Рішення № 32941095, 06.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. Справа № 911/2706/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТУКРПРОМ ВР" про стягнення суми,

за участю представників:

прокуратури: Пантюхов О.В. (посв. №011863 від 28.10.12)

позивача: Рудник Ю.М. (дов. № 303/25-738 від 28.02.2013);

відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТУКРПРОМ ВР" про стягнення 192310,15 грн боргу, 1643,85 грн пені, 353,92 грн 3% річних.

Прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 64-2012501 про відшкодування вартості природного газу (КЕКВ 1164), спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.07.2013.

Ухвалою від 23.07.2013 розгляд справи було відкладено на 06.08.2013.

В судовому засіданні 06.08.2013 суд заслухав пояснення представників прокуратури та позивача. Вони позовні вимоги підтримали повністю. Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Оскільки, про розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

01.03.2012 між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТУКРПРОМ ВР" (сторона 2) було укладено договір № 64-2012501 про відшкодування вартості природного газу (КЕКВ 1164), спожитої в процесі надання послуг з харчування.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору сторона 1 забезпечує сторону 2 природним газом отриманим від ПАТ «Київгаз» для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України. Сторона 2 відшкодовує стороні 1 вартість природного газу, спожитого в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування № 286/2/12/2 від 02.02.2012 для кожної військової частини та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п.п. 2.3.2., 2.3.3. сторона 2 зобов'язується відшкодування вартості за спожитий природний газ здійснювати відповідно до показників встановлених засобів обліку, або до складеної та затвердженої стороною 1 калькуляції. Після отримання від сторони 1 рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів, здійснювати оплату за спожитий природний газ на реєстраційні або спеціальні рахунки Київського КЕУ.

Позивачем на виконання умов договору було складено акти надання послуг, та було виставлено відповідачу рахунки на оплату за період квітень-серпень 2012 року на суму 21740,35 грн, за березень 2013 року на суму 107650,83 грн, за квітень 2013 року на суму 62918,97 грн (копії рахунків та актів надання послуг містяться в матеріалах справи). Таким чином суд встановив, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором. Даний факт також підтверджується відсутністю заперечень або скарг з боку відповідача.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 22.05.2013 № 303/25-1994, в якій просив погасити існуючу заборгованість. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення (копії претензії та доказів її направлення наявні в матеріалах справи).

Таким чином, суд встановив, що відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання за договором № 64-2012501 про відшкодування вартості природного газу (КЕКВ 1164), спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012, в наслідок чого в нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 192310,15 грн.

Вказаний факт також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.03.2012 по 01.06.2013, яким визначено, що борг відповідача перед позивачем становить 192310,15 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає вимогу прокуратури про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 192310,15 грн обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем належним чином не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, прокурор просить стягнути з відповідача 1643,85 грн пені, 353,92 грн 3% річних.

Відповідно до п. 4.2.1. договору за порушення термінів відшкодування вартості спожитого природного газу сторона 2 сплачує стороні 1 пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок наданий прокуратурою, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним. А відтак вимога прокуратури про стягнення з відповідача 1643,85 грн пені, 353,92 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Крім того, у позовній заяві прокурор просить вжити заходів для забезпечення позову. Суд вважає, що дана заява не підлягає задоволенню, оскільки, прокурором не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначеного заходу по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптукрпром-ВР» (код ЄДРПОУ 36517589) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 22991617) 192310,15 грн боргу, 1643,85 грн пені, 353,92 грн 3% річних.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптукрпром-ВР» (код ЄДРПОУ 36517589) в доход Державного бюджету України 3886,16 грн судового збору.

5. Видати накази.

Суддя А.Ф. Черногуз