Постанова № 32937214, 19.07.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2013 р. Справа № 821/733/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Бериславський машинобудівний завод" (далі - позивач, ПАТ "Бериславський машинобудівний завод") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.07.2013 р., просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.11.2012 року -

- №0000462310 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за основним платежем у сумі 64575,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 10767,60 грн.;

- №0000452310 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього на загальну суму 165 261,00 грн., в тому числі за 2 міс. 2011 року на 51392,00 грн., за 12 міс. 2010 року на 12938,00 грн., за 1 міс. 2011 року на 879,00 грн., за 8 міс. 2011 року на 72339,00 грн., за 9 міс. 2011 року на 4683,00 грн., за 10 міс. 2011 року на 17697,00 грн., за 7 міс. 2011 року на 5333,00 грн., та застосування штрафних санкцій у сумі 53260,00 грн.

- №0000432310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 187912,37 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12734,60 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.11.2012 року №0000442310 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 178123,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 52231,50 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу щодо нікчемності по право чинів, здійснених по ланцюгам постачання, між ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" з його контрагентами-постачальниками ТОВ "Укрбудтранссервіс", , ТОВ ТД "Ремдизель", ПП "Еліт", ПП ВКФ "Варіатор-плюс", ПП "Украсвіт", ПП "Геліос-Д", ТОВ "Херсон ПАК", ТОВ "Альянс- Інструмент" ґрунтуються на не належних доказах, якими є висновки актів перевірок вказаних підприємств. Крім цього, позивач вважає неправомірним висновок ДПІ щодо зменшення податкового кредиту за господарськими угодами з контрагентами-постачальниками ТОВ "АВВІ" та ТОВ "Югмашгруп", у зв'язку з не підтвердженням податкових зобов'язань, задекларованих вказаними підприємствами за фактом реалізації ТМЦ позивачу. При цьому, позивач вказує, що оскільки у підприємства наявні всі первині документи, які підтверджують факт придбання, оприбуткування, використання придбаних ТМЦ у виробничій діяльності, то він мав встановлене законом право на віднесення по даним взаємовідносинам певних сум до складу витрат та податкового кредиту. Крім того, позивач не погоджується з висновком ДПІ щодо збільшення розміру орендної плати за землю, оскільки вважає, що без внесення змін до діючого договору оренди земельної ділянки нарахування орендної плати не законним.

Згідно письмових заперечень відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що в ході проведення перевірки питань щодо правомірності визначення податкового кредиту та податку на прибуток встановлено заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток та заниження суми ПДВ по взаємовідносинам із контрагентами ТОВ "Укрбудтранссервіс", ТОВ ТД "Ремдизель", ПП "Еліт", ПП ВКФ "Варіатор-плюс", ПП "Украсвіт", ПП "Геліос-Д", ТОВ "Херсон ПАК", ТОВ "Альянс- Інструмент", встановлено здійснення вищезазначеними підприємствами фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про фіктивність правочинів, які вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Відповідач також зазначає про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами - постачальниками ТОВ "АВВІ" та ТОВ "Югмашгруп", у зв'язку з відсутністю декларування вказаними підприємствами податкових зобов'язань, оскільки вважає, що податковий кредит контрагента-покупця виникає за умови нарахування податкових зобов'язань контрагентом - продавцем товарів. Крім того, відповідач вказує, що в ході проведення перевірки встановлено, що податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, визначене позивачем в податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011 р., січень-червень 2012 року в розмірі 2,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки суперечить п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, якою передбачено, що річна сума платежу не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що стало підставою для нарахування податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної га комунальної власності.

В судове засідання, призначене на 19.07.2013 року, сторони надали суду клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Публічне акціонерне товариство «Бериславський машинобудівний завод» зареєстроване 03.09.2001 року Бериславською районною державною адміністрацією Херсонської області та перебуває на обліку платників податків в Бериславській МДПІ, а також зареєстровано в якості платника податку на додану вартість згідно свідоцтва №100309485 від 19.11.2010 року.

