Рішення № 32940085, 12.08.2013, Старобешівський районний суд Донецької області

справа № 245/378/13-ц

Старобешівський районний суд Донецької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року смт.Старобешево

Старобешівський районний суд Донецької області у складі: головуючої-судді Сазонової М.Г., при секретарі Євсєй Ю.М., Голуб Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешево цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3, третя особа - Новокатеринівська сільська рада, Старобешівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту від 17.10.2007 року та про поновлення строку для прийняття спадщини, за участі сторін, їх представників:

від позивачки - ОСОБА_4

третьої особи - Рябцевої С.М.,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до Старобешівського районного суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3, третя особа - Новокатеринівська сільська рада, Старобешівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту від 17.10.2007 року та про поновлення строку для прийняття спадщини, посилаючись на те, що заповіт від 17 жовтня 2007 року записаний та посвідчений секретарем виконкому Новокатеринівської сільської ради від імені ОСОБА_6 із грубими порушеннями ст.215 ЦК України, а також, у порушення ч.2 ст.1248 ЦК України у заповіті не зазначено, що його записано на прохання ОСОБА_6 та з її слів. Мають місце неправильне написання прізвищ заповідача та свідків.

У судовому засіданні суду першої інстанції позивачка та її представниця позов підтримали з мотивів, що зазначені у позові. Більш того, позивачка зазначила, що заповідачку ніхто не доглядав та вона померла у самотності, відповідачка та її чоловік налаштували ОСОБА_6 проти позивачки, тому вона її не пускала вже наприкінці життя.

Відповідачка ОСОБА_3 проти позову заперечували, зазначила, що це була воля заповідачки ОСОБА_6

Представник третьої особи - Новокатеринівської сільської ради просила позов задовольнити, оскільки дійсно допустила помилки у написанні призвища. Надаючи пояснення зазначила, що при складанні заповіту ОСОБА_6 висловлювала свою волю, діяла добровільно.

Завідувач Старобешівської державної нотаріальної контори у судове засідання не прибув, просив справу розглянути за його відсутності, надав копію спадкової справи.

Із узагальненого змісту показань допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_6 останні роки життя проживала одна, нею ніхто не опікувався, вона розповідала, що зробила заповіт на ім»я ОСОБА_3. Також підтвердили, що вона до кінця життя була при здоровому умі, проте писати та читати не вміла.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що була присутня під час складання ОСОБА_6 заповіту, вона його прочитала вголос для ОСОБА_6, оскільки та була не письменна, також були присутні свідки.

Заслухавши сторін, вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

17 жовтня 2007 року о десять годин десять хвилин ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №466566 в розмірі 4,8232 га заповіла ОСОБА_3. В зв»язку із тим, що заповідачка не може сама прочитати та підписати текст заповіту на його особисте прохання, за його дорученням, а також у його присутності, заповіт підписано ОСОБА_10, свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Як вбачається з копії реєстру, вказаний заповіт зареєстровано в реєстрі за №379.

Із матеріалів спадкової справи №54/2012 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (а.с.55), заведеної Старобешівською державною нотаріальною конторою, вбачається, що ОСОБА_3 19 березня 2012 року звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_6, позивачка ОСОБА_2 звернулась із відповідною заявою 20 лютого 2012 року з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом.

Вирішуючи вказаний спір суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Загальні вимоги до форми заповіту визначені ст.1247 ЦК України, зокрема, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст.207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Як вбчається з оспорюваного заповіту, він посвідчений секретарем виконавчого комітету Новокатеринівської сільської ради Донецької області, яка на час його посвідчення діяла відповідно ст.37 Закону України «Про нотаріат» на території Новокатеринівської сільської ради.

Дії секретаря по посвідченню оспорюваного заповіту, на думку суду, також узгоджуються зі змістом ст.1251 ЦК України, яким визначено, що у разі відсутності у населеному пункті нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Форма оспорюваного заповіту відповідає вимогам ст.1247 ЦК України, він складений у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, його текст прочитаний вголос, підписаний за дорученням і у присутності заповідача іншою особою при двох свідках, що також відповідає вимогам ст.207 ч.4 ЦК України.

Позивачем та його представниками в ході розгляду справи вказані обставини не спростовані належними та допустимими доказами, а тому у суду відсутні підстави вважати, що заповіт ОСОБА_6 від 17.10.2007 року не відповідає його дійсній волі.

Крім того, із тексту самого заповіту вбачається, що заповідач в день його укладення перебував у здоровому розумі та ясній пам'яті, усвідомлював значення своїх дій, діяв добровільно, будучи ознайомленим з положенням ст.1241, 1254 ЦК України. Це також доведено у судовому засіданні показами свідків, які були допитані за клопотанням позивачки та її представниці.

Підстави, які б свідчили про відсутність у свідків цивільної дієздатності або інших даних, які б свідчили про нікчемність заповіту судом не встановлено. Наявність описки у написанні прізвища ОСОБА_10 (а.с.58), замість правильного ОСОБА_10 (а.с.106) не може бути підставою для його недійсності.

Підстави для поновлення строку для прийняття спадщини також відсутні, оскільки із відповідною заявою позивачка звернулась 20.02.2012 року (а.с.53).

При вирішенні питання щодо судових витрат між сторонами, суд керується положеннями статті 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 82, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Старобешівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

12.08.2013