Ухвала суду № 32937752, 07.08.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2214/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства "Мегапрогрес" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Мегапрогрес" до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Хмельницькому районі, відділ освіти Летичівської районної державної адміністрації, про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року приватне підприємство «Мегапрогрес» (ПП «Мегапрогрес») звернулось в суд з адміністративним позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (Хмельницька МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 квітня 2013 року №0000332200/96, №0000342200/97.

17 червня 2013 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Треті особи в судове засідання не з'явилися. До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідними №170827, №171751 подали заяви з проханнями розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Позивач (апелянт) та відповідач в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Хмельницькою МДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Мегапрогрес» з питань взаємовідносин з ТОВ «Слас Груп» за жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт від 17 квітня 2013 року №268/220/32739403.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 18687 грн. та порушення п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 21490 грн.

На підставі акта перевірки, 29 квітня 2013 року Хмельницькою МДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000332200/96, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем - 18687 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4672 грн.;

- №0000342200/97, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 21490 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, а також те, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті обґрунтовано, з урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, питання складу витрат та порядку їх визнання, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств регулюється ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 138.2 вказаної статті витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, судом першої інстанції встановлено, між ПП «Євробілдінг», правонаступником якого є ПП «Мегапрогрес», та виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Хмельницькому районі та відділом освіти Летичівської районної державної адміністрації були укладені договори підряду.

Також, ПП «Євробілдінг» 06 вересня 2011 року та 06 жовтня 2011 року уклало договори субпідряду із ТОВ «Слас груп», передоручивши останньому виконання робіт для виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Хмельницькому районі і відділу освіти Летичівської районної державної адміністрації.

На підтвердження виконання вказаних договорів субпідряду в матеріалах справи містяться наступні первинні бухгалтерські документи: платіжні доручення, податкові накладні та акти приймання виконаних будівельних робіт.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №15/23-03-05/34476792 від 12 січня 2011 року про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Слас груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2011 року, якою встановлено наступне: за місцем знаходження не знаходиться; не виявлено власних чи орендованих складських, торгівельних, виробничих приміщень; згідно даних звіту 1ДФ працюючих працівників 1-а особа; встановлено, що товариство займалось проведенням фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов"язання.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Слас груп» є платником ПДВ згідно зі свідоцтвом такого платника від 06 жовтня 2011 року, тоді як договори підряду, укладені з позивачем, а саме договір від 06 вересня 2011 року в той період, коли ТОВ «Слас груп» не був платником ПДВ, що в свою чергу свідчить про відсутність реальних наслідків.

Також, в суді першої інстанції під час допиту свідків було з'ясовано, що роботи по договорам підряду із виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Хмельницькому районі та відділом освіти Летичівської районної державної адміністрації виконувало ПП «Євробілдінг», а про існування ТОВ «Слас груп» нічого не відомо.

Даний факт також підтверджується листами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Хмельницькому районі №190 від 17 липня 2012 року, №168 від 21 травня 2013 року, №184 від 03 червня 2013 року і відділу освіти Летичівської районної державної адміністрації №266 від 15 квітня 2013 року.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сама лише наявність у ПП «Мегапрогрес» податкової накладної, виписаної від імені ПП «Слас груп» є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та взагалі первинні документи надані позивачем не підтверджують витрат, які враховуються для визначення об"єкту оподаткування податком на прибуток і такими що підтверджують правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту в розумінні вищенаведеного, а тому й відсутні підстави для формування податкового кредиту на їх основі і є факт заниження податку на прибуток в сумі 21490 гривень.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що укладений договір між позивачем та ПП «Слас груп» суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем надано докази, які підтверджують, що даний договір не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів та приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Мегапрогрес", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.