Постанова № 32940784, 05.08.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 року Справа № 803/1486/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Приходай Я.О.,

за участю представника позивача Олейнікової Л.В.,

представника відповідача Ворон Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Луцьк Фудз» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Луцьк Фудз» звернулося до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ю» № 216-19 від 17.05.2013 року.

Ухвалою суду від 01.08.2013 року у справі було допущено заміну позивача Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби її правонаступником Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області (надалі - Луцька ОДПІ).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивачем 03 червня 2013 року було отримано податкову вимогу Луцької ОДПІ форми «Ю» від 17.05.2013 року №216-19 на суму 93865, 75 грн. за платежем: податок на додану вартість. Позивач вважає вказане грошове зобов'язання неузгодженим, а оскаржувану податкову вимогу винесеною в порушення вимог ст.59 Податкового кодексу України з огляду на наступне.

Луцькою ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Луцьк Фудз», за наслідками якої прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012 року №0000182201. Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до суду. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 у справі №2а/0370/2643/12 у задоволенні позову позивачу було відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року у справі № 169196/12 апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року без змін.

Позивачем було подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2013 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Луцьк Фудз».

Позивач зазначає, що оскільки сума податкового боргу оскаржується у касаційному порядку, вказана сума є неузгодженою, а тому відповідачем неправомірно була винесена оскаржувана податкова вимога.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав у ньому викладених та просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у письмовому запереченні аргументованим наступним. Відповідно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції, за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Сума грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 03.08.2012 року №0000182201 з 21.03.2013 року (дати набрання законної сили постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 у справі №2а/0370/2643/12) є узгодженою.

На підставі викладеного просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.05.2013 року Луцькою ОДПІ було сформовано та надіслано публічному акціонерному товариству «Луцьк Фудз» податкову вимогу форми «Ю» № 216-19 від про сплату податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на додану вартість в розмірі 93865, 75 грн. в т.ч. пеня 93865, 75 грн. Вказана оскаржувана податкова вимога сформована на підставі податкового повідомлення-рішення від 03.08.2012 року №0000182201.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення до суду. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 у справі №2а/0370/2643/12 у задоволенні позову позивачу було відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року у справі № 169196/12 апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року без змін.

Товариством було подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2013 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Луцьк Фудз» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися в даному випадку, суд зазначає наступне.

Строки сплати грошових зобов'язань визначені у ст.. 57 Податкового кодексу України і диференціюються в залежності від виду грошового зобов'язання та від того, ким грошові зобов'язання визначаються.

Згідно з п.57.3 цієї статті, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до приписів п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У відповідності до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 124 Конституції України рішення суду ухвалюється іменем України та є обов'язковим для виконання.

Згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

підпунктом 14.1.153 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, відповідачем було правомірно надіслано податкову вимогу «Ю» № 216-19 від 17.05.2013 року, оскільки постанова Волинського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року набрала законної сили 21.03.2013 року за наслідками її перегляду Львівським апеляційним адміністративним судом, а відтак з цього моменту грошове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 03.08.2012 року №0000182201 є узгодженим.

Суд не бере до уваги доводи позивача щодо перегляду постанови Волинського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року в касаційному порядку, оскільки відповідно до п.56.18 ст.56 КАС України грошове зобов'язання вважається узгодженим з моменту набрання законної сили рішенням за наслідками оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Частина 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України також покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Представником позивача в судовому засіданні не наведено жодних підстав та не надано будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність податкового боргу у позивача або доказів того, що визначена відповідачем сума грошового зобов'язання є неузгодженою у відповідності до вимог ст.56 Податкового кодексу України.

Також, не можуть бути прийняті судом до уваги та покладені в основу даного рішення, як підстави для скасування оспорюваної податкової вимоги наявні в матеріалах справи: довідки № 143/22.1/00377163 від 18.07.2013 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки публічного акціонерного товариства «Луцьк Фудз» з питань взаємостосунків з іншими контрагентами та висновок судово-економічної експертизи від 22.02.2013 року № 7125-7126. Оскільки, підставою для прийняття Луцькою ОДПІ податкової вимоги форми «Ю» від 17.05.2013 року №216-19 є податкове повідомлення-рішення №0000182201 від 03.08.2012 року, обґрунтованість винесення якого встановлена в постанові Волинського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року та підтверджена ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року, а не довідка № 143/22.1/00377163 від 18.07.2013 року та висновок судово-економічної експертизи від 22.02.2013 року № 7125-7126.

Кім того, публічним акціонерним товариством «Луцьк Фудз» не спростовані будь-якими доводами та доказами надані Луцькою ОДПІ докази про наявність у позивача податкового боргу.

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем у якості підтвердження предмету позову, не можна вважати належними доказами у справі, адже вони не містять вичерпної інформації, яка б об'єктивно обґрунтовувала незаконність вимоги відповідача, оскільки остання прийнята у формальній відповідності до приписів діючого податкового законодавства.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та перевіривши оскаржувану вимогу на відповідність її вимогам чинного законодавства України з урахуванням ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що податкова вимога форми «Ю» від 17.05.2013 року №216-19 про сплату позивачем податкового боргу в сумі 93865, 75 грн. прийнята у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а тому у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Конституції, Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 09 серпня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф. А. Волдінер