Згідно довідки з ЄДРПОУ АБ №608509 від 20.12.2012 року ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» здійснює види діяльності за кодами КВЕД: 28.11 - виробництво двигунів і турбін, крім авіаційних, автотранспортних і мотоциклетних двигунів, 25.73 - виробництво інструментів, 28.29 - виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н.в.і.у., 30.20 - виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу, 38.32 - відновлення відсортованих відходів, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

Судом встановлено, що відповідно до п. 77.1, ст. 77 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ та наказу Бериславської МДПІ від 28.08.2012 року була проведена планова виїзна перевірка ПАТ " Бериславський машинобудівний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2012 р. відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт №348/22/00211004 від 26.10.2012 р. (далі - акт перевірки).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме, серед іншого:

- порушення ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 Цивільним Кодексом України) по право чинів здійснених по ланцюгам постачання ТОВ "Укрбудтранссервіс", ТОВ ТД "Ремдизель", ПП "Еліт", ПП ВКФ "Варіатор-плюс", ПП "Украсвіт", ПП "Геліос-Д", ТОВ "Херсон ПАК", ТОВ "Альянс- Інструмент".

- порушення пп. 5.2.1, п.5. 2, ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР із змінами та доповненнями, встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2011 р. та на суму 10089,55 грн., у т.ч. за:

- III квартал 2010 року-7034,35 грн. (28137,4 грн.*25%),

- IV квартал 2010 року - 3055,2 грн. (12220,5 грн.*25%),

- І квартал 2011 року зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування на суму 273940 грн.

За період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року встановлено заниження податку на прибуток на суму 177 822,82 грн., у т.ч.:

- II квартал 2011 року на суму 70269,45 грн. (305519,35 грн.*23%),

- III квартал 2011 року на суму 31203,26 грн. (135666,35 грн.*23%),

- ІУ квартал 2011 року на суму 35501,1 грн. (154352,65 грн.*23%),

- 1 квартал 2012 року на суму 27506,14 грн. (130981,65 грн.*21%),

- II квартал 2012 року на суму 13342,87 грн. (63537,5 грн.*21%).

Всього перевіркою донараховано податок на прибуток на суму 187912,37 грн.

- порушення п.198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ ) щодо безпідставного завищення податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 353916,00 грн. по операціям з постачальниками ТОВ "Укрбудтранссервіс", ТОВ ТД "Ремдизель", ПП "Еліт", ПП ВКФ "Варіатор-плюс", ПП "Украсвіт", ПП "Геліос-Д", ТОВ "Альянс- Інструмент", по яких встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності та порушення ч. І ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільним Кодексом України), в результаті чого порушено п.200.1- 200.2 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2756-УІ. та встановлено заниження задекларованого ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму 188 655 грн. та завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню в рахунок майбутніх платежів, у розмірі на 165261 грн.

- порушення статті 288.5 Податкового кодексу України у результаті чого донарахована орендна плата за землю в сумі 64 574,67 грн., у т.ч.: 2011 рік - 43 049,78 грн., півріччя 2012 року в сумі 21 524,89 грн.

- порушення пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 пп. 176.2 ст.176, пп. 119,2 ст.119 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., № 2755-УІ.

На підставі вищезазначеного акту, з урахуванням адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення від 08.11.2012 року -

- № 0000462310 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за основним платежем у сумі 64 575,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 10 767,60 грн.;

- № 0000452310 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього на загальну суму 165 261,00 грн., в тому числі за 2 міс. 2011 року на 51392,00 грн., за 12 міс. 2010 року на 12938,00 грн., за 1 міс. 2011 року на 879,00 грн., за 8 міс. 2011 року на 72339,00 грн., за 9 міс. 2011 року на 4683,00 грн., за 10 міс. 2011 року на 17697,00 грн., за 7 міс. 2011 року на 5333,00 грн., та застосування штрафних санкцій у сумі 53260,00 грн.

- № 0000432310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 187 912,37 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12734,60 грн.;

- № 0000442310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 188 655,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 54684,50 грн.

Оскільки в ході розгляду справи позивач визнав встановлені в ході перевірки порушення щодо заниження суми ПДВ 10532,00 грн., що підлягає сплаті до бюджету за уточнюючим розрахунком за лютий 2012 року, тому заявою від 19.07.2013 р. про уточнення позовних вимог ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.11.2012 року №0000442310 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем за основним платежем у сумі 178 123,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 52231,50 грн.

