краусс-інтел” м. Харків з моменту їх реєстрації, не є обов’язковими для господарського суду. Рішення суду в цивільній справі, що набрало законної сили є обов’язковим для господарського суду, згідно з ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу. Рішення районного суду не звільняє позивача від надання належних доказів, для підтвердження і встановлення господарським судом наявності умислу відповідача на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства на підставах визнання його установчих документів недійсними повинно бути здійснення ліквідаційної процедури підприємства, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, зокрема, держави. Факт скасування державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю „Краусс-інтел” не спричиняє недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Приписами ч. 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Краусс-інтел” було зареєстровано рішенням Харківської міської ради від 04.02.2003 р., про що було видане відповідне свідоцтво. Зазначене товариство було внесено в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України за кодом 32336541, було поставлено на облік як платник податків в Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова.

Позивачем не були надані докази на підтвердження того, що, укладаючи угоду, відповідачі діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Твердження позивача ґрунтуються на обставинах, які не стосуються предмету цього спору і не мають правового значення для справи.

Позивачем належними доказами не доведено наявності у сторін умислу щодо укладання господарського зобов’язання з метою, за відомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Цивільний кодекс, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР. За змістом ч. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України Кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність особи. З цього слідує, що вимоги позивача про застосування наслідків передбачених ст. 49 Цивільного кодексу Цивільного кодексу Української РСР, заявлені безпідставно.

До того ж, позивач, як на підставу своїх вимог про визнання господарського зобов’язання недійсним, посилається на ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР. Проте ця норма регулює питання визнання недійсними угод укладених з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства. Таким чином, ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР була застосована позивачем, як правова підстава вимог, помилково.

За таких обставин, позовні вимоги Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції м. Костянтинівка щодо визнання недійсним господарського зобов’язання та стягнення 12 738, 03 грн. задоволенню не підлягають.

Зважаючи на наведене, керуючись, ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР, Цивільним кодексом України, ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, ст. ст. 43, 33, 34, 43, 46, 49 ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позовних вимогах Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції м. Костянтинівка про визнання недійсним господарського зобов’язання, що виникло з усної угоди від 02.09.2003 р., між Приватного підприємства „ІнтерЛіга” м. Костянтинівка та Товариства з обмеженою відповідальністю „Краусс-інтел” м. Харків, та стягненні 12 738, 03 грн.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписано 12.12.2006 р.

Суддя Малашкевич С.А.

Попередній документ : 329418
Наступний документ : 329422