Під час розгляду справи та внаслідок дослідження наданих сторонами письмових доказів, судом встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а також зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слугували висновки податкового органу про те, що

- правочини укладені між позивачем та контрагентами - ТОВ "Укрбудтранссервіс", ТОВ ТД "Ремдизель", ПП "Еліт", ПП ВКФ "Варіатор-плюс", ПП "Украсвіт", ПП "Геліос-Д", ТОВ "Херсон ПАК", ТОВ "Альянс- Інструмент" є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що вплинуло на завищення складу валових витрат та податкового кредиту у відповідних звітних періодах;

- завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "АВВІ" та ТОВ "Югмашгруп", внаслідок не декларування податкових зобов'язань при реалізації позивачу ТМЦ.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" ( далі - Закон України №334/94-ВР), Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон України №168/97-ВР, Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI ( далі - ПК України).

Враховуючи, що предметом оскарження в даній справі є правомірність нарахування суми податкового зобов'язання за декілька правопорушень, суд дійшов висновку про необхідність перевірки законності та обґрунтованості встановлення порушення окремо по кожному із них.

Так, під час розгляду справи встановлено, що однією із підстав для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація, яка була отримана ДПІ за наслідками проведених перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені між позивачем та контрагентами - ТОВ "Укрбудтранссервіс", ТОВ ТД "Ремдизель", ПП "Еліт", ПП ВКФ "Варіатор-плюс", ПП "Украсвіт", ПП "Геліос-Д", ТОВ "Херсон ПАК", ТОВ "Альянс - Інструмент" є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи обґрунтованість даного висновку податкового органу, суд дійшов висновку про наступне.

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року визначалися вимогами Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", а з 01.04.2011 року положеннями Податкового кодексу України.

Отже, згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3. ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи зі змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків:

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічна норма міститься у п. 198.2 ст. 198 Податковому кодексу України,

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні приписи містяться у п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у спірний період мав господарські відносини з ТОВ "Укрбудтранссервіс", ТОВ ТД "Ремдизель", ПП "Еліт", ПП ВКФ "Варіатор-плюс", ПП "Украсвіт", ПП "Геліос-Д", ТОВ "Херсон ПАК", ТОВ "Альянс- Інструмент".

Так, на стор. 3-27 акту перевірки ДПІ з посиланням на первинні документи, зокрема видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, ТТН підтверджує документальне оформлення щодо отримання та транспортування ТМЦ від спірних контрагентів до позивача, зокрема зазначає про наступне.

У липні-серпні 2011 року позивач отримав від ТОВ «Укрбудтранссервіс» ( м. Дніпропетровськ) спеціальні глубокорозточувальні станки та послуги по капітальному ремонт станка 1А 64 на загальну суму на суму 363 981,00 грн., в т.ч. ПДВ 60 663,50 грн., що підтверджується видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт та податковими накладними. За даними бухгалтерського обліку ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» підтверджує транспортування станків найманим транспортом згідно ТТН № 5 від 05.12.11 р., КАМАЗ НОМЕР_1, перевізник ПП ОСОБА_1, вантажовідправник ТОВ «Тандем-2009» м. Дніпропетровськ.

У лютому 2011 року позивач отримав від ТОВ «ТД Ремдизель» м. Київ твердий циліндр на суму 254915,00 грн., крім того ПДВ 50983,00 грн., що підтверджується видатковою та податковою накладними. За даними бухгалтерського обліку ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» підтверджує транспортування циліндрів власним транспортом згідно ТТН №22 від 10.02.11 р., а/м НОМЕР_2, водій ОСОБА_2, вантажовідправник ТОВ ТД "Рем дизель" м. Київ.

У серпні 2011 року позивач отримав від ПП «Еліт» м. Херсон пиломатеріали, кільця, прокладки на суму 85 032,30 грн., ПДВ 17 006,47 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними. За даними бухгалтерського обліку ПАТ «Бериславський машинобудівний завод » підтверджує транспортування ТМЦ власним транспортом.

У травні 2011 року позивач отримав від ПП ВКФ «Варіатор-плюс» м. Херсон, кільце резинове, пиломатеріал на суму 18 958,65 грн., ПДВ - 3 791,77 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними. За даними бухгалтерського обліку ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» підтверджує перевезення ТМЦ власним транспортом.

Протягом вересня - листопада 2011 року, січня 2012 року позивач отримував у ПП «Украсвіт» м. Київ пічне паливо, мастило, емульсол на суму 244 700,00 грн., ПДВ 48 940,00 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними. За даними бухгалтерського обліку ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» підтверджує транспортування ТМЦ власним транспортом.

У березні-квітні 2011 року позивач отримував у ПП «Геліос-Д» м. Дніпропетровськ проволоку на суму 10 425 грн., ПДВ - 2 085 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними. За даними бухгалтерського обліку ПАТ «Бериславський машинобудівний завод » підтверджує транспортування ТМЦ власним транспортом.

Щодо придбання позивачем у постачальника ТОВ «Херсон ПАК» , м. Херсон, ТМЦ на суму 127588,35 грн., у т.ч. ПДВ 25517,67 грн., то судом встановлено, що ревізор-інспектор не описує перелік первинних документів, на підставі яких було встановлено придбання ТМЦ на вказану суму, проте не вказує про їх відсутність у позивача.

Протягом серпня - грудня 2010 р., січня - квітня 2011 року позивач отримав від ТОВ "Альянс- Інструмент" інструменти в асортименті на загальну суму 52 473,40 грн., у т.ч. ПДВ 10494,68 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними. За даними бухгалтерського обліку ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» підтверджує транспортування ТМЦ власним транспортом.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами відсутній спір про наявність у позивача договорів, видаткових накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних тощо. Проте, спір полягає у не підтвердженні, на думку податкового органу, реальності здійснення господарської діяльності з вищевказаними контрагентами внаслідок встановлених в актах перевірок податкових органів за місцем їх реєстрації недоліків їх фінансово-господарської діяльності, зокрема.

По ТОВ «Укрбудтранссервіс» (м. Дніпропетровськ) складно акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №1284/22-5/36495398 від 31.05.2012 р. про визнання угоди недійсною; стан платника «8» внесено дані повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво платника анульовано 12.09.11 р.

По ТОВ «ТД Ремдизель» м. Київ складено акт ДПІ у Подільському районі м. Києва від 30.01.2012 р. №36/23-205/35251780 про проведену документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту згідно декларацій з податку на додану вартість за лютий 2011 р. та квітень 2011 р., яким визнано угоду недійсною, стан платника „0", вид діяльності - виробництво інших готових металевих виробів.

По ПП «Еліт» м. Херсон, складено акт ДПІ у м. Херсоні від 22.12.11 № 94/15-2/24953992 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП "Еліт" із платниками податків у серпні 2011 року", стан платника „36" платник до кінця року, види діяльності - інші види оптової торгівлі, стан платника ПДВ анульовано 28.03.12 р.

По ПП ВКФ «Варіатор-плюс» м. Херсон, складено акт ДПІ у м. Херсоні від 22.08.12 №439/7/22-4 про визнання угоди недійсною, стан платника - "7"- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, вид діяльності - оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не внесеними до інших угрупувань. Свідоцтва платника ПДВ анульовано 16.08.12:

По ПП «Украсвіт» м. Херсон, складено акти ДПІ у м. Херсоні від 06.04.2012 № 58/15-3/36945173, від 21.05.12 р. № 214/22-4/36945173 про визнання угоди недійсною, стан платника - основний платник „0".

По ПП «Геліос-Д» М.Дніпропетровськ, складено акт Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 07.02.2012 № 543/23- 3/35448064 про неможливість проведення перевірки, стан платника „16" - припинено, ліквідовано (закрито), вид діяльності- інші види оптової торгівлі. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 24.06.11.

По ТОВ «Херсон ПАК» , м. Херсон, складено акт ДПІ у м. Херсоні № 81/15-3/36580048 від 01.06.12 р. про неможливість підтвердження факту реального здійснення операцій ТОВ "Херсон Пак" в березні-квітні 2012 року, стан направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

По ТОВ "Альянс - Інструмент" м. Дніпропетровськ складено акт ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 13.07.2012 р. № 1443/22-05/37150635 щодо не підтвердження формування податкового кредиту від постачальників та податкових зобов'язань покупцям та оформлення будь-яких бухгалтерських та податкових документів.

Отже, з посиланням на вказані акти податкових перевірок контрагента позивача та неможливості проведення зустрічної звірки по господарським відносинам вказаних суб'єктів з іншими підприємствами, якими встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, в зв'язку з чим вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, тобто господарські операції не мають реального товарного характеру, тому відповідач вважає, що первинні документи, надані до перевірки ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» щодо взаємовідносин з постачальниками не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди покупцеві, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.

Суд не погоджується з вказаною позицією податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Акти податкових перевірок контрагента позивача не є достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання показників звітності позивача непідтвердженим, тому як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Жодних доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договорів позивачем, предмету правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів, відповідачем в акті перевірки позивача не наведено.

Акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між контрагентом та позивачем, оскільки за умови складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, і реальність господарських операції такого платника предметом перевірки не є.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент звірки по не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання.

Пояснення осіб, опитаних податківцями на предмет знаходження підприємства контрагента позивача за юридичною адресою не є належними доказами в підтвердження висновків податкової перевірки позивача, тому як згідно із вимогами законодавства належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб. Відповідного витягу з реєстру з наявністю такого запису податковим органом не надано.

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та валові витрати з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою та в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів або виконуються роботи постачальником. Посилання ДПІ на відсутність у постачальника позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а відсутність у власності нерухомого та рухомого майна єдиним доказом виникнення у цього витрат, пов'язаних зі збереженням або перевезенням товару від постачальника до покупця.

За таких обставин висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві та виконання на його користь робіт ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

На підтвердження реальності вчинення вищеописаних господарських операцій позивачем залучено до матеріалів справи докази оприбуткування, внутрішнього переміщення товару та подальшого його використання у виробничій діяльності ПАТ «Бериславський машинобудівний завод», зокрема по ТОВ «Укрбудтранссервіс» (договір №24/4 від 11.04.2011 р., договір №02/08 від 02.08.2011 р., податкові накладні, акт здачі-прийняття робіт, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна прибутковий ордер накладна - вимога №1 від 12.11.2012 р., акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, інвентарна картка обліку основних засобів); по ТОВ «ТД «Ремдизель» (договір №35 від 16.01.2009 р. з додатковими угодами, податкова накладна №8 від 10.02.2011 р., видаткова накладна № Р1-0000021 від 10.02.2011 р., прибутковий ордер №3/2/000030, товарно-транспортна накладна №22 від 10.02.2011р., накладні - вимоги №9 від 09.03.2011р., №10 від 09.03.2011р., №10 від 01.04.2011р., №11 від 01.04.2011р., №5 від 13.05.2011р., №4 від 13.05.2011р., №1 від 09.03.2011р., №2 від 09.03.2011р., оборотно-сальдова відомість по ТМЦ за 01.02.2011 р. - 30.11.2012 р., витяги з відомостей руху деталей за березень 2011р., за квітень 2011 р., за травень 2011 р., норми витрат); по ПП «Еліт» (податкові накладні, видаткові накладні , прибутковий ордер, товарно-транспортні накладні, накладна-вимога форма №М-10, копії лімітних карток, копії звіту про використання матеріалу по таропакувальній дільниці, витяги з відомостей руху деталей по механоскладальному цеху); по ПП ВКФ «Варіатор-плюс» ( копії податкових накладних, копії видаткових накладних копії прибуткового ордеру, копії товарно-транспортних накладних, копії накладних-вимог форма № М-10, копії лімітних карток, витяги з відомостей руху деталей за червень - липень 2011р. по ДСДА, копія звіту про використання матеріалу по таропакувальній дільниці, витяг із відомості подетально специфіцированих норм витрат матеріалів на охолоджувачі масла 5ХМ. 6ХМ, витяг із відомості подетально специфіцированих норм витрат матеріалів на втулку циліндру 6Д49.36 спч-1-01); по ПП «Геліос-Д» (копія актів передчасного виходу із ладу обладнання, копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копії прибуткових ордерів №1/3/000014, копії прибуткового ордеру, копії товарно-транспортних накладних БПС № 43 від 03.03.2011 р., копії накладних - вимог (Форма № М-10), копії технічної документації електропічі типу Ц-75, витяг із техпроцесу «109-027СБ Електронагрівач патронного типу одностороннього підключення на напругу 36 В», копія договору № 273 від 01.07.2011 року, копія договору № 3/28 від 01.01.2012 року, копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копія товарно-транспортної накладної, копії лімітно-заборних карток, копії оборотно-сальдових відомостей по ТМЦ, копія витягу з матеріального звіту за жовтень - листопад 2011 року, копія витягу з матеріального звіту за грудень 2011 року, за січень - лютий 2012 року); по ТОВ «Херсон Пак» ( договір поставки № 90 від 12.03.2012 р., податкові накладні, прибуткові ордери, копії товарно-транспортних накладних, копії видаткових накладних, копії прибуткових ордерів, копії товарно-транспортних накладних, копії лімітних карт за березень, квітень, травень, копія витягу з матеріального звіту за квітень - липень 2012 р., витяг із технічного процесу «Охладитель надувочного воздуха 5Д49.168сб-1», витяг із відомості подетально специфікованих норм витрат матеріалів на гільзу циліндру Д2403.01.14БМЗ зап.); по ТОВ «Альянс-Інструмент» (копія договору № 49 від 04.01.2011 р., копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копії прибуткових ордерів, копії лімітної карти № 1 за січень 2011 р., за березень 2011 р.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договору, контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом визнані недійсними судом обох інстанцій не надано. Доказів наявності узгодженого умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача, податковим органом не наведено.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. У справі, що переглядається, податковим органом не доведено наявності таких обставин.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд вважає, що наявними у справі письмовими доказами спростовано довід відповідача про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом.

Щодо висновку ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "АВВІ" та ТОВ "Югмашгруп", то суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки ( стор. 61-63), ДПІ в ході перевірки встановлено декларування ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» податкового кредиту по контрагентам-постачальникам, по яким не задекларовані податкові зобов'язання, а саме позивачем до податкового кредиту віднесено в жовтні 2010 р. суму ПДВ 1900,00 грн., в листопаді 2010 р. суму ПДВ 31 293,33 грн. сплачену ТОВ "АВВІ" відповідно до податкових накладних. Постачальник ТОВ "АВВІ" відповідно до бази даних співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту має стан «о»- основний платник, основний вид діяльності « оптова торгівля рудами заліза та кольорових металів». Надані ТОВ "АВВІ" до податкового органу податкові декларації за звітні місяці, не визнані, податкова звітність, тому не підтверджено нарахування податкових зобов'язань в жовтні 2010 року на 1 900,00 грн., в листопаді 2010 року на суму 31293,33 грн., в грудні 2010 року на суму 7,00 грн. Також встановлено декларування ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» податкового кредиту по контрагенту-постачальнику TOB «Югмашгруп» у серпні 2010 р. суму ПДВ 7333,20 грн., у вересні 2010 р. суму ПДВ 96525,23 грн. сплачену TOB «Югмашгруп» відповідно до податкових накладних. Вказаний постачальник відповідно до бази даних співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту має стан «14» - визнано банкрутом, основний вид діяльності « посередництво у торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами». Свідоцтво платника ПДВ анульовано 04.08.2011 р. - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Отже, постачальником TOB «Югмашгруп» не підтверджено нарахування податкових зобов'язань з ПДВ у серпні 2010 р. - 7333,20 грн., у вересні 2010 р. - 96525,23 грн.

Відповідач з посиланням на п.1.6 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість» вважає що податковий кредит контрагента - покупця виникає за умови нарахування податкових зобов'язань контрагента-продавця товарів (робіт, послуг), а оскільки контрагенти ТОВ "АВВІ" та ТОВ "Югмашгруп", в яких ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» придбаває товари не підтверджують (не декларують) податкові зобов'язання при реалізації ТМЦ покупцю (інформація використана з бази даних на дату складання акту перевірки), то ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» завищено податковий кредит за звітні періоди на суму 149419,00 грн.

Суд не погоджується з вказаною правовою позицією відповідача, оскільки вважає, що згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на вищевказані обставини, суд приходить до висновку щодо недоведеності відповідачем правомірності податкових повідомлень - рішень від 08.11.2012 року №0000452310 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 165 261,00 грн., №0000432310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 187912,37 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12734,60 грн. та №0000442310 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 178123,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 52 231,50 грн., а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.11.2012 року №0000462310 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за основним платежем у сумі 64575,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 10767,60 грн., то суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки та залучених до матеріалів справи документів встановлено, що ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного з Бериславською міською радою від 27.05.2005 року, термін дії до 27.05.2054 р., дата державної реєстрації від 27.05.2005р. за № 040571500182 є орендарем земельної ділянки за адресою: м. Берислав , вул.. 25 Жовтня, 73, загальною площею 24,8417 га. під розміщення виробничої бази.

Згідно абзацу 1 розділу 9 «Орендна плата» зазначеного договору орендна плата на рік становить 2,5% від нормативної грошової оцінки землі. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (по вул. 25 р. Жовтня, 73 в м. Бериславі) під розміщенням виробничої бази складає 346 592,91 грн. (з урахуванням індексації).

В ході перевірки правильності нарахування та своєчасності перерахування орендної плати ДПІ встановлено зниження задекларованих суб'єктом господарювання показників в розрахунку по орендній платі за землю згідно податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2011 рік, зареєстрованої в ДПІ у Бериславському районі (вх. №1118 від 04.02.2011 року), за 2012 рік зареєстрованої в Бериславській МДПІ (вх. № 9005194089 від 14.02.2012 року).

Вказаний висновок ДПІ обґрунтовує тим, що відповідно до п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України з 01 січня 2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки. Проте, в ході проведення перевірки встановлено, що задеклароване податкове зобов'язання по орендній за земельні ділянки державної та комунальної власності, визначене платником в податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011р., січень-червень 2012 року складає 2,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, замість 3 %, як це передбачено нормами Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за грудень 2011р. на 43 049,78 грн. та за січень-червень 2012 року на суму 21 524,89 грн.

Позивач заперечуючи проти встановленого порушення п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України в частині збільшення орендної плати за землю, вказує, що між ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» та Бериславською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 27.05.2005 року, в якому п.9 встановлено орендну плату в розмірі 2,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік. Оскільки жодних змін до діючого договору оренди земельної ділянки сторонами наразі не внесено, а тому у податкового органу відсутні підстави для збільшення розміру орендної плати без наявності відповідних змін у договорі оренди.

Суд не погоджується з вказаною позицією позивача, виходячи з наступного.

Питання оподаткування землі регулюються Податковим кодексом України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Положення Податкового кодексу України регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 9 Податкового кодексу України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як встановлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому, у розділі XIII Податкового кодексу України слова "орендна плати за земельні ділянки державної і комунальної власності" визначаються як "орендна плата".

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу України.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2 статті 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, суд вважає, що розмір орендної плати за землю, передбачений умовами договору оренди, не може суперечити нормам податкового законодавства, оскільки орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою його регулювання. Сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 9 Податкового кодексу України) не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обов'язок, а не зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, оскільки збільшення розміру орендної плати за землю у порівняні з умовами договору відбулося у зв'язку з приведенням його розміру у відповідність з нормами податкового законодавства, то відповідно обов'язок щодо сплати оренди за землю у новому розмірі у позивача виникає незалежно від внесення змін до договорів оренди.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги ч. 1 ст. 71 КАС України, якою передбачено обов'язок кожної сторони по справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо неправомірності дій відповідача по визначенню грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за земельну ділянку згідно податкового повідомлення - рішення від 08.11.2012 року № 0000462310, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягаю задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.11.2012 року № 0000452310 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього на загальну суму 165 261,00 грн., в тому числі за 2 міс. 2011 року на 51392,00 грн., за 12 міс. 2010 року на 12938,00 грн., за 1 міс. 2011 року на 879,00 грн., за 8 міс. 2011 року на 72339,00 грн., за 9 міс. 2011 року на 4683,00 грн., за 10 міс. 2011 року на 17697,00 грн., за 7 міс. 2011 року на 5333,00 грн., та застосування штрафних санкцій у сумі 53260,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.11.2012 року № 0000432310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 187 912,37 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12734,60 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.11.2012 року № 0000442310 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 178 123,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 52231,50 грн.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1